«Наскільки ми є відкриті на Бога?» — запитує владика Володимир Груца, роздумуючи над притчею про сіяча
«Дякуємо Тобі, Ісусе, Божий сівачу, за зерно благовісті, за Твоє Слово. Ми приймаємо його і просимо дати нам сприятливі кліматичні умови. Просимо Тебе бути милосердним в моментах наших немочей. А ми обіцяємо дбати про родючість землі, щоб принести плід сторицею». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді у храмі Преображення Господнього у с. Хоросно Пустомитівському деканату у XXI Неділю після Зіслання Святого Духа. Цього дня архиєрей звершив дияконське рукоположення Назара Ходаня.
Сьогоднішнє євангельське слово розповідає притчу про сіяча, про різні долі посіяного зерна. Про це зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Читаючи першу частину євангельського уривку, — каже проповідник, — можна поставити собі відразу питання: чи ця притча є дійсно Добра Новина, благовість? Адже є більші втрати, ніж успіх. 3/4 зерна пропало, бо не принесло плоду. Можемо критикувати сіяча за брак пильності чи навіть марнотратство. Бо він мав би знати, де зерно може рости, а де ні.
Перший висновок: Бог є щедрий!
У другій частині, — продовжує роздуми владика Володимир, — сам Ісус Христос все детально пояснює. Через Нього промовляє до нас подвійна життєва мудрість. Перше — Бог є щедрий! Сіяч щедро сіє, знаючи про долю зерна. Він не складає наперед великих стратегій, не думає, що там нема сенсу сіяти, бо все одно не зійде. Навпаки, він ризикує і надіється, що може навіть на кам’янистому ґрунті чи в тернинах виросте кілька рослин, які будуть сильні, загартовані. А згодом принесуть плід. Все, що бореться, стає загартоване. Можна сказати, Бог кожній людині довіряє, нікого передчасно не списує.
Архиєрей зауважує, що ми маємо перед очима сіяча, а не якогось політика, який приносить політичне визволення. Ісус є сіячем, посланим Богом, щоб сіяти Слово в людські серця. Йому треба було спочатку 30 років мовчати, щоб вийти на сівбу, промовити до світу. Тому багато залежить від землі, від ґрунту. Будь-який господар чи фермер відповідно готує землю, щоб був врожай. Це елементарні знання з аграрної технології. І це потребує часу, зусиль, бо є різна земля: родюча і менш родюча. Тоді щедро сіє, хоча здогадується, що дещо з зерна пропаде, а все ж таки сіє, не прораховує все докладно, комерційно. Зрештою, хто з Богом починає комерцію, той програє. У Бога є свої розрахунки; Він терпеливий, милосердний, але справедливий.
Другий висновок: Дозвольмо себе здивувати!
Друге — дозвольмо себе здивувати! На його переконання, хоч людина має приготувати землю, але кліматичні умови — дощ, сонце, тепло, — є Божою справою.
Тому варто задуматися над тим, наскільки ми є відкриті на Бога? Не все в житті буде ідеально, бо до досконалості лише прямуємо.
Відтак продовжуючи роздуми над цією притчею, проповідник зазначає: «Якщо сіяч сіє, то очікує на плоди в час жнив. Так Ісус рано чи пізно постукає до кожного людського серця, щоб побачити плід. У даній притчі є заспокоєння: тоді середнім врожаєм було збір у сім разів, добрим — у десять, а дуже добрим — у п’ятнадцять разів. Ісус каже, що на доброму ґрунті зерно плодоносить сторицею. ¼ зерна все компенсує, ніхто вже не думає про втрати. Така перспектива Царства Небесного».
Життя є процесом
Архиєрей додає: «Все у житті є певним процесом, який не може припинитися ніколи. На все потрібно свій час і жертви. Євангелист Іван, цитуючи слова Ісуса, говорить: „Пшеничне зерно, коли не впаде в землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить“ (Ів. 12, 24). Посіявши зерно, не можна на наступний день вимагати плодів. Це так як з нашим життям і покликанням: дитячі роки, молодість, вибір життєвої дороги і стану (своєрідна боротьба з „кліматичними умовами“), далі старість або, радше, золотий вік, тоді жнива…»
Митрополит Андрей Шептицький — добрий сіяч
«Ми у вівторок дякували Богові за дар життя і служіння Праведного митрополита Андрея, який був щедрим сіячем ХХ століття. 1 листопада, 78 років тому, він на святоюрському пагорбі відійшов до вічності, звершив свою Пасху, спочив у крипті собору Святого Юра», — пригадує єпископ-помічник.
«Роман-Андрей слухав і приймав Боже слово, а водночас сам щедро сіяв. Хоча знаємо, як нелегко було проростати цим зернам, особливо в радянські часи. Але цілі покоління і ми, зокрема, збираємо щедрі плоди його спадщини. Ці жнива ще будуть тривати довго. Як важливо нам з цих жнив користати, не голодувати, а звертатися за допомогою до цього Праведника», — наголошує владика Володимир Груца на завершення свого слова.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ