СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Любов, що перемагає гріх і сліпоту»
У роздумах над Святим Письмом владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський, поєднує приклад апостола Павла та євангельську історію зцілення сліпця з Єрихону, наголошуючи на силі Божого милосердя і живої віри. Проповідь підкреслює, що справжнє прозріння народжується не з цікавості чи зовнішнього бачення, а з покірної молитви і довіри до Христа.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- чому апостол Павло називає себе грішником і як у цьому виявляється Боже милосердя?
- яким чином любов Христа перемінила Павла, колишнього переслідувача християн?
- чому євангельський сліпець постає в тексті як «голос Божий» серед людей?
- у чому полягає відмінність між прагненнями натовпу та проханням сліпого жебрака до Ісуса?
- чому крик сліпця вважається виявом глибокої віри, а не зухвальства чи нетерпеливості?
- який вплив мала віра зціленого жебрака на людей, що були свідками чуда?
Апостол Павло: від переслідувача до свідка Божої любові
Святий апостол Павло у своїх писаннях часто згадував про спасіння грішників, а пишучи до Тимофія, свого учня, називав себе першим грішником. Буває, що певні особи противляться, коли їм сказати, що вони грішники. Вони бороняться кажучи, що нічого грішного не вчинили. І тут, апостол з великою прихильністю згадав про Ісуса, Сина Божого, який помилував його. Він терпів і не карав, а очікував його навернення, щоб Павло здобув вічне щасливе життя. І святий апостол Павло був вдячний Ісусові Христові за прихильність Господа до нього, проголошуючи честь і славу — невидимому, єдиному, премудрому Богові…! Святий апостол шукав слів та можливості бути вдячним Богові, який відгукнувся любов’ю на його переслідування віруючих. Таким був апостол Павло, що горів ненавистю до прихильників Христа, а Ісус любив його. Любов перемогла брутальне зло, любов — панівна чеснота, Господня суть, що здобуває справедливих у світі! Ісусові — честь, слава, любов, шана і признання від усіх благородних осіб на віки вічні!
Той, хто не бачить очима, але бачить серцем
Святий апостол та євангелист Лука дивує нас сліпцем, що сидів край дороги та жебрав скромну милостиню собі на прожиток. Був віруючою особою, не мав претензій до своїх, які кожного дня виводили його на позицію, залишаючи на місці, щоб він заробляв жебрацтвом. Сліпець — обмежена особа в суспільстві, але має право голосу та може бути певним орієнтиром, навіть дуже справедливим і можливо, багатьом невигідним в громаді! Він — виразний голос Божий з-поміж усіх присутніх: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» (Лк. 18, 38). Не бачив очима, але відчував серцем, переказами та обставинами про Сина Божого, Його владу та силу. Вірив у доброту Господню. Сліпець не бажав багато, не хотів багатства, визнання, влади, але просив у Господа помилування.
Помилування як найвище прохання людини
Розумів зміст життя, що полягає не в достатках і владі, а в стані душі перед Богом! Сліпцеві вистарчало, щоб Господь помилував його, бо помилування означало прощення гріхів, провин, які він усвідомлював перед Христом, якого уважав всемогутнім Богом!
Віра як шанс, який не можна змарнувати
Ісус проходив недалеко від невидющої людини, а цей чоловік уважав це позитивним шансом, якого йому не слід опустити. Багато людей ішли з цікавості поряд Ісуса. Вони очікували сенсації, якогось оздоровлення, а цей жебрак мав велику потребу: бажав прозріти. Ті, хто знаходились у юрбі, бачили Ісуса, а сліпий чоловік не бачив, лише відчував Господа серцем! Люди заспокоювали жебрака, щоб він не взивав Господа, а людина з браком зору ще дужче кричала, просила Ісуса змилування. Це — час і шанс, який використав жебрак і його голос мими шуму натовпу пробився до Спасителя. Мудрець твердить: «Молитва впокореного пройшла хмари і аж доки не приступить не буде потішений» (Сир. 35, 17). Ісус зупинився й велів привести сліпця до себе. Невидючого привели до Ісуса і Він запитав про його потребу. Чоловік відповів: «… Господи, щоб мені повернувся зір. Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала» (Лк/ 18, 41–42). Колишній жебрак прозрів та пішов за Ісусом. Віра стала йому порятунком. Оздоровлений чоловік прославляв Господа. Присутні побачили чудо на тій особі, яку вони не брали до уваги, веліли мовчати. Віра людини не означала спокій, віра в Бога — дала позитивний результат!
Віра, що змінює не лише людину, а й натовп
Віра одного жебрака вплинула позитивно на присутніх: «І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові» (Лк. 18, 43). Досі народ тягнувся за Ісусом, а тепер став віддавати хвалу Богові! Пробуджуймо в собі нашу віру в Бога та прославляймо Його в дорозі до щасливої вічності! Пресвята Богородице, допоможи нам звершувати волю Господню за твоєю порадою: «Зробіть, що тільки вам скаже» (Ів. 2, 5).
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
