«Щодня прошу і буду просити Всевишнього, щоби був добрим і вдоволеним священиком», — отець Йосиф Сліпий у листі до митрополита Андрея Шептицького

Подячний лист

отця Йосифа Слїпого до митрополита Андрея Шептицького
за уділення Тайни Священства

Сл[ава]. І[сусу]. Хр[исту].!

Ваша Ексцеленціє!

Першим, що хотївбим висказати Вашій Ексцеленції по своїм приїздї до Інсбрука то заслати єще раз щиросинівську подяку за ласкаве удїленя Тайни Священства. Ото просив я Господа Бога і мав за цїлий час увязненя Ексцеленції в Росії сильне пересвідченя, що ту Тайну одержу за Божою помочию з рук В[ашої]. Ексцеленції, хотяй як тяжко було в то вірити. І дякуючи днесь за ту ласку Господу Богови і Вашій Ексцеленції, хотівбим передати ще й то запевненя, що щодня прошу і буду просити Всевишнього, щоби був добрим і вдоволеним священиком і міг хоть вчасти сплатити довг супроти В[ашої]. Ексцеленції.

Я признаюсь щиро, що впрочім Ексцеленція самі мабуть завважили, що з певним жахом я стояв перед сим страшним актом і гадаю, що се зовсїм виправдане! А було менї тому передовсім лячно, що я мало, а навіть дуже мало здибав людей вдоволених зі себе, а люди з них.

Але то був лише хвилевий настрій і він навіть вже перед свяченями минув. Я днесь вдоволений зі себе і коли б може не душевне перше має з попередного року, я чув би ся навіть дуже щасливим.

Маючи сей рік покласти єще в основу будучого священичого житя, я відповідно до того урядився в Інсбруцї. Мешкаю поруч конвікту (4 хвилі дороги), так що кождого вечера йду на точки і взагалі стараюся вдержати контакт. Службу Божу відправляю також в конвіктї, хотяй не без труду дістав я на то позволеня.

О[тець] Реґенс казав уладити на 3 пов[ерсі]. з одної кімнати каплицю для гр[еко]. — кат[оликів]. Найперше читач о. Баран ЧСВВ (одинокий Василиянин, вторік було 3-оє), потім о. Неда — Румун гр[еко]. кат[олик]. Він відправляє в мові румунській і трохи ріжниться від нас пр[иміром]. Ектенії читає, а також співає, спожитє Найсв[ятійших]. Тайн по Сл[ужбі]. Б[ожій]. і др. Єго прислав ігумен о. Ману з Семигорода. Хоч всі належать вже до Василиян рум[унських]., однак новіціяту єще не робив і но по докторатї хоче приїхати до Крехова. По нїм доперва стаю я.

Обід і вечеру маю в сестер і сяк так можу вижити. Ціле удержанє виносить мене місячно 150 К[орон]., отже так як в конвікті, а в лїтї винесло б навіть менше. За стипендії Служби справлю собі книжки і убранє, так що належу до тих щасливих, що свій білянс замикають без дефіциту.

Одно лиш прикро трохи, що нас так мало тепер в Інсбруцї, бо лиш 3-ох, отже о. Баран, т[еолог]. Гнатів і я. З Перемишля має приїхати т[еолог]. Бїлінський, а в Германїкум є т[еолог]. Ерделї з Загребу від Пр[еосвященного]. Нярадого. Конвікт мірно обсаджений, так що було б єще місце, коли Ексцеленція зволили кого прислати.

Накінець смівбим спитати єще Ексцеленцію, чи на основі найновішого привілею, даного Св. Отцем нашому духовенству, міг би і хоч не душ пастир стягати стипендій ні Службюи в одну до 4 К[орон]. Ми з о. Ковальским вже спорили о ту справу однак не можем знайти розв’язки.

Цілую руцї

Вдячний син
Йосиф Слїпий

Інсбрук 18/Х.1917