СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Святий Стефан вчить нас, що лише добром можна перемогти зло», — владика Володимир Груца
«Святкуючи відразу по Різдві Христовому празник святого первомученика і архидиякона Стефана, Свята Церква відображає наше життя, бо в житті мають місце радість і хрест, піднесення та терпіння. Але вкінці нас чекає воскресіння». На цьому наголосив владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії, під час Божественної Літургії у день пам’яті святого.
«Вже черговий день ми намагаємося тривати в різдвяно-вифлеємській радості! Незважаючи на весь драматизм війни, ми в яслах, у Вифлеємській яскині зустрічаємо нашого приятеля. — зауважив єпископ Володимир Груца на початку своєї проповіді. — Минулі роки в нас могло поставати питання: „Як так? Різдвяні свята — це радість, а сьогодні роздумуємо над мучеництвом?“ Воєнний контекст наближує ці поєднання». Про це зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Мучеництво Стефана і народження Павла
Роздумуючи над особою архидиякона Стефана, владика Володимир пригадав вірним, що Стефан був неправдиво оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, але мужньо визнав святу віру, за що його вивели за місто і каменували. При цьому він, як і Христос, молився за своїх ворогів.
Серед тих, хто брав участь у мучеництві Стефана, був юнак Савло, який пізніше став апостолом Павлом. «Кров мучеників стає насінням християн. — наголосив проповідник. — Святий Августин роздумує: „Якщо б Степан не молився за Савла, то Церква не мала б Павла“. Напевно, Стефан мріяв про певне майбутнє, оскільки ще був молодим. І він отримав велике майбутнє — корону святості, майбутнє, яке не забереться ніким і ніколи. Так, як ніхто ніколи не зможе змінити подію Воплочення Божого Сина чи ціле діло Відкуплення».
Бог обирає людину
Далі єпископ роздумував над християнством як релігією героїзму, в якій життя сумлінного християнина є постійним викликом, навіть боротьбою. Хоча часто, за його словами, ми хотіли б втекти від цієї боротьби: «А наш Бог обирає інший напрямок, — зауважує владика. — Він приходить в світ, до нас, стає убогий в своєму Сині. Це показує, що наше життя має сенс, незважаючи на різні терпіння, випробування. Християнин народжується двічі: для землі, а через біологічну смерть для вічності. Бог прагне всіх зробити щасливими, а для цього послуговується людиною, бо сам у своєму Сині прийшов у світ через людей. Вибирає таких, як Стефан, вибирає нас…»
Дияконські свячення
Під час Божественної Літургії владика Володимир уділив дияконське рукоположення Павлу Ковалю. Говорячи про це під час проповіді, він зауважив, що «сьогодні ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Павла, який походить з народу і до народу є посланий, щоб послужити. Він також має свій родинний контекст, історію життя та покликання, свою дорогу да Царства Небесного. Ісус зацікавився його життям, скерував голос покликання для цього особливого служіння. Наш собор стає його особистою яскинею дияконства. Нинішній день та свято може бути гарною школою для служіння».
Відкрите небо
Підсумовуючи день молитовної згадки про первомученика Стефана, владика Володимир Груца резюмував, що «святий Стефан вчить нас, що лише добром можна перемогти зло. Ісус прийшов на світ без війська, а з любов’ю. Він в принципі не виграв жодної війни, але завоював весь світ і наші серця. Були в історії дослідники, які стверджували, що, будучи в космосі, не бачили Бога. А Стефан, стоячи на землі, бачив відкрите небо. Нехай воно буде завжди відкрите також для нас. Відкрите небо по-особливому відчуваємо в час Різдвяних свят, навіть якщо роздумуємо про мучеництво, бо це відображує реальність нашого життя».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
