СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Слухаючи притчу про блудного сина, стаємо учасниками свята Божого милосердя», — владика Володимир Груца у Неділю блудного сина
«Незважаючи на біль, милосердний батько робить все, що може: любить сина і чекає на нього! Нехай Боже милосердя дотикає серця кожної людини!» Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ преосвященний владика Володимир Груца під час проповіді до вірних у храмі Пресвятого Серця Христового у Неділю блудного сина.
Євангеліє від Луки 15, 11–32.
11. Сказав Господь притчу оцю: — В одного чоловіка було два сини. 12. Молодший з них сказав батькові: — Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає. Батько розділив між ними свій маєток. 13. Кілька днів потім, молодший зібрав усе й пустився у далекий край і там розтратив свій маєток: жив розпусно. 14. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він став бідувати. 15. Пішов він і найнявся у одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. 16. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому. 17. Опам’ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. 18. Встану, піду до батька мого і скажу йому: отче, я согрішив проти неба й проти тебе. 19. Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів. 20. Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його. 21. Син сказав до нього: — Отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.22. Батько ж кликнув до своїх слуг: — Принесіть швидко найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандали на ноги. 23. Приведіть годоване теля й заріжте його; і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся. І вони стали веселитись. 25. Старший його син був у полі; і як він, вертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. 26. Покликав він одного зі слуг і спитав, що то таке. 27. Той сказав йому: — Брат твій вернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо найшов його живим-здоровим. 28. Розгнівавсь той і не хотів увійти. Вийшов тоді батько і став його просити. 29. Той же озвавсь до батька: — Ось стільки років служу тобі й ніколи не порушив ані одного приказу твого, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. 30. А коли вернувся оцей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. 31. Батько ж сказав до нього: — Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє. 32. Однак слід було веселитись і радіти, бо цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся.
Церква готує нас до посту, роблячи вразливими на деякі речі
«Робимо чергові кроки в напрямку Великого посту. Отці Церкви називають Великий піст весною душі. Щоб навесні все зацвіло, то повинно потепліти. Так і Церква готує нас до посту, роблячи вразливими на деякі речі», — зауважив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца.
Стаємо сьогодні учасниками свята Божого милосердя
«Слухаючи сьогодні притчу про блудного сина, стаємо учасниками свята Божого милосердя. Це немовби перлина між іншими притчами, немовби „Євангеліє в Євангелії“, а її драматична історія повторюється в житті тисячів і мільйонів людей на цілому світі», — зазначив проповідник, коментуючи євангельський уривок. І пояснив, що в цій притчі відображено життя родини, духовну боротьбу і випробування молодих людей.
На його переконання, будь-яка драматична чи навіть трагічна історія перетворюється в радість, якщо наступає примирення людини з Богом. Можемо собі уявити, припускає архиєрей, що діялося в серці батька, коли молодший син його покидає. Син не лише вимагає частину майна, а хоче тим майном сам розпоряджатися. Спадщина на дітей мала б перейти щойно після смерті батька, тому, іншими словами, син немовби питає: «Тату, а коли ти нарешті помреш?» Також відхід сина є брутальним явищем.
Важливо від Бога не втікати
«Піти в далекий край означає піти у світ, де зневажають те, що для твого дому є святе. Син заперечує те, що його навчили вдома, спосіб життя і думання, який передавався з покоління в покоління. Це зрада родини і спільноти. Покинути дім — це щось більше, ніж звичайна подія, прив’язана до часу і місця. Це втеча від людей, які дали мені життя, це втеча від рук, які благословляють. Лише вдома, у стіп батьківства людина може чути голос: „Ти син мій любий, тебе я вподобав“ (пор. Лк. 3, 22). Це голос, яким Отець промовляв до Ісуса, це той голос, яким Бог промовляє до кожної людини. Тому важливо від Бога не втікати. Навіщо покидати те місце, де людина має все, що потребує. Бо людина цього не бачить, недооцінює. Вона починає це цінувати тоді, коли вже це втратить. Тоді повстає питання: Де я є? Кому належу: Богу чи світу?», — переконаний єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Помпео Джіроламо Батоні, Повернення блудного сина, 1773
Батько робить все, що може: любить і чекає сина
«Незважаючи на великий біль, батько шанує вибір сина, нічого не може вдіяти під натиском. Батько робить те, що може в цій ситуації робити — сина надалі любити і чекати на нього», — наголосив він.
«А в цей час багата дитина, — веде далі мову владика Володимир, — стає пастухом свиней. Це велике приниження, тим більше, що свині вважалися нечистими тваринами. Необмежена свобода, друзі, гроші — які ж то милі перші дні. Так може бути і з сучасною людиною: різні узалежнення, жертва сліпого і нещирого кохання. Але це сталося, все може трапитися в житті, але що далі?»
Любов батька робить сина свідомим свого блукання
Проповідник звернув увагу, що у своїй трагедії син усвідомив, що в нього є батько, якого, можливо, він до цього недооцінював. І коли блудний син пригадав, що втратив, то водночас побачив, наскільки він заблукав в житті, оскільки мав з чим порівняти. Ба більше: любов батька робить сина свідомим свого блукання. В результаті бачимо, що покора сина зробила великі речі.
На слово: «Отче, я согрішив проти неба і проти тебе» блудний син опинився в обіймах батька…
Преосвященний владика Володимир пригадав, що ми подивляли покору минулої неділі митаря і фарисея, і бачили в ній дорогу до Божого милосердя.
Відтак продовжує далі думку проповідник: «На слово: „Отче, я согрішив проти неба і проти тебе“ блудний син опинився в обіймах батька».
Також, за словами архиєрея, невтішною є ситуація зі старшим сином, який теж в свій спосіб дуже заблукав. Він мав страх перед братом. Можна припустити, що ще в дитинстві був між ними конфлікт. «Тут показана конкуренція: Не мій брат, а твій син; ти мені нічого не дав, але чи він просив (2/3 належало йому як первородному). Заздрість, жадібність є небезпекою для старанних і працьовитих людей».
«Для обидвох синів є приготована гостина; спільна трапеза мала б об’єднати родину, показати дальшу життєву дорогу. Гріх прирівнюється до смерті. А навернутися означає знову жити. Це скоріше притча про доброго милосердного батька або про Божу любов. В євангельській розповіді є брак матері, що могло бути теж причиною напруження в родині. Тому важливо запрошувати Богородицю в наше життя!», — зазначає проповідник.
Нехай Боже милосердя дотикає серця кожної людини
Владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, звернув увагу, що Неділя блудного сина в Українській Греко-Католицькій Церкві проголошена Днем особливої пасторальної опіки в’язнів.
«Пам’ятаймо про них в молитві, також молімося за працівників пенітенціарних установ, капеланів», — закликав архиєрей і побажав: «Нехай Боже милосердя дотикає серця кожної людини!»
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
