«Піст — це час, коли очищуємо душу та тіло від пристрастей та зростаємо у чеснотах», — владика Іван Кулик

ПОСЛАННЯ

преосвященного владики Івана Кулика,
єпископа Кам’янець-подільської єпархії УГКЦ,
на Великий піст

Всесвітліші і всечесніші отці!
Преподобні ченці і черниці!
Возлюблені в Христі брати і сестри!

«Почнім радісно час посту! Віддавши себе духовному подвигові, очистім душу, обмиймо тіло і стримуймося в їжі, і від усяких пристрастей, насолоджуючись духовними чеснотами. Зростаючи в них любов’ю, сподобимося всі побачити всечесну страсть Христа Бога, і радіючи духом, святу Пасху». Такими натхненними словами стихири, що співається увечері Сиропусної неділі, Церква закликає нас гідно розпочати піст та добре пройти його, щоб побачити святу Пасху.

Піст — це час радості, а не смутку, тому і радісно слід його звершувати. Адже це час, коли очищуємо душу та тіло від пристрастей та зростаємо у чеснотах. Робимо це через три основні засоби: молитву, стримання в їжі та милостиню.

Літургійна молитва у Великому пості набирає особливого характеру. Період посту винятковий тим, що у будні дні не звершується така нам звична Літургія св. Йоана Золотоустого, натомість звершується Літургія Передосвячених Дарів, також молимось Великий покаянний канон святого Андрея Критського у перший та п’ятий тижні посту, б’ємо протягом усього посту доземні поклони та більше, ніж звично, чуємо у Богослужіннях покаянні тексти. Також змін повинна зазнати і наша особиста молитва: вона має відображати період часу, в якому перебуваємо — Великий піст. Тому важливо звернути увагу на поставу тіла у молитві в цей час. Якщо ми звикли молитися стоячи чи сидячи, то у будні дні посту доречним є творити коліноприклонення та бити доземні поклони, промовляючи молитву святого Єфрема. Якщо ми звикли молитися поспішно та поверхово, то піст — це саме час, щоб удосконалити молитву погідністю та глибиною.

Другим засобом очищення від пристрастей та зростання у чеснотах є стриманння в їжі. Сьогодні нерідко можна почути, що «піст не в їжі». Але так думати неправильно. Піст не тільки в їжі, але в їжі також. Якщо не навчимося стримувати себе в їжі, то не навчимося стримувати себе від гріхів, боротися з пристрастями, розвивати чесноти. Тому що стримання в їжі — це перший щабель духовного поступу. Якщо нам не вистачає сил ступити на перший щабель, то як зможемо ступити на другий чи третій? Не зможемо. Щодо тих осіб, які повинні споживати м’ясні чи молочні страви задля здоров’я, їм слід подумати, які види їжі не є обов’язковими для їхнього раціону, та відмовитися від них на період посту (наприклад, від солодощів). Річ не в тім, що яка-небудь їжа нас оскверняє. Зовсім ні! Річ лиш у тім, що якщо ми не можемо заволодіти своїм тілом щодо їжі, то не зможемо заволодіти своїм язиком, своїми думками, своїми руками чи ногами. Стримання в їжі натомість дозволяє нашому духові керувати нашими тілесними бажаннями.

Третім засобом для очищення є подавання милостині. Доволі часто ми оправдовуємо себе, що люди, які просять милостиню на дорогах наших міст і сіл, роблять це нещиро, з лінивства відмовляючись працювати. Можливо і так. Але є справді багато випадків, коли наші ближні потребують допомоги. Тоді ми майже неохоче віддаємо якусь зазвичай невелику суму грошей на їхні потреби. «Бог любить того, хто дає радо» (2 Кр. 9, 7), — каже нам святий апостол Павло. Для того, щоб давати радо і мати, що давати, доброю практикою є відкладання з кожного заробітку якоїсь частини коштів на потреби бідних. Колись це була десятина. Якщо сьогодні комусь важко скласти десятину, то це може бути і «двадцятина» — двадцята частина заробітку, але нехай вона буде стабільною. Якщо, отримуючи заробітну плату, кожного разу відкладемо якусь частку із неї для допомоги потребуючим, самі незчуємося, як легко нам буде віддавати ці кошти ближнім, адже не вважатимемо їх за «свої», а за ті, які належать іншим. Водночас це буде нашою подякою Богові за те, що дав нам працю і можливість заробітку. Великий піст — добра нагода задуматись над цим.

«Милостиня лікує запальність душі, піст гасить пожадливість, молитва очищує інтелект і готує його до споглядання», — навчав святий Максим Ісповідник. Нехай, отже, цей Великий піст і справді стане для усіх нас часом лікування душі, гасіння пожадливості, приготування до споглядання, щоб нам свято та з усією повнотою радості увійти у Пасху Господню, Пасху Того, Хто полюбив нас до кінця (пор. Йо. 13, 1).

Благословення Господнє на Вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям!

† Іван Кулик,
єпарх Кам’янець-Подільський

Дано в м. Хмельницькому,
при Катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці,
у вівторок М’ясопусного тижня, у день св. мч. Агафії,
18 лютого 2020 року Божого