СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Любімо Бога, бо він не вміє не любити нас!»
У 20-ту неділю після Зіслання Святого Духа, 22 жовтня 2023 року, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк очолив Божественну Літургію у с. Струтин, Золочівського району. Під час Літургії єпископ звернувся до молільників із словом проповіді, у якій наголосив на безмежній любові Бога, який постійно на нас чекає та готовий прийняти.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- як юдей Савло став апостолом Павлом?
- у чому полягає значення події воскресіння сина вдови з Наїну для нас?
- чому ми повинні оплакувати свої гріхи?
Апостол Павло: Господь чекає усіх
Тільки що був прочитаний певний текст із листа святого апостола Павла до галатів, в якому апостол пригадує, що він переслідував Божу Церкву. Так його виховував стан юдейства, чим Павло до навернення на християнство дуже хизувався. Перевершував інших у вірності юдейству і в руйнуванні Божої Церкви. А Господь запропонував Савлові свій план, покликав його, щоб йшов дорогою спасіння, нелегкою, але Божою, благословенною! Святий апостол Павло глибоко писав і розумів, що Небесний Батько вибрав його з лона матері, щоб об’явити йому свого Сина. Запропонувати, не означає прийняти. Він міг відмовити Богові й тривати у юдействі, переслідувати християн, з чого мав задоволення. Мав тверезий розум і Божий задум переміг, Савло став Павлом і безстрашно голосив слово про воскреслого Ісуса. Це для нас чудовий приклад, що Господь усіх чекає, щоб приходили до нього, незважаючи на свій попередній спосіб життя! Ніхто із людей не має такої сили, щоб заперечити Боже милосердя та Господню любов!
Любімо Бога, бо він не вміє не любити нас!
Людськими словами не можна описати Господньої любові та милосердя до людей! Батько може не простити дитині, мати може не помилувати сина чи дочку. А Господь не посідає такої сили, щоб не пробачити й не простити особі, яка щиро кається за свої гріхи. Почуйте та повірте у те, що з переконання говорю вам. Будьте уважні, почути ласкаво слів, які Господь диктував святому пророкові Ісаї: «Бо, ось, я стер як хмару твої гріхи і, як темряву твої гріхи. Повернися до мене і викуплю тебе. Зрадійте небеса, бо Бог помилував Ізраїля. Затрубіть основи землі, закричіть гори, радість, горби і всі дерева…» (Іс. 44, 22–23). Коли чуємо такі слова Божого помилування, великої любові Небесного Батька до грішників, сльози котяться по щоках, як пророкові Давидові, бо уже слід кидатися в милосердні батьківські обійми. Так щиро Бог звертався до народу Ізраїлю. Уболівав, щоб поверталися до нього, щоб ставали на дорогу спасіння. І Господь продовжує любити кожну людську душу, бо він її створив, а Син Божий заплатив за кожну людину ціною своєї пролитої крові на хресті. Любімо Бога, бо він не вміє не любити нас!
Воскресіння сина вдови з Наїну
Святий Лука у своїй євангельській розповіді представляє історію похорону сина однієї вдови з міста Наїн. Ісус з великою юрбою народу входив у місто і біля брами зустрів похоронний похід, в якому виносили мертвого юнака з міста, щоб похоронити на цвинтарі. Два походи: на чолі одного Бог — Життя, а інший очолив мертвий син вдови — брак життя.
Мати плакала, єдиний син, молодий хлопець, надія матері, якого вона любила, виховувала, старалася про його життя та забезпечувала усім необхідним. Не могла лиш врятувати йому життя, коли захворів. Одна і друга процесії зупинилися. Усі звернули увагу на Ісуса, який прямував до матері й заспокоював, як усі інші говорили їй, щоб не ридала. Настала мовчанка. Всі уважно слідкували за кожним рухом Спасителя, готові слухати його промови. Господь звернувся до жінки: «Не плач», а потім підійшов до ношів, на яких лежав мертвий, торкнувся їх і сказав: «Юначе, кажу тобі: встань». Усі побачили диво: мертвий ожив, підвівся й став говорити. Господь довірив його матері, про яку святий євангелист уже нічого не написав. Сказав про інших, що злякалися, були перейняті страхом, також подивляли та славили Бога. Ісуса називали великим пророком, якого Небесний Батько дарував народові.
Плачмо над своїми гріхами
Перо Луки не описало радості матері, яка виплакала усі сльози. Ніхто їй не допоміг, усю надію втратила, була приречена на самотність, а Бог вказав, що він від усього рятує, навіть від смерті! Настрій та життя жінки змінилися, вона уже не сама, син приніс їй радість. Фактично Господь дарував жінці спокій та відраду. Згодом за Ісусом підуть жінки й плакатимуть, коли його вели засудженого на смерть. А Ісус, побачивши їх сказав: «… Дочки єрусалимські, не плачте за мною, краще плачте за собою та своїми дітьми» (Лк. 23, 28). Діти — це гріхи, які породжують люди, над якими треба плакати більше, як над померлими особами. Кожна євангельська розповідь наповнена глибоким духовним повчанням, символами та значенням, що вказує на необхідність любити Бога та старатися про спасіння своєї душі. Господь завжди готовий воскресити грішників до праведного життя!
Плачмо над своїми гріхами так, як плакала вдова з Наїн над своїм померлим сином. Господь очікує, щоб нам прощати, незважаючи на важкість провин, бо він повний любові й милосердя до своїх дітей! Наближаймося до Господа, бо він завжди в русі до нас, щоб допомагати так, як допоміг вдові з Наїн.
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, змилуйся над нами та прости нам гріхи. Пресвята Богородице, рятуй нас!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
