СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Євхаристія творить Церкву і є її серцем», — єпископ Тарас Сеньків
Пропонуємо до вашої уваги роздуми на свято Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, розкриває глибокий зміст Євхаристії як живої присутності Христа серед Свого народу, джерела єдності Церкви, сили для християнського життя та надії на воскресіння. Ці роздуми запрошують по-новому поглянути на Таїнство Тіла і Крові Христових як на серце віри та джерело життя, яке веде людину до вічності.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- чому слова Ісуса про споживання Його Тіла і Крові викликали обурення серед юдеїв?
- у який спосіб Євхаристія здійснює єдність між Богом і людиною та перетворює життя віруючого?
- чому можна стверджувати, що Євхаристія не лише єднає людину з Христом, але й творить Церкву як одну спільноту?
- який зв’язок між Тайною вечерею, Христовою жертвою на хресті та сучасним звершенням Євхаристії?
- яку надію дарує Євхаристія людині перед обличчям життєвих випробувань, страждань і, здавалося б, безнадійних ситуацій?
- як участь у Євхаристії допомагає християнинові прийняти реальність смерті та жити надією на воскресіння і вічне життя?
Євхаристія — не символ, а живий Христос
Ісус у сьогоднішньому Євангелії промовляє слова, які звучать досить визиваючи: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, має життя вічне». Юдеї обурювалися, як Він може дати Своє тіло на поживу. Але саме тут Ісус відкриває серце християнської віри. Євхаристія — це дійсність, а не символ, не лише спомин. Це сам Христос, який віддає Себе за життя світу: «Хліб, який Я дам, є Моє тіло, віддане за життя світу».
Євхаристія — це любов, переосмислена в дар, щоб стати нашою поживою і силою. Коли ми приймаємо Тіло Христа, то приймаємо Його життя. Він перебуває в нас, але у дійсності це ми перебуваємо в безмежному Бозі. Так сповнюється таємниця єдності — Бог перебуває в людині, щоб людина жила Божим життям. Тому таїнство Тіла і Крові Христової є закликом до віри: вірити, що в маленькому шматочку хліба присутній Господь всесвіту. Вірити, що Його кров очищує і зцілює. Вірити, що Євхаристія має силу перетворювати наші серця.
Любов, яка стає даром
Та передовсім, у Євхаристії розкривається суть любові: даруватися і приймати дар. Так само як Христос віддає Себе нам, і ми покликані приймати Його та віддавати себе для Нього, а з Ним — іншим. Євхаристія — це хліб, який учить нас жити не для себе, але у єдності з Христом для усіх. Тому кожен, хто приймає Євхаристію, силою цього Хліба єднається в одне тіло з усіма охрещеними, головою яких є Ісус Христос.
Євхаристія творить Церкву
Так Євхаристія творить Церкву і є її серцем: «Бо є один хліб, то ми є одне тіло, хоч нас багато». Всі що беруть участь у Євхаристії творять одне тіло, так само як один є той хліб, що ламається і роздається. Ми є спільнотою Церкви, яку живить Тіло і Кров Христа. Це подвійний плід Євхаристії: єднання з Христом, та сопричастя тих, яких Він живить, щоб постійно відроджувати і оновлювати у християнську спільноту. Церква звершує Євхаристію, але ще суттєвіше те, що Євхаристія творить Церкву і дозволяє їй бути місією ще до того, як вона її здійснить.
Участь у житті Христа
Євхаристія — це Божий дар життя, яке хоче проникати наше смертне життя і поступово народжувати нас до життя вічного, робити нас безсмертними. Слова апостола: «Чаша благословення, яку ми благословляємо — чи не є вона участю в крові Христовій? Хліб, який ми ламаємо — чи не є він участю в тілі Христовому?» — виражають містичний духовний наслідок Євхаристії, який стосується єднання з Христом, що під видами хліба та вина приносить Себе в жертву за спасіння всіх.
У Євхаристії Господь не залишив нам лише знак, бо можна забути навіть те, що бачив. Він дав нам поживу, а смак забути важко. Залишив нам Хліб, у якому є Він, живий і правдивий, з усім смаком Своєї любові. На Тайні вечері Ісус заповів апостолам: «Чиніть це на Мій спомин». Чиніть: Євхаристія не може бути лише згадкою, вона є дією, це Пасха Господня, яка зцілює нашу поранену пам’ять: Ісусова смерть і воскресіння, участь на якій впроваджує нас вже тут у вічність.
Навчитися жити і вмирати з Христом
«Як мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той, хто споживає Мене, житиме Мною». Через Ісуса людина бере участь у житті самого Бога, у вічному житті! Так, хто живе в Ісусовій любові, той уже на цій землі живе самим життям Бога, Який є любов. А любов сильніша за смерть згідно з Ісусовою обітницею: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня».
Євхаристія є підсумком усього Ісусового життя, складеного у жертву за нас. Ісус мав підставу, для чого йому вартувало втратити своє життя, а отже і для нас це стає підставою для того, щоб жити так, як він жив. Євхаристія — це справді велика таємниця всього життя Ісуса Христа і водночас історія нашого спасіння. Вона є тим, що нас, християн, навчає жити так, як жив Ісус, і помирати так, щоб Йому запропонувати своє життя подібно, як це зробив Він.
Воскресіння сильніше за безнадію
Ми живемо в ситуаціях, які інколи безнадійні. Ісус не дає нам дешевої надії «що все буде добре», «все минеться». Він помер, і з погляду цього світу все закінчилося погано. Надії не було. Але за тією смертю було і є воскресіння. Отже, і в наших ситуаціях, які виглядають нам безнадійними, зустріч з Ісусом у Євхаристії не означає «що все буде добре», але означає остаточну надію: навіть якщо програємо, будемо скривджені або навіть помремо — це не означає що закінчилися всі можливості. Бог має для нас прощення і життя — воскресіння. І Він дає нам це життя вже тепер, коли ми у вірі зустрічаємося з Христом у Євхаристії.
Перемога над страхом смерті
І нарешті є смерть, смерть, яка як невідклична дійсність завжди присутня в нашому житті. Зустріч з Ісусом Христом у Євхаристії дає нам змогу прийняти її і зробити зі свого страждання і смерті частину страждання і смерті Христової, щоб з’єднатися з Його життям. Так само, як ми будемо з Ним у Його смерті, будемо з Ним і в Його воскресінні. Якщо приймаємо Тіло і Кров Господню, тоді можемо прийняти і факт людської, а отже і власної смерті. Прийняти її як шанс, з надією що Ісус переведе нас до життя, яке лежить за межею смерті, за межею гріха і за межею зла.
Ми покликані брати участь у житті воскреслого Христа, який є нашою дорогою до повноти життя в Божому Царстві. Тому участю на Євхаристії ми стаємо сопричасниками Христової слави та можемо «смакувати» початок дивовижного вічного насичення Богом. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
