«Радість, що змінює все»: Різдвяне послання єпископів Донецького екзархату

Вих № ДЕ-М 24/005

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

єпископів Донецького екзархату УГКЦ

всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам Донецького екзархату

«Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій.

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі у Христі!

Сьогодні кожен із нас бажає зробити своїми ці пророчі слова праведного Захарії, батька Івана Предтечі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій» (Лк. 1,68). Ця різдвяна ніч є особливою — бо це ніч, у якій в темряві жорстокої війни приходить Боже Світло, Воплочується Боже Слово, народжується Спаситель. Сьогодні втомлені серця знаходять розраду і підтримку — бо з нами Бог!

В ці важкі часи ми пам’ятаємо слова Праведного Митрополита Андрея Шептицького: «Відстань між нами і Богом не вимірюється часом і простором, а вимірюється чистотою нашого серця та глибиною нашої віри». Ці слова є для нас важливим нагадуванням про те, що не зважаючи на зовнішні обставини, наша близькість до Бога визначається не тим, де ми фізично знаходимося, а тим, як ми зберігаємо віру та відкритість до Його Любові.

Сьогодні ми, вірні Донецького Екзархату, немов ті пастушки, що «перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар» (Лк. 2,8), чуємо слова ангела, який голосить: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні вам народився у місті Давидовім Спаситель — Христос Господь» (Лк. 2,10–11). Це — особлива новина, яка поділяє час на «до» і «після», яка міняє абсолютно усі координати людського буття.

Народження Спасителя привертає наш погляд, наповнює радістю душу, зосереджує увагу на Тому, хто прийшов у наше життя, породжує численні питання та пошук відповідей на них. Наше серце з трепетом усвідомлює, що ми — не самі, що відтепер з нами всюди та в усьому є присутній Господь. Він разом з нами відчуває холод у наших домівках чи окопах, Він поруч із нами терпить в укриттях через вибухи бомб та постріли канонад, Він разом з нами трудиться у допомозі потребуючим, Він товаришує нам у спілкуванні з тими, хто втрачає надію і переповнюється страхом, Він стоїть поруч операційного столу, Він підтримує рятувальників, Він тихо чекає визволення на окупованій землі… Він в усьому і постійно є поруч із нами, бо Його Любов не може бути осторонь нас. З нами Бог!

Сьогодні, в час, коли війна і страждання стали частиною нашого повсякденного життя, ми знову і знову переконуємося, що народження Спасителя дає нам невидиму силу. Не тільки для того, щоб вистояти в боях супроти ворога, який чигає на наше життя, але й для того, щоб зберігати віру у справедливість і мир.

Блаженної пам’яті папа Бенедикт XVI у книзі «Вступ до християнства» каже про те, що у Воплоченому Ісусові Бог остаточно висловив самого себе, тобто Ісус є Словом Бога. «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми бачили Його славу — славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Ів. 1,14). Це важливе відкриття, яке сьогодні нам чітко каже — Бог чує наші молитви й дає свою відповідь. Його Слово, сповнене повноти Божественної Любові до нас, стає Тілом, щоби виразити нам Божу думку щодо нашого життя та залишитися з нами назавжди. Народження Спасителя, а відтак Його життя, страждання, смерть і воскресіння є довершенням справи спасіння людства, тобто кожного із нас. Ми не байдужі Богові. І ця небайдужість має просте ім’я — Любов. Посеред темряви війни ми усвідомлюємо, що справжній страх людини долається не розумом, а присутністю Особи, яка любить. Про це чітко зауважував Папа Бенедикт XVI у своїх роздумах про християнство. Божа Любов повертає нам сенс нашого життя, а відтак і силу жити, силу зростати, силу виборювати справжню свободу — свободу від гріха, який руйнує усе й усіх.

Повнота висловленої Любові — Божий Син — приходить до людства в конкретному часі та просторі: «Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4,4–5). Бог входить в живу історію людства, в її найдраматичніший час, саме тоді, коли вже все здається втраченим, щоби порятувати людину. Молитви праведників, пригноблених, хворих, убогих зворушують Боже серце. Христос народжується в убогій стаєнці, щоби розділити із нами сьогоднішню несправедливість життя. Він мусить покинути рідний край і бути «переміщеною особою», бо є хтось, хто чигає на Його життя. Він живе тихим прихованим життям, розділяючи щоденні навчання і працю з кожним із нас. А потім… Він шукає грішників, щоб силою Божого Слова і Божої Любові їх навертати, зцілювати, надихати… Віра Христа у перемогу Добра доведе Його до невинних страждань і смерті на хресті. Але навіть тоді Він взиватиме до Небесного Отця: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 34), бо віритиме, що Його молитва наверне численні серця. Тим прикладом надихнеться згодом і святий апостол, первомученик і архидиякон Стефан, який: «впавши на коліна, закликав сильним голосом: „Господи, не постав їм цього за гріх!“, і промовивши це, смертю заснув» (Діяння 7,60). Одним із плодів цієї молитви стане навернення жорстокого переслідувача перших християн, а згодом великого апостола Павла.

Тиха ніч, свята ніч!
Ой, зітри сльози з віч.
Бо Син Божий йде до нас,
Цілий світ Любов’ю спас.
Вітає нас святе Дитя!

Найщиріші вітання з Різдвом Христовим хай долинуть до кожної родини й до кожного дому; до захисників і захисниць нашої Батьківщини; до тих, хто є на вільній землі й тих, хто перебуває в окупації; до лікарів та працівників критичної інфраструктури; до вдів і сиріт; до поранених і полонених; до тих, хто чекає на своїх дітей і рідних, підтримуючи їх щоденною молитвою; до тих, котрі очікують вістки про зниклих безвісти та до тих, хто потерпає від безнадії у невимовному болю серця — щоб кожен пригадав собі, що з нами Бог! До всіх прагнемо сьогодні скерувати слово втіхи й надії, джерелом якої є народження Спасителя.

Зі щирого серця бажаємо всім вам справжньої радості дітей Божих, смачної куті, дзвінкої коляди, мирного Різдва Христового та переможного і благословенного 2025 року Божого!

Христос народився! Славімо Його!

† Степан Меньок,

Дано в Запоріжжі,
при курії Донецького екзархату,
у день зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю,
дня 9 грудня 2024 року Божого