СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Сьогодні дякуємо Богові один за одного, а особливо за тих, хто переживає навернення», — владика Володимир Груца
«Бог дивиться на серце людини і готовий прийти до відкритого і щирого серця кожного, не зважаючи на те, що було у твоєму житті до сьогодні». У цьому запевнив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ преосвященний владика Володимир Груца під час проповіді до вірних у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Неділю про митаря і фарисея.
Євангеліє від Луки 18, 10–14.
Сказав Господь притчу оцю: 10. — Два чоловіки увійшли в храм молитись: один був фарисей, а другий — митар. 11. Фарисей, стоячи, молився так у собі: — Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. 12. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. 13. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: — Боже, змилуйся надо мною грішним! 14. Кажу вам: цей вернувся до свого дому виправданий, але не той; бо кожний, хто несеться вгору, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.
«Суботній відпочинок, виплата десятин і обрядова чистота», — три головних питання фарисеїв
«Знову збираємося в недільний день у храмі. Нас, християн, принципово з храмом багато чого поєднує. Зокрема також саме з цим Гарнізонним храмом. Приходимо сюди, щоб помолитися. У храмі хочемо щось зачерпнути, а щось залишити», — зауважив проповідник і звернув увагу, що євангельське слово сьогоднішньої неділі хоче нам допомогти у подальшій життєвій дорозі.
«Перенесімося разом з євангелистом Лукою у храм, де моляться двоє людей: митар і фарисей. Вони є героями сьогоднішньої євангельської притчі. Саме слово „фарисей“ — це відокремлений, відособлений. Фарисеї були однією з трьох давньоєврейських філософських шкіл. Вони також творили певну партію, яка виражала свій релігійний напрямок. Три головних питання вивчали фарисеї у законі: суботній відпочинок, виплата десятин і обрядова чистота», — пояснив владика Володимир.
«Ісус серед фарисеїв також мав друзів. Зокрема Никодима, Йосипа з Ариматеї, можливо й інших. Релігійність фарисеїв обмежувалася обрядовістю суто зовнішнього характеру. Що означало, що якщо людина ззовні виконала приписи, то нічого більше Богові не винна. В Новому Завіті фарисеї часто є атаковані, що вони чіплялися за якісь дрібнички. Їхня найбільша трагедія полягала в тому, що вони, говорячи одне, чинили зовсім інше. Для них байдужим є внутрішнє пережиття чи стан душі. Тобто смиренна і щира молитва, а чи покаяння. Фарисей знав закон, виконував його. Можна було б сказати, що був побожним, але він все приписував собі і водночас, був гордий і Бога навіть не потребував. Хіба потребував похвалитися перед Богом, що він є найкращим у цьому світі», — додав він.
За словами архиєрея, хочеться сьогодні поставити фарисею питання: «Чи ти забув, ким ти є створений? Чи ти памятаєш, що все, що маєш, є даром від Бога?»
«Боже, милостивий будь мені, грішному»…
Прийшов на молитву також і митар, — веде далі проповідник, — хоч митарі не були близькими до релігії. Вони збирали з людей гроші. Були чиновниками чи слугами окупаційної влади. Їх не любили. Митар є грішним, але він цього свідомий і молиться: «Боже, милостивий будь мені, грішному». Ці слова ввійшли в традицію Церкви, як Митарева молитва.
«Гордість — перший гріх, який має наслідки до сьогодні. Фарисей у гордості тішиться, що він не є таким, як всі. І це правда, бо він не вміє подякувати за митаря, який в тій хвилі переживає навернення. Бачимо, як гріх людину руйнує, як вкрадається у людське серце. Важливо зрозуміти, що ні фарисей, а ні митар не були праведними людьми. Проте, митар був виправданим за свою покору і таким пішов до дому. Він може радіти Божим прощенням. Доля фарисея була іншою і не тому, що Бог його покарав. Ні, людина сама від Бога втікає. Так як і перші люди Адам і Єва від Бога втікали, бо згрішили», — додав єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Бог шукає людину протягом цілої історії спасіння»
На переконання владики Володимира, Бог шукав і шукає протягом цілої історії спасіння. В Різдві прийшов на землю, як дитина, щоб людина могла піднестися до Бога. У Йордані схиляє голову перед Іваном, щоб людина могла піднести свою голову вгору.
«Сьогодні дякуємо Богові один за одного. Особливо за тих, хто переживає навернення, якусь переміну у своєму житті. Можливо, серце комусь промовляє зробити щось краще, ніж було до цього. Тільки при зустрічі з Богом бачимо власну недосконалість. А зміст нашої молитви відображає чи радше відзеркалює ціле наше життя», — сказав проповідник.
«Митар був різдвяною людиною»
«Сьогодні заклик до покаяння найперше скеровую до себе, тому що на Святій Літургії також промовляю слова: „Боже, милостивий будь мені, грішному“. Хочемо Богові віддати неміч, нашу гріховність, щоб піти до дому з Богом, який нам пропонує любов. Митар був різдвяною людиною, бо на взір пастухів чи мудреців вмів впокоритися. Можливо хтось з вас ще сумує за різдвяними святами. Ми цьогорічні різдвяні свята відпустили в історію, але залишімся різдвяними людьми», — додав на завершення преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
