Тисяча українців здійснили прощу до мощів святого Миколая в Барі під проводом владики Григорія Комара

6 грудня 2025

30 листопада 2025 року вірні Апостольського екзархату в Італії зібралися на традиційну щорічну прощу до базиліки Святого Миколая в місті Барі. До місця, де спочивають мощі Чудотворця, прибуло близько тисячі українських прочан разом із духовенством, щоб у спільній молитві просити миру для України та стійкості для нашого народу.

Тисяча українців здійснили прощу до мощів святого Миколая в Барі під проводом владики Григорія Комара

Паломництво очолив владика Григорій Комар, апостольський адміністратор екзархату, звершивши у величній базиліці Божественну Літургію. У крипті храму вірні також молилися Акафіст до святого Миколая, приступили до мирування та мали нагоду прикластися до його святих мощей — важливого моменту прочанської подорожі. Про це повідомляє Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.

Після богослужіння владика Григорій зустрівся з представниками української асоціації міста Барі, обговоривши шляхи розвитку місцевої громади та подальші ініціативи підтримки українців, а напередодні провів зустріч з архиєпископом Барі-Бітонто монс. Джузеппе Сатріані.

Милосердя починається з уміння зупинитися перед чужим болем

Під час проповіді владика роздумував над духовними уроками притчі про милосердного самарянина, яка, за його словами, є не лише історією про добрий вчинок, але насамперед запрошенням навчитися побачити і безкорисливо послужити тому, хто лежить «при дорозі» нашого життя.

«Зустріч із побитим чоловіком, який напівмертвий лежить край дороги, нічого не обіцяє, — зауважив проповідник. — Вона не несе ніякої вигоди. Навпаки — вона вимагає жертви, часу, ресурсів, небайдужості. Священик і левіт цією зустріччю знехтували. Можливо, перейшли на інший бік дороги, відвернули погляд, удавши, що нічого не бачили. Ми можемо їх засуджувати за таку холодну і жорстоку поведінку, але водночас мусимо визнати, що й самі не раз так чинили по відношенню до інших. Скільки разів ми відводили очі, коли бачили чужу потребу чи біль. Скільки разів спокушалися перейти „на інший бік дороги“, щоби не зустрітися з тими, хто чекає нашої допомоги, щоб не ускладнювати собі життя „непотрібними витратами“ часу, грошей, уваги?»

Справжня любов — це не просто заповідь, а відповідь на Божу любов

Милосердя самарянина не було випадковим. Воно виростає з внутрішньої готовності любити ближнього не тому, що це вигідно, а тому, що Бог перший нас полюбив. Любов християнина не є звичайним правилом чи моральним обов’язком, але живою відповіддю на пережиту любов Отця. І саме така поведінка робить нас справжніми людьми.

«Для нас, християн, любов — це не є просто заповідь. Наша любов — це відповідь. Відповідь тому, хто перший нас полюбив. Відповідь на Божу любов, якої ми всі зазнали. Це відповідь Тому, хто дав нам життя, хто розлив для нас повітря, щоб ми ним дихали. Це відповідь на любов Того, хто помер, щоб визволити нас від неволі диявола і дарувати нам життя вічне. І ми хочемо тепер на цю любов відповісти. Хочемо в цій любові жити. Через те, питаємо себе: як можемо це зробити? Як можемо віддячити Богу за Його щедрі дари для нас? Відповідь на ці питання отримуємо у нинішній притчі. Коли ми робимо щось для свого ближнього, для людини, яка має потребу, ми це чинимо самому Богові. Ми відповідаємо на Його любов. Любов без бухгалтерії, без підрахунків витрат», — мовив проповідник.

Христос — Добрий Самарянин, який зцілює рани нашого народу

Єпископ також звернув увагу на те, що ця притча є знаком надії для зраненого українського народу під час війни. Україна сьогодні часто почувається, як поранений чоловік при дорозі, покинута тими, хто мав би допомогти. Але Владика нагадує: є Той, хто не проходить повз, хто має «єлей і вино» — Христос, який через Таїнства Церкви торкається наших ран, підводить і веде до життя, укріплюючи нас навіть серед найбільших випробувань.

«Дорогі, просімо, щоб сьогодні до нашої України прийшов цей Добрий Самарянин. Бо тільки в Ісусі, тільки в Бозі є наш порятунок. Лише Він може нам допомогти піднятися, зцілити рани, забезпечити майбутнє. Каже Господь: „Іди і ти роби так само“. Ці слова звернені не лише до законовчителя, а й до кожного з нас. Господь хоче, щоб ми, у міру своїх сил і можливостей, допомагали тим, кому важче, ніж нам. Щоб ділилися — так, як уміємо і можемо, тим, що маємо, — з людьми, які не мають нічого. Допомагали, відклавши убік рахунки, „бухгалтерію“, робили це просто тому, що ми люди, які хочемо хоч трохи відповісти своєю любов’ю на Божу любов. Це, очевидно, допоможе нам стати сильнішими, допоможе нам справді бути Божими дітьми», — мовив на завершення проповідник.

Фото: студія «Аміно»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ