«Сьогодні радість Христового Воскресіння оспівує весь всесвіт, оскільки ця радість походить не від людей, а від Бога», — отець Микола Бичок

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

отця Миколи Бичка, новопроголошеного єпарха Мельбурнського

для українців візантійського обряду в Австралії, Новій Зеландії та Океанії

«Воскресіння день, просвітімся люди!
Пасха Господня, Пасха — від смерти бо до
життя і від землі до небес Христос Бог
нас перевів, — перемоги пісню співаймо»

(Канон Пасхи)

Христос Воскрес!

Дорогі в Христі!

Милосердний Отець обдаровує нас знову святкувати світлий празник Воскресіння Єдинородного Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

Пасха — це найбільше свято з цілого літургійного року, і не дивно, бо в ньому перестає для нас бути грізною і страшною смерть. Великдень — це час радості, який показує, що якою б не була сумною і безнадійною Страсна П’ятниця, після неї завжди приходить Неділя Воскресіння — час радості і надії. Можливо нам зараз не просто говорити про радість, але сьогодні радість Христового Воскресіння оспівує весь всесвіт, оскільки ця радість походить не від людей, а від Бога. Сьогодні по всьому світу розноситься ангельський голос: «Не бійтеся! Я знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого. Його нема тут. Він воскрес…» (Мт. 28, 5–6).

«Мир Вам! … Чого стривожились? Чому ті сумніви постають у серцях Ваших» (Лк. 24, 36. 38). Цими словами Воскреслий Христос звертається до переляканих учнів, яких полонив страх. Відразу після Тайної Вечері вони залишили свого Учителя та порозбігались хто куди. Впродовж трьох років апостоли йшли пліч о пліч з Ісусом: слухали Його проповіді, були свідками багатьох чудес, проходили з Ним «школу спасіння». І врешті решт — засумнівалися. Вони побачили «поразку Учителя» — Його розп’яття і смерть. На жаль, учні забули інші слова, що «Син чоловічий третього дня воскресне» (Мт. 17, 23). Цей страх перед своїм майбутнім заставив апостолів сховатись від людей за зачиненими дверима. Вони боялись, що їх може спіткати та сама доля, що й їхнього Спасителя. Учні не спосібні були побачити знак надії, для них в одну мить все життя перевернулось. Дехто з них думав про тріумф, а тут прийшла смерть; інші бачили себе успішними «що будуть сидіти по правиці і лівиці» (Мт. 20, 21) в Царстві Господнім, а тут їхнього Месію розп’яли. Саме в такій безвихідній ситуації до них приходить Христос і каже: «Мир Вам!» (Ів. 20, 19).

Ця Пасха для нас є особливою. Без сумніву, ці Великодні cвята запам’ятаються кожному з нас на ціле наше життя. Так виглядає, що ми будемо святкувати Пасху як перші християни — у своїх домівках. Сьогодні ми, так як і учні Ісуса, переживаємо щось подібне із ситуацією пандемії коронавірусу, яка змінила життя багатьох людей. По-людськи, теперішня ситуація здається трагічною та безнайдійною. Можливо дехто з нас засумнівався у Воскреслому Христі, серце наповнилося страхом перед непевністю в майбутньому. Але так як колись Воскреслий прийшов до апостолів, так само і сьогодні приходить до нас в часі наших сумнівів, промовляючи: «Мир Вам!» (Ів. 20, 19). Христос дає нам справжній мир, «не так як світ дає» (Ів. 14, 27). Бо мир від цього світу — це мир з розрахунку, домовленості і компромісів, і зрештою, такий мир є короткотривалим та непевним. Мир, що приносить Ісус, базується на любові.

Воскресіння Господа — це кульмінація Євангелія. Ця подія лежить в основі нашої віри і надії, бо якщо б «Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша» (1 Кор. 15, 14). Ми як учні Ісуса покликані нести у світ цю Добру Новину, що Ісус — втілена любов, помер на хресті за наші гріхи. Але Бог Отець Його воскресив та учинив Володарем життя і смерті. В Ісусі любов перемогла ненависть, милосердя — гріх, добро — зло, істина — брехню, життя перемогло смерть.

Нехай Воскреслий Христос увійде через зачинені від страху серця і дарує всім вірним Мельбурнської єпархії Свій мир та благословення. Вітаю всіх вас радісним Пасхальним привітанням:

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

ієромонах Микола Бичок, ЧНІ,
новопроголошений єпарх Мельбурнський