«Цього року ми хочемо пригадати часи переслідувань, щоб подякувати Богові за те, що ми витривали і за тих, які витривали», — митрополит Львівський Ігор

ЗВЕРНЕННЯ

високопресвященного Ігоря Возьняка,

Доброчесні отці,
преподобні ченці та черниці,
дорогі молільники, вірні УГКЦ,

звертаюся до Вас із коротким словом, щоб пригадати дату 30-тирічної давності виходу нашої Церкви із підпілля, що виповнюється саме цього року.

Багатьох з тих, які пережили ті непрості часи і пронесли крізь терня світло віри, вже немає в живих.

Натомість зросло нове покоління, яке вже не пам’ятає того періоду історії Церкви, коли для того, щоб могти молитися, збиратися на Службу Божу чи послухати Божої науки, люди ризикували власним життям. Цього року ми хочемо пригадати часи переслідувань, щоб подякувати Богу за те, що ми витривали і за тих, які витривали. А одночасно хочемо просити сили духа і вогню віри, щоб ними запалити тих, з якими крокуємо тепер дорогою до спасіння.

Святу Церкву заснував Ісус Христос, який запевнив: «… на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18). Ніхто не може знищити чи припинити існування святої Церкви, тому що це — Божа установа! Так, вірних можуть переслідувати, розправлятися фізично, ув’язнювати, навіть вбивати, але Господньої Церкви ніхто не знищить! Так запевнив Син Божий! Знайшлися люди, які взялися, щоб знищити греко-католицьку Церкву в Україні, їх уже немає, а Церква, Божа установа, діє, продовжує діло спасіння людського роду.

Не хочеться згадувати імен борців проти Бога та ворогів Церкви, більшість осуджені справедливим Господнім судом. Радіємо тим, що виявилося не мало осіб вірних Господу, Церкві та своєму народові! Священики, особи чернечого стану та миряни, своєю вірністю Богові та Церкві, поклали своє життя у мерзлих землях Сибіру, на півночі Росії, Уралу, Казахстану тощо. Своєю вірністю Богові, багато люду освятили свої душі.

Господь освятив своїх людей, бо вони: «… наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали мечем забиті…» (Євр 11,36–37). Ісус Христос готує своїх прихильників до вірності Небесному Отцеві у прикрих хвилинах, в строгих випробуваннях, коли в очі заглядає смерть. «Стережіться Людей, бо вони видадуть Вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними і поганами» (Мт 10,17–18).

Ми, теж, радіємо вірністю єпископів нашої Церкви, бо, коли на наші землі в Україну прийшла комуністична неволя, жоден наш єпископ не зрадив своєї Церкви, залишилися вірними, помираючи у в’язницях та таборах. Три, що вийшли на волю: блаженний Микола Чернецький, блаженний Василь Величковський та слуга Божий Іван Лятишевський, незадовго передали душу в руки Господні, а митрополиту Йосифу Сліпому, Господь благословив поза межами України розвинути служіння, як доброго пастиря ще 21 рік після звільнення із виправних таборів. Ми пам’ятаємо подвиги та геройські свідчення вірності Богові наших мирян, чернецтва, священиків та єпископів.

Ми вдячні святому отцеві Івану-Павлу II-ому, за проголошення блаженними наших єпископів, священиків, ченців, черниць та вірних, які показалися вірними Богові, мимо, ув’язнення та постійного переслідування!

Попри те, що окремі особи з духовних зламалися, стали священиками іншої Церкви, але це не було добровільно. Їх залякували, цькували, шантажували і Господь найкраще знає людське серце, а вони уже переконалися у Божій правоті.

Хай Господь благословить нашу Церкву, наше духівництво та вірних, у повному обсязі та сопричасті з Римським архієреєм, Святішим Отцем!

Будьмо вірні Богові та Церкві гідним християнським життям!

Хай Пресвята Богородиця благословить усіх нас ставати вірнішими її Синові, Ісусові Христові, святій Церкві та нашому Народові!

Христос посеред нас!