У катедральному соборі Святого Володимира Великого в Парижі відзначили 80-тиліття з посвяти храму для українців

19 липня 2023

«Яка радість, яка теплота нині тут бути! Скільки ми спільного пережили в цьому храмі і радісного і печального, і легкого і не простого», — цими словами владика Борис Ґудзяк, митрополит Філадельфійський, розпочав проповідь у неділю, 16 липня, в Парижі, в день святкування 80-тиліття з посвяти собору Святого Володимира в Парижі для українців греко-католиків.

У катедральному соборі Святого Володимира Великого в Парижі відзначили 80-тиліття з посвяти храму для українців

Церква, де знаходиться собор в Парижі, була збудована ще у XVII столітті та передана чернечому ордену, що опікувався хворими. У наступних століттях при храмі вони побудували госпіталь для бідних. Про це розповідає пресслужба Паризької єпархії Святого Володимира Великого.

У час Французької революції монахів вигнали, однак медичне призначення не пропало, госпіталь став центром розвитку медичної освіти, а храм підлаштували під його потреби. Таке його призначення тягнулося до XX століття, коли у 1943 році будівлю храму передано в користування греко-католицькій церкві і в травні того року освячено тодішнім римо-католицьким архиєпископом Парижа.

Божественна Літургія — основа святкування

Не зважаючи на те, що річниця освячення була у травні, святкування поєднали з парафіяльним празником Св. Володимира Великого.

Перед початком Божественної Літургії о. Андрій Морквас, парох собору святого Володимира, привітав гостей та парафіян з річницею, зазначивши, що це Божий знак, що Господь дав нам можливість мати храм в центрі Парижа тоді, коли наш народ зазнавав випробувань.

Опісля привітання розпочалося святкове Архиєрейське Богослужіння, яке очолив митрополит Борис. Разом з митрополитом співслужили владика Гліб Лончина, апостольський адміністратор єпархії, єпископ-номінант Коломийської єпархії о. Петро Голіней, запрошені отці з США та Паризького регіону, а також парох та сотрудники катедрального собору.

Співом богослужіння супроводжував хор Володимира Великого під диригуванням пані Лесі Микитин.

«Ми запрошені бути світлом»

Під час свого слова після Євангелія владика Борис наголосив на важливій місії, яку Господь поклав на українців, що проживають в Парижі, у Франції та й узагалі в Європі та світі:

«Париж — це культурна столиця Європи. Сьогодні, коли ми слухаємо про доброго пастиря Христа, коли ми чуємо, що він є той самий вчора, сьогодні, на віки, перед нами є запрошення відновити своє хрещення. Бути тут, у цьому секуляризованому Парижі, у цій країні, яка всіма своїми духовними багатствами також розсіяла модерний-скептицизм недовір’я до Церкви, до Христа самого. Ми з вами є у запрошенні бути світлом. Ми своєю скромністю і молитвою є покликані бути сіллю і дріжджами в цьому місті і в тій землі. Якщо ви це чули навіть від мене п’ять, вісім років тому, хтось би міг сказати: „ну, хто ж ми такі“, а сьогодні наші брати і сестри тримають захист європейської цивілізації, несуть цілий світ».

Проповідь митрополит Борис Ґудзяк закінчив словами: «Добре бути з вами, добре бути з Христом, який є той самий вчора, сьогодні і назавжди!»

Опісля богослужіння усі присутні гості та парафіяни мали змогу ознайомитися з архівними світлинами катедри, взяти участь у святковому почастунку та насолодитися спілкуванням.

Довідка

На місці сучасного собору святого Володимира в ХІІІ столітті було зведено церкву Святого Петра, яку було зруйновано у XVII столітті. У 1613 році королева Франції Марія Медичі заклала перший камінь нової церкви, яка по закінченню будівництва була передана Братам святого Івана Божого, чернечому ордену, що опікується хворими. З часом, поряд з церквою ченці збудували госпіталь для бідних, який впродовж століть збільшувався і розвивався. Революція вигнала монахів, але госпіталь став осередком медичної освіти. Каплиця була пристосована до потреб лікарні.

У 1799 році в каплиці відкрилася клінічна школа, а у 1850 році в її приміщенні розмістилася Медична Академія.

У 30-ті роки XX століття госпіталь знесли і збудували сучасний Медичний факультет. Приміщення церкви уникло руйнації, бо її фасад увійшов до списку історичних пам'яток. На фасаді можна побачити фігуру античного бога медицини Ескулапа в оточені лікторів, рідкісний залишок декору епохи Французької революції.

1937 року було засновано греко-католицьку місію, якій у 1943 році було надано церкву на бульварі Сен-Жермен. 9 травня 1943 року церква була освячена римо-католицьким архиєпископом Парижа на честь святого Володимира Великого.

З 1954 році у Франції існує ординаріат для католиків східних обрядів, який включав і українських греко-католиків. У 1960 році папа Римський Іван XXIII, за сприянням апостольського візитатора для українців Західної Європи архиєпископа Івана Бучка, створив Апостольський екзархат для українців у Франції і призначив першого екзарха в особі єпископа Володимира Маланчука з осідком у Парижі. Тоді ж церкву Святого Володимира Великого в Парижі проголошено катедральним собором екзархату. Пізніше, у 1983 році, екзархом став єпископ Михайло Гринчишин.

Теперішній іконостас собору написаний у 1971 році художником Омеляном Мазуриком.

У 1969 році біля церкви облаштували сквер імені Тараса Шевченка, а у 1978 році тут було встановлено його бюст роботи Михайла Лисенка.

Історія церкви пов'язана також з іменем Симона Петлюри, який помер 25 травня 1926 року, після смертельного поранення, в лікарні «Шаріте», де тепер розташований український собор. В церкві є дві таблиці українською і французькою мовами, які сповіщають про цей факт.

Сьогодні ж щонеділі участь у богослужіннях в соборі Святого Володимира Великого в Парижі беруть участь близько 500 осіб, по великих святах — більше тисячі.

При соборі діє катедральний хор, школа катехизму, молитовна група «Матері в молитві». Також при соборі діє українська суботня школа, яку нині відвідують близько двіста дітей. Українська школа при соборі була зорганізована сестрами служебницями Непорочної Діви Марії у 1947 році під назвою «Українська четвергова школа».

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ