СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ селі Дернів відсвяткували 360-літній ювілей храму Святого великомученика Микити
20 вересня 2026 року у селі Дернів Кам’янко-Бузького деканату відбулося святкування храмового празника на честь святого великомученика Микити. Подія об’єднала парафіян, жителів села та численних гостей, адже цього дня громада відзначала 360-літній ювілей своєї святині. Дерев’яна церква, збудована ще 1666 року, є найдавнішим храмом деканату.
На запрошення адміністратора парафії о. Володимира Гриба з благословення єпископа Петра Лози, єпарха Сокальсько-Жовківської єпархії, святкові богослужіння очолив владика Гліб Лончина. Про це розповідає пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
У проповіді архиєрей звернув увагу вірних на значення довіри до Бога та внутрішньої переміни людини, роздумуючи над недільним апостольським читанням: «Боже слово сьогодні нам каже, що людина не спасається ділами закону. То може нам дивно звучати, нас завжди вчили: треба робити добрі діла, щоби могти піти до неба. А святий Павло каже: „Не ділами закону оправдується людина“. Ми не спасаємося ділами закону. Тобто всі добрі діла, які ми робимо на цьому світі, вони не спричинюють нам, що ми маємо право увійти в Царство Боже. Ми спасаємося вірою в Ісуса Христа, вірою, що Він є такий добрий, що Він готовий простити кожний наш гріх, кожну нашу провину».
Архипастир також наголосив на тому, що найбільшою цінністю святині завжди залишаються люди, які приходять до неї на молитву. Він поділився власними спогадами про відвідини Дернова багато років тому, коли храм перебував у занепаді: «Я пригадую, я відвідував цей храм 24 роки тому, і він був в руїнах. А сьогодні він відбудований, він відремонтований. Але що є найважливіше — не так стіни церкви, як громада, яка заповнює ці стіни. Ваша громада, ваша парафія — це є церква. І тут прославляється воскреслий Христос, і тут освячуються людські душі. Це є те велике чудо, яке стається у церкві».
Співслужили владиці Глібу священники деканату на чолі з деканом о. Юрієм Мовчаном, а також душпастирі, які здійснювали служіння в Дернові в попередні роки. Богослужіння своїм співом супроводжував хор «Етерія».
Адміністратор парафії о. Володимир Гриб висловив подяку архиєрею за візит і спільну молитву, подарувавши квіти від імені всієї громади, та подякував усім присутнім священнослужителям, жертводавцям і воїнам-захисникам, завдяки яким стало можливим це свято.
Отець Володимир пригадав складний шлях відновлення святині, яка до 2018 року перебувала в аварійному стані. Він закликав односельців не забувати дорогу до церкви, де впродовж століть молилися цілі покоління їхніх предків: «Саме тут молилися ваші прабабусі, прадідусі, тут вони отримували таїнство Хрещення, Сповідь, Пресвяту Євхаристію, тут вони одружувалися і просили, щоб Господь благословив їх побожними, здоровими дітьми, внуками. І ви є наслідниками і результатом почутої молитви ваших прадідів. Наслідуйте їх у молитві та продовжуйте молитися, бо молитва поєднує нас з Богом і тими, за кого ми молимося».
Важливою частиною урочистостей стало вручення подячних грамот від правлячого єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії владики Петра Лози. Відзнаками за жертовне служіння, допомогу у збереженні святині та виховання молоді нагородили дяка Евгена Фендерса, активних парафіян Оксану Клінгер і Віталія Шульгана, а також директорку Надію Камінську та педагогічний колектив Дернівської гімназії. Для кожного з них у храмі пролунало «Многоліття».
Після завершення Божественної Літургії владика Гліб разом із духовенством звершив Чин освячення води на подвір’ї храму. Відтак архипастир освятив три нові дзвони, встановлені на тимчасовій дзвіниці, які отримали імена Андрій, Роман і Володимир. Одночасно в церкві священники уділяли вірним мирування.
Опісля святкування продовжилося етнофестивалем «Спадщина предків». Захід об’єднав парафіян і гостей навколо українських традицій, духовної пісні та народної культури. Спільне свято подарувало присутнім нагоду для теплого спілкування й ще раз підкреслило нерозривний зв’язок поколінь і багатство місцевої спадщини.
Довідка
Храм Святого великомученика Микити зведений із соснових брусів. Дата будівництва — 1666 рік — вирізьблена безпосередньо на одвірку вхідних дверей.
Споруда тризрубна, одноверха та надзвичайно компактна. Її унікальність у тому, що за понад 350 років вона зберегла свій автентичний вигляд і практично не зазнала пізніших перебудов чи прибудов. Храм оперізує широке піддашшя, а дах традиційно перекритий ґонтом.
У 1867 році церкву підняли на кам'яний фундамент, а в 1898 році провели відновлювальні роботи з переобладнанням іконостаса. У 1905 році частину її старовинного сакрального оздоблення передали до Національного музею у Львові. До Другої світової війни святинею опікувалася місцева родина землевласників Вислоцьких.
Після Другої світової війни богослужіння припинилися. Приміщення церкви використовували як склад, пізніше — як краєзнавчий музей села та навіть як ігровий простір розташованого поруч дитячого садка. У 1970–1980-х роках видатні архітектори-реставратори (зокрема Ігор Старосольський та Людмила Дмитрович) проводили тут відновлювальні роботи, завдяки чому зберегли ґонтове покриття.
З початку 1990-х років храм тривалий час пустував і поступово руйнувався через протікання даху. Ситуацію вдалося врятувати завдяки масштабній реставрації: протягом 2016–2018 років за кошти обласного бюджету та громади церкву повністю відновили — замінили аварійний ґонт і закрили периметр від руйнації.
Сьогодні церква Св. Микити в Дернові залишається перлиною традиційного дерев'яного зодчества Львівщини.
