СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Амвросій Сенишин: 50 роковини відходу до вічності
11 вересня минає 50 років від дня смерті митрополита Амвросія Сенишина. Він був першим східним католицьким єпископом, який мав свою хіротонію в Північній Америці, і другим українським митрополитом Філадельфії.
У цій статті Служба комунікації Філадельфійської архиєпархії розповідає про його життя й діяльність, які були присвячені нашій Церкві у Сполучених Штатах.
Владика Амвросій народився 23 лютого 1903 року у Старому Самборі в родині Тимотея і Марії з дому Петруська. Шкільну освіту він отримав спочатку в народній школі, а тоді у гімназії у Львові. У 20 років молодий Андрій Сенишин вступає до чину отців Василиян і розпочинає свій новіціят у Крехові. Тоді він приймає монаше ім’я Амвросій. У 1925 році після новіціату він продовжував навчання у Лаврові, Добромилі й Кристинополі, отримавши філософську й богословську освіту. 23 серпня 1931 року владика Йосафат Коциловський висвятив у Крехові 28-річного Амвросія на священника. Після цього молодий священник поїхав до Варшави, де служив сотрудником при василянській парафії та продовжував своє навчання.
У 1933 році отець Амвросій залишив Варшаву й поїхав до США, щоб розпочати своє місійне служіння на парафії Св. Миколая у місті Чикаго, ІЛ. До 1937 року він був сотрудником, а після цього став парохом парафії та ігуменом монастиря оо. Василиян. У 1941 о. Амвросій організував при парафії Св. Миколая Національний Євхаристійний конгрес Східних обрядів. Після цього, у 1942 році його було іменовано єпископом-помічником владики Константина Богачевського, і його хіротонія відбулась 22 жовтня того ж року на нарафії Св. Миколая у Чикаго. Головним святителем був владика Константин, а співсвятителями владика Василь Ладика з Канади і владика Василь Такач, з візантійського екзархату.
Після цього новий владика переїхав до Стемфорда, КТ. Як єпископ-помічник з 1942 по 1956 роки, він приділяв багато уваги організації парафіяльних організацій, особливо Марійських та вівтарних дружин. Для того, щоб ці спільноти зналися між собою, він організовував конгреси у Стемфорді (Марійських спільнот у 1943, 1953, 1956 та вівтарних дружин у 1953, 1956, 1959), де молоді люди з’їжджалися зі своїх парафій та мали спільний час знайомства, молитви та формації як українці-греко-католики. З 1943 по 1956 рік владика Амвросій також був президентом старшої школи та коледжу у Стемфорді.
У 1944 році владика Амвросій разом з владикою Константином заснували згромадження Сестер Місіонарок Матері Божої. Харизмою згромадження є навчання та освітня діяльність, і поширення інформації про наш обряд. Владика Сенишин, з поміччю сестер місіонерок і їхньої ігумені Матері Андреї Спікули, видав молитвенник «Христос між нами» та збірку молебнів «Величаєм Тя». Він також видавав богословський журнал «Ковчег», що виходив з 1945 по 1955 рік і був зосереджений на поширенні інформації про нашу Церкву і обряд англійською мовою. З поміччю згромадження Сестер Місіонерок владика Амвросій також видавав платівки з записами наших богослужінь для чоловічих та мішаних хорів (Божественна літургія Св. Івана Золотоустого та Св. Василія Великого, Літургія Напередосвячених дарів, Воскресна утреня та інші) і друкував ікони Христа, Богородиці та деяких святих у візантійському стилі. Вся ця діяльність показує велике бажання владики Амвросія ділитися нашим обрядом як з американцями, так і прагнення зберегти любов до нього серед наших вірних.
У другій половині 1940-х років владика Сенишин очолював Український католицький допомоговий комітет для скитальців. Цей комітет допомагав українцям з таборів для біженців у Німеччині приїхати до США й розпочати тут нове життя. За ці роки понад 40 тис. українців приїхали до Сполучених Штатів завдяки допомозі цього комітету.
У 1956 році було створено Стемфордський екзархат з осідком у Стемфорді, КТ, і владика Сенишин очолив його. Через 2 роки цей екзархат було піднесено до гідності єпархії. Тож наступні три роки владика Амвросій формував і розбудовував цю нову церковну структуру.
У 1961 році відбулась велика зміна у житті стемфордського єпископа — після смерті митрополита Константина Богачевського він був обраний новим митрополитом Філадельфійської архиєпархії. Протягом наступних майже 16 років він очолював її та розбудовував її парафії й спільноти. З 1962 по 1965 рік він брав участь у ІІ Ватиканському соборі й був учасником комісії, що підготувала й видала декрет «Про Східні Католицькі Церкви». У той же час владика Амвросій втілював у життя ще один проєкт — будову нової Катедри Непорочного Зачаття у Філадельфії. Нова катедра, спроєктована Юліаном Ястремським та освячена у жовтні 1966 року, була збудована в неовізантійському стилі та стала найбільшою східною катедрою в Північній Америці.
Окрім будівництва катедри на вул Франклін також було збудовано залю, з кафетерієм, що вживалась парафіяльною школою і будинки «Вознесіння» для старших людей. Крім будівельних проєктів у Філадельфії, владика Сенишин також сприяв будівництву багатьох нових церков і шкіл на території всієї архиєпархії. Тож період владики Сенишина як митрополита можна охарактеризувати як час будівництва та розвитку парафій архиєпархії.
У грудні 1965 року владикою Сенишином було засновано Осередок українських студій у семінарії в Вашингтоні, ОК. Його очолив професор Роман Смаль-Стоцький. Цілі осередку зосереджувались на згуртуванні українських професорів та науковців Вашингтону, які могли б читати лекції з українознавства та слов’янознавства для студентів семінарії українською, та для студентів СUA англійською мовами. Таким чином, владика Амвросій Сенишин хотів, щоб майбутні священники, більшість з яких були народжені у США, окрім богословської формації також мали глибокі знання та розуміння української історії та культури й могли розповідати про неї в Америці. Цей осередок був досить активним до 1969 року.
13 травня 1965 року папа Павло VI іменував владику Амвросія асистентом Папського Трону. Це іменування було великою відзнакою з боку Римського престолу. В другій половині 1960-х років митрополит Сенишин брав участь у декількох римських синодах, скликаних папою Павлом VI, разом з митрополитом Максимом Германюком з Вінніпеґу та блаженнішим патріархом Йосифом Сліпим. Він також приймав владику Сліпого під час його двох візитів до США у 1968 та 1973 роках. Хоч владика Амвросій був перший, хто відвідав Йосифа Сліпого після звільнення з заслання, та вони не мали досить близьких стосункі. Можливо, це було пов’язано з різними екклезіологічними візіями життя нашої Церкви в діаспорі, а можливо, з якихось інших причин, які ми не знаємо.
В останній рік свого життя митрополит Сенишин хворів і вже не міг вповні опікуватись архиєпархією. Тож владика-помічник Василь Лостен був її адміністратором, починаючи з червня 1976 року. В останні роки життя митрополитом опікувались сестри Місіонерки Матері Божої. Владика Амвросій помер у Філадельфії 11 вересня 1976 року й був похований у крипті катедри Непорочного Зачаття, яку він збудував. Патріарх Йосиф Сліпий приїхав до Філадельфії у той час і очолив похоронні богослужіння митрополита Амвросія Сенишина.
Пані Марта Богачевська-Хом’як, у своїй книжці про владику Богачевського так писала про владику Амвросія: «Українські віряни, що народилися в Америці, вважали Сенишина своїм. Він вмів спілкуватися з людьми, мав почуття товариськості зі своїми американськими сусідами, добре ладнав з ірландським духовенством, розмовляв розмовною англійською мовою і навіть вільно використовував неформальне „ти“ українською. […] Сенишин допомагав Богачевському розширювати контакти з римо-католиками та поширювати інформацію про Українську Католицьку Церкву. Він розумів цінність евангелізаційної діяльності, охоче писав короткі інформативні брошури та почувався комфортно серед натовпу.» Ця цитата досить точно описує митрополита Сенишина.
Сьогодні, в 50-ту річницю переходу до вічності митрополита Сенишина, згадаймо його в наших молитвах. Вічна йому пам’ять!
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
