«Наше серце подібне до стаєнки»: владика Володимир Груца під час вечора духовної віднови для жінок

10 лютого 2024

6 лютого 2024 року вечір духовної віднови для жінок в архикатедральному соборі Святого Юра розпочався Божественною Літургією, під час якої усі бажаючі мали змогу приступити до сповіді.

Відтак реколектант, яким став єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца, звернувся до учасників з духовним словом, в якому поділився своїми думками про серце, яке подібне до стаєнки. Про це переповідає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.

Серце подібне до стаєнки

«Вітаю усіх у час, коли відгомоніли Різдвяні свята. Ми по-різному звершували паломництво до Вифлеємської яскині. Ансельм Грюн, цитуючи швейцарського психолога Карла Густава Юнга, бачить у стаєнці важливу символіку. Нам треба думати про те, що ми також є стайнею, де народився Ісус. Ми не палац, не комфортний будинок з усіма вигодами. Стайня має свою специфіку. У ній присутні тварини, там вирує життя, в стайні відбувається народження, але також і вмирання», — зазначив реколектант.

Архиєрей зауважив, що особливо діти відчувають близькість до тварин. Тварин можна погладити, вони чаcом лагідніші від людей. З тваринами можна розмовляти, вони вміють слухати, що їм розповідають діти. У стайні завжди тепло, тварини також і взимку обігрівають стайню температурою власного тіла. Стайню регулярно прибирають, але вона ніколи не буде блистіти, бо постійно назбирується гній, який перемішується з соломою і сіном. Цей запах може навіть декого відштовхувати.

Наше серце ніколи не є ідеально чистим

«Такою є картина нашого внутрішнього світу. Наше серце ніколи не є ідеально чистим, там назбирується сміття. Все, що ми намагаємося відштовхнути чи витіснити, назбирується під поверхнею і гниє. Це можуть бути агресії чи злість, які ховаються за фасадою усмішки. Хтось прикриває свої зранення, завиває рани, а вони гниють і гній просочується через пов’язку», — зауважив єпископ-помічник.

Христос народжується, бо любить нас

«Бог готовий народитися в нас і тоді, коли нутро повне гною. Ми не завжди можемо Богові запропонувати чисту кімнату, а брудну стайню нашого серця. Це може бути прикро, але цей стан звільнює нас від обману, що ніби ми заслужили народження Ісуса. Він народжується, бо любить нас, а не тому, що ми такі праведні. Ми повинні лише Його прийняти», — ствердив архиєрей.

«У момент народження Ісуса стаєнка наповнилася світлом, але надалі залишилася стайнею, хоча отримала новий вимір. Христос приходить в темряву мого серця і не боїться цього. Дитина хоче бути прийнятою і любленою. Дитина потребує передусім м’яке ліжко, а не звертає увагу, чи постіль стерильна. Вона цього ще не розуміє. Ми віримо, що можемо бути для Бога стайнею, оселею, де Він народжується для нас і світу», — додав він.

Нахилімося в покорі перед Ісусом в яскині

«Якщо ми нахилимося в покорі перед Ісусом в яскині, щойно тоді зможемо радіти нашим життям. Тоді зможемо пронести цю різдвяну радість в нашому серці протягом цілого життя», — переконаний владика Володимир.

Якщо ми відчуваємо біль, — каже далі реколектант, — то це є ще знаком життя. Якщо, маючи рани, людина не відчуває жодного болю, то вже відмерли клітини. Доки сумління ще нам підказує наші неправильні вчинки, то маємо шанс виправити помилки. Гірше, коли голос сумління заглушити, тоді будемо зруйновані. А цього ми найменше хочемо!

Звідки беремо мотивацію?

«Але не варто закінчувати слово на драматичній ноті. Роздумаймо на цим, звідки беремо мотивацію, що є джерелом життєдайної сили для нас», — закликав до роздумів єпископ-помічник Львівської архиєпархії.

Довідка

Вечір духовної віднови для жінок — захід за участі єпископа-помічника Львівської архиєпархії владики Володимира Груци, ініційований Жіночою Діловою Палатою України, Комітетом духовного розвитку жінок, який відбувається кожного місяця в архикатедральному соборі Святого Юра у м. Львові.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ