СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Борімося за вічне щастя з Богом і не жаліймо своїх сил»
«Просімо Святого Духа, щоб осяяв наш ум для правильного розуміння мети життя. Наше життя поволі прямує до логічного кінця. Нам з вами та тим, кого бракує, залишився різний період років до кінця життя на землі. Знаємо, що ніхто із нас не буде вічно на землі». Над цими словами під час проповіді запропонував застановитися своїх слухачів владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський, у XXI неділю після Зіслання Святого Духа, 29 жовтня 2023 року.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- у чому полягає сила християнської віри в Ісуса Христа?
- яким чином людина приймає або відкидає Боже слово?
- що потрібно для того, щоби здобути Царство Небесне?
- і яким є найважливіше завдання нашого земного існування?
Святий апостол Павло по сьогодні навчає своїм писанням, що ділами закону не можна виправдатися, бо Ісус Христос прибув на землю, він — Син Божий, щоб відкупити людський рід від вічної неволі, від неволі гріха. Закон був, Мойсей його отримав від Бога згодом, але людина вчинила непослух Богові, а цього закон не міг виправити. Лиш Син Божий уласкавив Небесного Батька, помираючи на хресті, таким чином, засвідчивши вірність та любов Батькові за увесь людський рід.
Сила віри в Ісуса Христа
Віра в Ісуса Христа і у його спасенну місію, до чого закликав сам Ісус Христос, звичайно рятує людей від вічного осудження. Розуміємо, що не тільки словесні заяви, що «вірую», але й гідне життя з вірою! Коли Ісус прямував до будинку начальника, в якого померла дочка, до нього приступила з вірою кровоточива жінка, яка вмовила собі, що після дотику до одежі Ісуса у неї зупиниться кровотеча. Підійшла, доторкнулася й отримала ласку. Господь промовив до неї: «Бадьорися, дочко: віра твоя врятувала тебе. І жінка була врятована тієї ж миті» (Мт. 9, 22). Сила віри врятувала жінку в її фізичній хворобі, тому слід вірити, що Господь радо рятує нас від усяких духовних та фізичних хвороб, коли молимося з довірою до нього!
Святий апостол Павло відрікся себе й цілковито довірився Богові, про що сміливо написав: «Живу вже не я, а живе в мені Христос…» (Гл. 2, 20). Відречення учня від себе спричинило те, що Господь цілковито замешкав у ньому, це великий ступінь довіри до Господа, з другого боку — Господь наповнив собою життя святого Павла.
Прийняти чи відкинути Слово Боже?
Апостол Лука пропонує нам роздумати над діями сіяча, який вийшов у поле щедро сіяти зерно. Сіяв рясно, бо надіявся, що зерно впаде у землю і зійде, виросте й дозріє, стане добрим урожаєм. Він мав добросердий намір, а земля запропонувала свої варіанти. Історія зерна, що впало, була різною: видзьобали птиці, витоптали люди, щось впало на каміння, а, зійшовши, всохло, ще інше заглушив терен… Більшість зерна впало в добру землю, і зійшовши, виросло й дало щедрий урожай.
Навіть учні не зрозуміли цієї притчі, тому запитували Ісуса, що б вона означала. Ісус відізвався, пояснював, що зерно — це слово Боже, яке люди по-різному сприймають. Бо звичайне зерно має різні умови — щоб прорости, або не дати плоду. Подібно й слово Боже, може бути прийняте у серце й дати добрий плід, або бути заглушеним, відкинутим, неприйнятим. Спаситель глибоко описав учням історію слова Божого, яке він голосив і яке тепер голосять проповідники. Або, коли хтось читає духовну літературу і те слово приймається, або має перешкоди, щоб давати добрий духовний плід. У когось слово вириває демон, інших спокуси залякують, а також всілякі клопоти щоденні можуть стати перешкодою.
Середники для здобуття Царства Небесного
Дехто подібний до юнака, що прийшов до Ісуса питатися, що йому робити, щоб здобути вічне життя. Ісус розпочав з того, що сказав молодцеві, аби він виконував заповіді Божі. Той запевняв, що з молодості виконує їх. Тоді Ісус йому: «Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним, і матимеш скарб на небі; а тоді йди за Мною» (Мт. 19, 21). Така відповідь не задовольнила юнака, він віддалився зі сумом від Ісуса, бо мав великі багатства. Достаток на землі закривав юнакові можливість досконалого життя, а слова життя, які почув від Христа, заглушувало багатство. Ісус повідомив присутнім, що багатому тяжко увійти в Небесне Царство. Замало знати умови, що відчиняють дорогу до Божого Царства; не вистарчить навчати ближніх про здобування вічної нагороди; недостатньо зберігати лиш певні заповіді чи приписи… Для того, щоб здобути Небесне Царство, потрібно мати добре серце; бути стійкими та вірними духом у різних життєвих випробовуваннях, непохитними в переслідуваннях; необхідно бути терпеливими й витривалими у нападах зла та виконанні благородних обов’язків.
Якою є мета мого життя?
Добро, яке заходить у наше серце, має перешкоди, щоб давати добрі духовні плоди. Наші пристрасті воюють увесь час з нами, демон не спить та світ тягне у свій бік. Що нам ще потрібно, щоб витривати в доброму? Необхідно довіряти Богові, благати його про милосердя. Так жити, щоб Господь, став єдиною метою нашого життя. Як святий апостол Павло — усе уважав за сміття, щоб лиш Христа придбати.
Розгляньмося довкола себе й запитаймо: чи мета мого життя полягає на тому, що бажаю щиро жити з Богом, здобути вічну нагороду, яку усім пропонує Небесний Батько?
Усі ми — невічні на цьому світі
Просімо Святого Духа, щоб осяяв наш ум для правильного розуміння мети життя. Наше життя поволі прямує до логічного кінця. Нам з вами та тим, кого бракує, залишився різний період років до кінця життя на землі. Знаємо, що ніхто із нас не буде вічно на землі. Навіть великі праведні вмирали і помруть. Сам Спаситель, Син Божий, помер на хресті, також і Пресвята Богородиця заснула навічно і ми — ми з вами теж кандидати — за рік, п’ять, десять, сорок років чи сто років, усі помремо. Який вибір нам робити? До кого прибігати і як з гідністю закінчити своє життя на землі?!
А Господь бажає, щоб ми усі були спасенні, були у вічності щасливими, назавжди щасливими. Не йдеться про тисячу чи мільйон років. Вічність немає кінця, і ми з вами там незабаром будемо: я перший і усі ви, отець Іван Ковалець мене у цьому дуже підтримує. Від служіння у війську багато відкупилися, а від буття у вічності ніхто не відкупиться, бо ніхто не посідає таких коштів, які там не ходять. Ми з вами це розуміємо, тому борімося за вічне щастя з Богом і не жаліймо своїх сил, вміння, старання, терпіння та проявляймо велику любов до Господа й наших ближніх!
Пресвята Богородице, ми — твої діти, рятуй нас й веди до свого Сина!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
29 жовтня 2023 року,
у ХХІ неділю після Зіслання Святого Духа,
храм Положення пояса Пресвятої Богородиці,
м. Львів
