СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ми занурені не лише у воду, а у смерть і воскресіння Христа», — єпископ Володимир Груца у свято Богоявлення
6 січня 2026 року, у свято Богоявлення, в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, виголосив проповідь, присвячену євангельській події Хрещення Ісуса Христа в Йордані (Мт 3,13–17). Роздумуючи над цією подією, владика наголосив на таємниці Божого упокорення, значенні діалогу між Богом і людиною, прикладі Івана Хрестителя, який уміє відійти в тінь, щоб дати місце Христові, а також на відповідальності християнина за дар хрещення.
З цієї проповіді єпископа Володимира Груци ви довідаєтеся:
- чому Різдвяні свята можна назвати спогляданням на дитину, і що це говорить про спосіб входження Бога в людське життя?
- як євангелист Матей описує подію хрещення Ісуса в Йордані?
- яке значення має голос з неба під час Хрещення Господнього?
- у чому полягало непорозуміння Івана Хрестителя щодо хрещення Ісуса і як діалог допоміг йому зрозуміти Божу волю?
- чому Іван Хреститель є прикладом людини, яка вміє «уступити дорогу», і яке послання це має для вірних?
- яке значення має тиша й приготування перед початком місії Ісуса?
- що означає бути «закоріненими в Бозі»?
Бог, який входить у людське життя
Різдвяні свята — це споглядання на дитину. Ісус народжується серед людей, Він потребує людей, щоб зробити перші кроки на цій землі. Сходячи в Йордан на хрещення, Він також послуговується людиною.
Євангелист Матей розповідає нам про подію хрещення Ісуса на Йордані від Івана. Початок є вдалий: відкрите небо, з якого лине голос: «Ти Син Мій улюблений, у Тобі Моє уподобання». Ісус може у всіх випадках своєї діяльності надіятися на Отця Небесного. Це чудовий приклад для кожної людини, особливо для дітей та молоді, щоб не розчаровуватися у своїх життєвих кроках.
А невдачі можуть бути також добрим досвідом. Не завжди варто спішити з висновками чи поспішними вчинками.
Діалог, який відкриває Божу волю
Матей, описуючи подію хрещення у Йордані, подає також розмову — діалог між Іваном та Ісусом. Іван усвідомлює, перед ким він стоїть, і тому каже, що власне йому самому необхідно хреститися в Ісуса. Іван не розуміє, чому Ісус прийшов і став посеред грішників. Це спричинило певне непорозуміння, а тим самим принесло запитання.
Щоб пізнати чи зрозуміти людину, варто її зустріти, бути з нею в діалозі.
Зустріч з Ісусом відкрила Іванові можливість стати хрестителем Господа, чого він, напевно, найменше очікував. Під час розмови Івана з Ісусом можна зауважити, що Іван не лише зрозумів дійсність, а й став готовим чинити волю Господа.
Ісус виявляє Іванові те, що він покликаний зробити, щоб сповнити усяку справедливість. Іван почув, що сказав Ісус, зрозумів, тому виконує без вагань те, що по-людськи виглядає дивним, але правильним. Кінцево йдеться про сповнення Божої волі. А це завжди правильно.
Іван Хреститель — той, хто вміє уступити дорогу
Ми дякуємо Івану Хрестителю за приготовану дорогу, за руки, з яких наш Спаситель прийняв хрещення, розпочавши Свою місію на землі. Іван був авторитетною особою в народі, мав своїх прихильників і учнів. При найменшому бажанні він міг створити якусь альтернативну релігійну течію чи секту.
Але він уступає дорогу для Ісуса. Тим самим показує, що Бог не має йти за нами, а ми повинні наслідувати Бога.
Час тиші, приготування і початку місії
Сьогодні святкуємо цей момент, коли Ісус також переходить певний етап земного життя і діяльності. Він покидає родину, Назарет, іде на Йордан хреститися від Івана, який теж мав свою історію життя.
Будь-яке завдання потребує відповідного приготування, роздумів, тиші… Після тридцяти років біблійного мовчання і приготування Ісус Христос розпочинає проповідувати Відкуплення, водночас Сам бувши Відкупителем.
Хрещення як покликання приносити плоди
Християнин — це той, хто названий в ім’я Христа. Як важливо гідно пронести протягом життя те, що ми отримали в хрещенні. Ми не лише були занурені у воду, а в смерть і Воскресіння Ісуса Христа.
Вода в Біблії є також символом достатку і родючості. Як тільки на спраглу землю впаде дощ, вона приносить плоди. Ми також покликані приносити плоди різного роду — хто скільки зможе (молитви з обряду хрещення).
Дуже важливо бути закоріненими в Бозі. Може, не всім вдається однаково приносити плоди. Це зрозуміло і природно, бо до Бога є стільки доріг, скільки людей. Тому нехай буде благословенна дорога кожного з нас!
А голос з неба, що ми є улюблені, не повинен лише доходити до наших вух, а дотикати та закорінюватися глибоко в серці.
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії
