«Піст не є самоціллю, але — середником для осягнення мети»: Послання владика Діонісія Ляховича на Великий піст

Prot. N. 93/2022

Пастирське послання

апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Італії
владики Діонісія Ляховича на Великий піст

Преподобні, Всесвітліші і Всечесніші Отці,
преподобні Брати і Сестри в монашестві,
дорогі в Христі Брати і Сестри!

Слава Ісусу Христу!

Починаємо шлях Великого посту, що веде нас до Пасхальних богослужінь: роздумів над стражданнями, смертю і воскресіння Того, Хто «понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж — хресної» (Фил. 2, 8).

На сторінці нашого сайту в італійській мові ставимо також послання на Великий піст 2022 року від Конференції Єпископів Італії, який написаний з боку куту зору синодального шляху, з такими пунктами: навернення до слухання; навернення до реальності життя; навернення до духовності, і кожний завершується питанням, як ми переживаємо цей синодальний шлях, і які питання треба мати до увазі у наших «зустрічах слухання» по спільнотах.

Наше духовне слово розглядаємо з коту зору нашої традиції Великого посту, хоча згадані пункти у листі КЄІ містяться в іншій формі у нашому листі.

Фундамент всіх вимірів навернення Ісус Христос подає тоді, коли він перебуває сорок днів і сорок ночей у молитві та пості і до Нього приступає диявол з трьома найбільшими спокусами старої людини. Ісус віддаляє диявола і вчить нас протилежного способу життя, що веде до Царства Небесного, яке вже починається тут на землі: навернення, чи краще, відвернення від ментальності здобування хліба для себе до ділення своїм хлібом з іншими, а навіть більше, до того, аби самим стати хлібом життя для наших ближніх; відвернення від «панування» над іншими до «служіння» іншим; відвернення від шукання «слави для себе» до слухання Бога і відчуття потреб інших людей. В цьому криються три золоті ключі розуміння того, в чому полягає євангельська благовість та суть євангелізації.

Ісус Христос дає приклад. Він розмножує хліби для інших та стає хлібом життя; Він є Тим, Який служить; Тим, Який слухає Свого Отця та йде на зустріч потребуючим. Наш Спаситель не зробив жодного чуда для Себе, а всі чуда — для потребуючих… Цей новий стиль життя підніматися до вершини в Євхаристійному таїнстві: «Це Моє тіло, що за вас ламається; це Моя кров, що за вас проливається!». «Чиніть це на Мій спомин!» — таким є запрошення Ісуса Христа.

Саме тому, піст є, перш усього, тим засобом, який допомагає християнинові розірвати з усім тим, що замикає нас у собі самих; піст не є самоціллю, але — середником для осягнення мети, а саме для того, аби відвернутись від того, що стоїть на перешкоді нашій зустрічі з Богом та ближніми.

Інколи наш піст може не подобатися Богові. Це трапляється тоді, коли ми постимо, але не допомагаємо ближньому у потребі; коли утримуємося від м’ясних страв, але «виїдаємо печінку» свого брата; коли не сприймаємо його; коли гніваємося, пліткуємо, заздримо, «обкидаємо болотом», тим більше, коли осуджуємо інших за те, що не дотримуються посту. В такій ситуації, піст навіть на «хлібі і воді» не може подобатися Богові…

Великoпосна молитва святого Єфрема буде в пості постійно нагадувати нам про те, що слід безнастанно боротися проти духа лінивства, недбайливості, властолюб’я, пустомовства, вправлятися у дусі чистоти, покори, терпеливості й любові.

Піст приписує стримуватись від споживання м’ясних і молочних страв у деяких визначених Церквою днях року. Необхідно зберігати ці приписи, але також вправлятись у тому, щоб з того, що ми заощадили постом, ми ділилися з тими, що не мають на своєму столі достатньо їжі; щоб допомагали потребуючим чи підтримувати ці установи, які ними опікуються.

Найбільший плід посту — це євхаристійний стиль життя. Це моє тіло, що ламається; це моя кров, що проливається… Йдеться про жертвування собою і тим, що посідаємо (хлібом і вином, матеріальним добром) заради життя інших.

Євхаристійний стиль життя потрібний для того, аби протиставитись тому, що зараз діється у світі: війнам і погрозам війн. Сьогодні спостерігаємо, як замість життя вирує смерть; замість служіння у моді панування і нищення людей і народів; замість відчуття потреб інших осіб та народів пропагується напад на них, заклики до вбивств і руйнування. Чи такий стиль поведінки дозволяє людям називати себе християнами? Можливо краще назватись антихристами, або апокаліптичними бестіями?!

Отож, саме молитва, піст і милостиня здатні перестерегти нас перед антихристиянською культурою смерті, захоронити нас перед зануренням у цю, так звану, культуру, яка загрожує життю людини і всього створіння. Йдімо разом, дорогою, істиною і життям, яку нам показав Ісус Христос; лише прямуючи таким шляхом, дійдемо до Воскресіння.

З архиєрейським благословенням,

† Діонісій Ляхович, ЧСВВ,
апостольський екзарх в Італії

Дано в Римі
при катедральному храмі святих Сергія і Вакха
дня 21 лютого 2022 року Божого