СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПонад 360 мільйонів християн у світі зазнають переслідувань
Комуністична Північна Корея — на першому місці, Індія — на останньому, а між ними — вісім мусульманських країн. Це перший десяток держав, які найбільш вороже ставляться до християн.
Такі дані наводить останній Всесвітній індекс переслідувань, який протягом 30 років публікує міжнародна організація захисту переслідуваних християн «Open Doors». Загалом, згідно з підрахунками організації, у 50 країнах, які охоплює рапорт, живуть близько 760 млн християн, із яких понад 360 млн стають жертвами крайніх або щонайменше дуже серйозних переслідувань. Тільки за період із 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року офіційно нараховується 5621 смерті християнин, убитих через їхню віру. Про це інформує католицький суспільно-релігійний інтернет-часопис «CREDO».
Цьогорічний рапорт мало відрізняється від звітів попередніх років: список і надалі переважно очолюють країни, де правлять мусульмани і в яких іслам не лише переважає серед віруючих, а має статус державної релігії. Це свідчить про те, до якої міри ця релігія, не визнаючи повністю релігійну свободу, нетерпима і навіть войовнича щодо інших вірувань.
Інше несприятливе для християн середовище — це комуністичні та ліві (а радше, лівацькі) режими, яких у світі ще понад десяток. Також варто згадати про уряди з демократичними традиціями — наприклад, у Європі чи Америці, які, однак, різними способами ускладнюють чи обмежують вияв релігійних переконань і почуттів, зокрема християнських, у суспільному житті.
Автори всесвітнього індексу переслідувань (World Watch List), використовуючи особливий чинник, який враховує переслідування, дискримінацію та інші форми утиску в різних країнах, виробили власну шкалу — від 60 до 100 балів — ступеню переслідувань. При цьому, що більше балів — то ситуація важча. Перші 11 держав із результатом 80–100 пунктів — це ті, в яких переслідування визнано крайніми (екстремальними). Цей список із 98 балами очолює Північна Корея, яка займає позицію «лідера» вже багато років, тільки зрідка міняючись місцями з іншими країнами — зазвичай мусульманськими, останніми роками переважно з Афганістаном. Але цього року друге місце з 92 пунктами зайняла Сомалі; за нею йдуть Ємен та Еритрея (країна формально не мусульманська) — по 98 пунктів, потім — Лівія та Нігерія (по 88 пунктів), Пакистан та Іран (по 86 пунктів), Афганістан (84 пункти), Судан (83) та Індія (більшість жителів визнають індуїзм) — 82 пункти.
Як видно, у списку найнесприятливіших для християн країн лідирують ісламські уряди, хоча роками очолює індекс північнокорейський комуністичний режим. І хоча конституція цієї країни формально гарантує свободу совісті й віросповідання, на практиці з часів закінчення в липні 1953 р. війни на Корейському півострові та створення двох окремих, взаємно вороже налаштованих держав, на Півночі — під керівництвом комуністів, а точніше родини Кім, — будь-які прояви релігійного життя нещадно і жорстоко придушуються. До того ж, варто нагадати, що в першій половині ХХ ст. — до початку війни 1950 р. — Пхеньян називали «Єрусалимом Далекого Сходу» через численні християнські (переважно протестантські) храми. Але після війни та зміцнення комуністів при владі від них не залишилося й сліду. Сьогодні, за дуже обережними оцінками «Open Doors», кількість християн у цій країні, які живуть у глибокому підпіллі, становить близько 300 тис.
На другому місці перебуває Сомалі — східноафриканська країна, яка занепадає понад 30 років, одна з найбідніших у світі й при цьому майже повністю захоплена ісламістами, переважно з угруповання Аш-Шабааб. Його члени широко використовують тероризм, спираючись на крайній вахабітський різновид ісламу та шаріат. Єдиною дозволеною релігією там є іслам, при чому найбільш нетолерантний. Усі інші віросповідання на чолі з християнством — заборонені й суворо караються. На практиці ситуація християн у цій країні нічим не відрізняється від Північної Кореї, окрім того, що там режим повністю атеїстичний і ворожий до будь-якої релігії, а в Сомалі він має релігійне підґрунтя, яке, однак, розуміється дуже однобоко.
Третє й четверте місця з однаковою кількістю балів посідають Ємен та Еритрея. Перша країна, як і Сомалі, переживає глибоку кризу й нищівну громадянську війну, але з очевидним втручанням Саудівської Аравії та ще кількох сусідніх країн. Тут також діють ісламські фундаменталісти, а будь-яка інша релігія — заборонена. Дещо інша ситуація з Еритреєю — державою переважно християнською, де основною релігією є православ’я, але коптського обряду; також там є католики й мусульмани. Натомість влада переслідує насамперед членів різних протестантських спільнот, але кожен громадянин, який хоч трохи виступає проти влади, може наразитися на різноманітні репресії та обмеження.
Окрім перших одинадцяти країн, індекс «Open Doors» перераховує ще 39 інших держав із 80-ма та менше балами. Тут також переважають мусульманські країни — щонайменше 24, але також є комуністичні країни: Китай (77 балів), В’єтнам і Куба (по 70 балів) та Лаос (68). На останньому, 50-му місці, з 65 балами автори індексу розмістили Нікарагуа — католицьку країну, в якій при владі перебуває лівий уряд, що не приховує своєї особливої ворожості до Католицької Церкви. У цій групі є ще дві формально католицькі країни: Колумбія (71 бал, 22 місце) і Мексика (67 балів, 38 місце).
Загалом, за підрахунками організації, в цих 50-ти країнах живе близько 760 млн християн, із яких понад 360 млн стають жертвами крайніх або принаймні дуже серйозних переслідувань.
Варто зазначити, що «Open Doors» визнає переслідуваннями не лише випадки фізичного насильства щодо християн через їхню віру, тобто побиття, вбивства, знищення майна тощо, а й позбавлення праці та засобів для життя, унеможливлення навчання та здобування освіти чи примусове виселення з рідних місць. Це насправді прояви дискримінації, вони суперечать правам людини і мають буди засуджені й подолані. Є також різні обмеження чи перепони, наприклад, у сфері будівництва храмів, видання релігійної літератури тощо.
Довідка
Створення «Open Doors» сягає 1955 року. Тоді до Варшави приїхав нідерландський протестантський місіонер Ендрю ван дер Бейл (1928–2022 рр.), пізніше відомий як брат Ендрю або «Божий контрабандист». У столиці Польщі тоді відбувався V Фестиваль молоді та студентів — захід комуністичного походження, але колоритний і значною мірою незалежний. 27-річний тоді голландець приїхав у Польщу, щоб побачити інший світ, зокрема, релігійний. Переконавшись у труднощах християн за «залізною завісою», він вирішив допомагати їм, насамперед, переправляючи контрабандою до Польщі Святе Письмо. Два роки по тому він розширив цю ініціативу на тодішній Радянський Союз, коли в Москві відбувався наступний, VI Фестиваль молоді та студентів. Так зродився «Божий контрабандист».
1981 року ван дер Бейл переправив мільйон примірників Біблії в Китай у межах місії «Project Pearl». 1988 року в нових політичних умовах організація передала також мільйон примірників Святого Письма Російській Православній Церкві, загальною вартістю 2,5 млн доларів. Із часом до цього списку додалися інші країни, зокрема, в Центральній Азії, на Близькому Сході та в Африці на південь від Сахари, а також В’єтнам.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
