«Ми у небі будемо свідками багатьох несподіванок», — владика Богдан Дзюрах до українців у Геттінґемі

7 грудня 2024

1 грудня 2024 року владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, завітав з архипастирським візитом до українців у Геттінґемі, які у неділю єднаються у молитві у душпастирстві Блаженного свщмч. Миколая Чарнецького.

«Ми у небі будемо свідками багатьох несподіванок», — владика Богдан Дзюрах до українців у Геттінґемі

У своїй проповіді єпископ наголосив на важливості правильного орієнтиру в житті, щоб не втратити духовного шляху і не стати об’єктом докорів чи осуду, як повідомляє місцева екзархальна пресслужба.

Жити як свобідний народ

«Ми хочемо бути народом Божим, хочемо жити у свободі, дарованій нам Господом», — зазначив він, підкресливши, що християнство є не тільки ідентичністю, а життям згідно з Божими заповідями.

Особливу увагу єпископ приділив питанню війни в Україні. Він звернув увагу на трагедію українського народу, якого переслідують і вбивають ті, хто самі називають себе християнами. «Але чи залишилося там християнство, якщо забуто Божі заповіді: не вбий, не кради, не свідчи ложно?» — риторично запитав проповідник.

Шлях навернення

Посилаючись на Євангельську історію про жінку-хананеянку (Мт. 15, 21–28), апостольський екзарх підкреслив, що справжня віра може проявитися навіть у найбільш несподіваних обставинах і людях. Ця жінка стала прикладом чистої, відважної, щирої віри, яка є дорогою до навернення. «Навернення — це зміна напрямку руху, заклик до якого лунає від Бога. Ми, як народ, почали свій шлях свободи і ще не завершили його. Але ми відчуваємо над собою могутню Божу десницю, яка веде нас через Червоне море крові й сліз», — мовив архиєрей.

Розглядаючи зустріч жінки з Ісусом і її спробу випросити в Ісуса ласку зцілення для доньки, проповідник провів паралель з часом незалежності українського народу, показуючи, що ця жінка, вийшовши зі свого краю, серцем покинула звірство і владу сатани: «Ми прожили 35 років як вільні люди, а „хтось“ каже, що наші діти будуть рабами. Вони хочуть забрати наших дітей під владу сатани. Бо „хтось“ так вирішив», — сказав єпископ. Він пригадав свою зустріч із вчителькою на прифронтових територіях Луганщини, яка розповіла про втрачені мрії українських дітей, які від них забрала війна. «Хтось вкрав мрію від наших дітей. Хтось хоче вкрасти від них майбутнє», — сказав владика Богдан, констатуючи також небайдужість українців у захисті свободи і майбутнього для своїх дітей.

Довіритися Богові у молитві

Відзначаючи присутність людей у храмі на молитві, які, як жінка з Євангелія, взивають до Бога у своїх проханнях, несучи тягар війни, єпископ сказав наступне: «Господь прийде та обов’язково втрутиться. Він, можливо, хоче показати світові і нам самим нашу велику віру. Показати тим людям, які, можливо, втратили шлях до Бога, що є в цьому світі народ, до якого ставляться зневажливо, крик якого чули десятиліттями. А це — народ віруючий, який готовий віддати за свою свободу найдорожче — життя».

Звертаючись до людей у храмі, владика Богдан закликав їх не зневірюватися, а в молитві знайти опору. «Молитва — це діалог із Богом, а не монолог. Ми повинні не лише говорити до Бога, а й слухати, що Бог каже нам через Євангеліє. Просімо живої віри для нас усіх, щоб почути: „О Україно, український народе, велика твоя віра, нехай станеться тобі так, як бажаєш’. І нехай наше бажання співпадає з Божою волею“, — мовив на завершення своєї проповіді владика Богдан.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ