СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Глядімо на розп’ятого за нас Спасителя, нашого Бога, зростаймо в любові до Нього», — митрополит Ігор Возьняк
«Споглядаймо з вірою на Божого Сина, який нас відкупив та докладаймо усіляких зусиль, щоб виконувати його вчення, яке провадить до вічного спасіння». Такими словами звернувся до вірних під час проповіді у Неділю перед Воздвиженням, 25 вересня 2022 року, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк.
Сьогоднішня неділя називається неділею перед Воздвиженням чесного Хреста Господнього. Також це неділя віддання празника Різдва Пресвятої Богородиці та звичайно, рядова, як визначає наш церковний календар.
Нарікання невірного народу у пустелі
Святе Писання скеровує нашу увагу на хрест Господній, на якому був розп’ятий Ісус Христос, Спаситель світу. Святий Іван Богослов звертає увагу на історичну пам’ять про те, як ізраїльський народ виходив з єгипетської неволі та прямував пустинею. У певному періоді походу до обіцяної землі, підвівшись з гори Ор, народ став нарікати на Господа, а також на пророка Мойсея. Ці люди стали проявляти незадоволення про вихід з Єгипту, докоряли, що бракує хліба та води, тощо. А Господь ради виховання бунтівничого народу послав гадюк, які кусали людей. Від їхнього укусу помирало багато людей. Ця подія, яку бачили люди, промовляла до народу і люд став шукати виходу із поганої ситуації, в яку самі себе запровадили. Господь зробив людям добро, вивів їх в чудесний спосіб з неволі єгиптян, а серед них знаходилися такі, що жаліли за тамошньою цибулею, хлібом та м’ясом?! Воліли бути в неволі, терпіти важку працю, знущання та побої єгиптян, задля цибулі та хліба? Господь визволив їх від рабства, люди мали б дякувати йому, не нарікати, натомість, не бракувало таких, що й Божим Провидінням були незадоволені.
Такі випадки нарікань та невдоволення трапляються серед певної частини людей та поодиноких осіб до сьогоднішнього дня. Слідкуємо за просуванням наших Збройних сил, які звільняють села й міста від окупантів. Якось показали звільнену місцевість, наші воїни зачищали територію, вийшов мужик 65–70 років й сказав: «А ми вас нє ждалі, ми ждьом оттуда». Мудрий воїн промовив: «Очищуємо від окупантів, згодом, очищуватимемо від колаборантів».
Символізм мідяного змія та жертва Ісуса Христа
Ізраїльський народ, коли побачив, що падають трупами від кусання гадюк, прибули до Мойсея й промовили: «… Згрішили ми, тому що ми нарікали на Господа і на тебе. Помолися, отже, до Господа, і хай забере від нас гадюк…» (Чис. 21, 7). Зрозуміли свої помилки, каялися, мирилися… Звичайно, що пророк, який дуже любив свій бунтівний народ, молився до Бога. «І сказав Господь до Мойсея: зроби собі гадюку, і постав її на знак, і буде, що, коли вкусить гадюка людину, кожний вкушений, подивившись на неї, житиме. І зробив Мойсей мідяну гадюку, і поставив її на знак, і було, коли гадюка вкусила людину і вона поглянула на мідяну гадюку, і виживала» (Чис. 21, 8–9).
Цією рятівною гадюкою як символ був не хто інший, а Божий Син, якого після несправедливого суду та тяжких знущань розіп’яли на хресті. Господь помер ради нашого спасіння, щоб людина пам’ятала про ціну крові, яку заплатив сам Бог за кожного та кожну із нас. Син Божий з великої любові до нас грішних, прийшов на світ у людському тілі, щоб спасти увесь людський рід від вічної неволі та вічного прокляття. І святий Іван євангелист написав такі знаменні слова: «… Бог так полюбив світ, що дав [свого] єдинородного Сина, аби кожний, хто вірить у нього, не загинув, але мав вічне життя» (Ів. 3, 16).
Споглядаймо з вірою на Божого Сина, який нас відкупив та докладаймо усіляких зусиль, щоб виконувати його вчення, яке провадить до вічного спасіння. Усім має лежати глибоко на серці справа вічного спасіння, яке нам здобув Ісус Христос своєю смертю на хресті, люблячи нас до глибини свого життя, яке віддав за нас. Звичайно, що йдеться про заповіді любові Бога та ближнього, про кодекс десяти Заповідей Божих! І нам вони відомі: «Не кради, не вбивай, не чужолож, не свідчи неправдиво…» Усіх не має змісту зараз перераховувати, бо знаєте їх.
Наші воїни вбивають ворогів?
Хтось може сказати, що написано «не вбивай», а наші воїни вбивають ворога? Так, це правда, бо чинять це на своїй землі, обороняючи своїх людей від розправи над ними та від неволі, яка загрожує. Це — оборонне вбивство, захисний акт, який Господь не каратиме. Чому не каратиме? Тут слід повернутися у Єгипет до життя євреїв та знущання над ними єгиптян. Коли підріс Мойсей, його з дому віддали дочці фараона й він виховувався в дворі володаря. Пригадаємо, що Мойсей походив із єврейського народу. Якось він вийшов, щоб побачити синів ізраїльських, пізнав терпіння своїх братів й угледів, як єгиптянин б’є єврея. «А оглянувшись сюди і туди, не бачить нікого, і вбивши єгиптянина, сховав його в піску» (Вих. 2, 11). І, як розвивалися події дальше? Слід читати книгу Виходу зі Старого Завіту.
Але ми не забуваємо, що на преображення, Ісус Христос розмовляв з Мойсеєм та Іллею, який вбивав пророків Ваала. Два великих пророки постали з Ісусом на горі, які боронили свій народ від ворожого та безбожного впливу. І Господь не порахував їм цього за гріх?! А у нашому випадку ворог нікого не щадить: грабують, насилують, катують, вбивають, також, дітей — ще й хваляться своїми нелюдськими розправами?!
Вічне спасіння — мета нашого життя
Молімся до Господа, щоб він помилував наші душі, душі наших воїнів, наших ближніх та милосердився над нашими немочами. Глядімо на розп’ятого за нас Спасителя, нашого Бога, зростаймо в любові до нього, дякуймо йому за добродійства й просімо спасіння для себе та інших людей.
Святий апостол Павло писав: «А я не бажаю похвали, — хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розп’явся, а я — для всього світу» (Гл. 6, 14). Цей учень Бога не нарікав, що терпів хрести, лиш приймав з радістю терпіння і був стятий мечем, бо не відступав від Божої правди та Божої любові.
Учімося й ми з радістю приймати усі виклики життя, дякувати Богу за них, уникати гріха, каятися за свої беззаконня, щоб осягнути вічне спасіння, бо це мета нашого життя! Молімося до Бога, щоб найшвидше завершив цю війну, щоб не проливалася кров, не гинули люди.
Боже, змилуйся над нами та над нашим людом! Пресвята Богородице, виблагай у Господа помилування для всього нашого народу!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
