«Сказане піде за вітром, а написане залишиться»: в соборі Святої Софії в Римі відбулася презентація книги владики Діонісія Ляховича «Слово тілом стало»

5 жовтня 2021

У стінах прокатедрального собору 3 жовтня відбулася презентація книги владики Діонісія Ляховича, Апостольського екзарха для українців-католиків в Італії, «Слово тілом стало». Подія відбулася за участі представників курії екзархату: о. Теодосія Греня, протосинкела Апостольського екзархату українців в Італії, о. Петра Голінея, канцлера Апостольського екзархату для вірних українців-католиків візантійського обряду в Італії, о. Анібала Соутуса, судового вікарія, о. Марка Семегена, ректора собору.

«Сказане піде за вітром, а написане залишиться»: в соборі Святої Софії в Римі відбулася презентація книги владики Діонісія Ляховича «Слово тілом стало»

Унікальна збірка проповідей вийшла друком у видавництві «Нова Зоря» напередодні 75-річного ювілею від дня народження її автора.

Сам єпископ так сказав про книгу: «Сказане піде за вітром, а написане залишиться. Ця книга — збірник проповідей, писаних під час моєї апостольської місії, як візитатора для українців в Італії. Одночасно, я думав про проблеми людей і прагнув через Слово Боже відповісти на них».

Отець Теодосій Грень розповів про структурованість книги. За його словами, людина щодня повинна шукати розвитку, тому одне із джерел інтелектуального, культурного, духовного зросту є мудра книга. «Добра книга дає нам можливість відкрити для себе щось інше, зокрема досвід іншої людини. У книзі ієрарха вміщено його життєвий досвід, те, що він навчився, пережив і, найважливіше, перемолився. Адже ці проповіді були виголошені при різних нагодах протягом років його життя і служіння», — розповів душпастир. Цікаві аспекти життя і наукової праці автора книги розкрив о. Петро Голіней. Він пригадав, наприкінці XIX століття українці мігрували до Бразилії в пошуках кращої долі. Їм було тяжко, але, будучи на чужині, українці зберегли свою ідентичність. У цьому їм допомогла УГКЦ, зокрема в служінні отців-василіан. «Владика нам багато розповідає про життя діаспори в Бразилії, — сказав о. Петро. — І там, виростаючи в українському середовищі, він до семи років не знав португальської мови. Тож бачимо приклад того, як в родині зберігався дух предків, народу і віри. Цікаво, що і дідо, і тато владики були народжені вже в Бразилії.

В одинадцять років він навчався в малій семінарії отців-василіан, в якій хлопці здобували середню освіту, далеко від рідного дому. Так формувався майбутній слуга Христовий». Після цього майбутній єпископ вступив до Чину Святого Василія Великого, в якому, власне, о. Атанасій Купіцький прищепив йому любов до української книги. Далі слідували студії в Римі, а після виходу із підпілля УГКЦ від’їзд до України і викладацька праця. Канцлер екзархату згадав відомі наукові богословські праці єпископа. Зокрема, «Історія спасіння. Дорога спільноти і Причастя», де вперше підіймається питання сопричастя, як єдність з Богом і ближнім. Також «Любитимеш Господа Бога твого. Психологія зустрічі із Богом», що є перекладом з італійської мови, яка вийшла у видавництві отців-василіан ще в 1993-му році. «Лекції з метафізики», яка присвячена богослов’ю і філософії, що вийшла друком у Львівській богословській академії. Особливим відкриттям стала праця «Хроніка», яку владика продовжує писати і сьогодні, починаючи із тих днів, коли був іменований єпископом. «Це цінне джерело для майбутніх історичних досліджень становлення нашого екзархату, де вписана кожна наша спільнота в Італії і багато імен людей, з якими владика зустрічався протягом свого єпископського служіння. Це архівний шеститомний матеріал, який знаходиться в монастирі отців-василіан і в курії Апостольського екзархату. І нинішня днина теж буде в цій хроніці», — завершив промовець.

Зазначимо, особливістю цього видання є те, що книга надрукована на екологічно дружньому папері, який не завдає шкоди навколишньому середовищу. Вона складається з 5 розділів та 600 сторінок. У першому розділі, починаючи від неділі про Закхея, можна знайти роздуми проповідника над недільними євангеліями впродовж року. У другому розділі єпископ ділиться роздумами з нагоди Господських празників, а в третьому подає проповіді на Богородичні свята. У двох заключних розділах владика Діонісій розмірковує над важливістю постатей святих, на яких варто взоруватися в духовному житті, щоби бути здатними чути Боже слово, ним жити і Його втілювати у власному житті та покликанні.