СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Володимир Груца: «Бог розмовляє мовою милосердя»
У 11-ту неділю після Зіслання Святого Духа, 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, очолив Божественну Літургію в Гарнізонному храмі Свв. апостолів Петра і Павла у Львові. У проповіді, виголошеній на євангельський уривок про немилосердного слугу (Мт. 18, 23–35), архиєрей наголосив, що прощення є життєвою потребою людини та початком Божого Царства на землі.
З цієї проповіді єпископа Володимира Груци ви довідаєтеся:
- яку основну думку Ісус Христос передає у притчі про немилосердного слугу?
- що означає «Божа математика милосердя» і чим вона відрізняється від людського підходу?
- чому прощення є щоденною потребою людини, подібною до хліба?
- яку роль у переміні серця відіграють сповідь і щире прагнення прощати інших?
- у чому полягає різниця між «простити» і «забути» та як Христос показує приклад справжнього прощення?
Виклики нашого часу
Ми є свідками численних напружень у світі. Їх не бракувало в історії; на жаль, вони мають місце і сьогодні. Що більше, ми живемо в час брутальної війни.
Часом можна почути слова: «З цією людиною я вже не можу витримати». Це може бути навіть дуже рідна, близька особа. Якщо не задуматися над помилками, не робити з цього відповідних висновків, це приводить до трагічних наслідків. Бо тоді друзі не знаходять вже більше спільної мови, подружжя розлучаються, незважаючи на дітей. Часто стаються різні аварії, бо людина орієнтується на кількість, а не на якість.
Євангеліє про немилосердного слугу
У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос пропонує дорогу прощення. На прикладі немилосердного слуги Ісус показує, якою важливою є готовність до примирення. Пан простив слузі ввесь великий борг безінтересовно, а цей слуга іншому не схотів простити, хоча було набагато менше. Слуга з великим боргом є наївний, просить пана почекати. Пан розуміє, що такий борг неможливо віддати, ще більше — він все дарує, прощає.
Божа математика милосердя
Бог розмовляє мовою милосердя. Хто з Богом починає математику, той завжди в програші. Брак прощення, ненависть — це вбивство в людині Божої любові. Прощення — це думання, постійна концентрація на моїх 10 тисяч талантів боргу, а не на 100 динаріях, які винні мені.
Що ми від Бога отримуємо, це має знайти продовження в нашому житті і вчинках. Тоді є можливим початок Божого Царства на землі. Хто не прощає, той не знайде прощення і милосердя, і так йде ланцюг зла і ненависті щораз далі. Боже милосердя є набагато більше, як наше людське. Людина схильна радше себе оправдовувати, ніж визнати провину.
Зробімо сьогодні подорож до власного серця і подивімося, чи ми є ідеальні люди. Не знаю як ви, але мені ще до цього дуже далеко. В молитві «Отче наш» є слова: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Щоденний хліб — щоденна потреба прощення.
Сповідь і переміна серця
Скільки б ми разів не йшли до сповіді, і якщо жаліємо за вчинені гріхи, то Бог завжди нам прощає. Від нас очікується щонайменше бажання прощати іншим. Це потрібне найперше нам.
Замало жаліти чи плакати за гріхи, до покаяння належить змінюватися в доброму напрямку.
Простити, але не забути
Якщо людина не здатна прощати, то ставить себе вище від Бога. Звичайно, що є різниця між простити і забути. Може наше серце є дуже зранене, гріх, ненависть приносять рани. Христос є водночас добрим лікарем, який готовий наші рани лікувати. Він сам сказав на хресті: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».
Ви вже напевно багато чули про прощення, але сьогоднішня хвиля особлива, бо Слово Боже промовляє до нас. Це є нам потрібне, бо де нема прощення, там людина руйнується. Дуже важко є простити ворогу, агресору. Кожна особа рано чи пізно буде пояснювати Богові, як жила, що чинила.
Зміна підходу
Може, в тій хвилі сумління підказує нам змінити підхід до деяких людей, які є теж немічні. Бог дуже хоче нам простити, дозвольмо Йому на це через наше прощення. Нехай не буде серед нас нікого, хто, відмовляючи молитву «Отче наш», тримав би в серці ненависть. Якщо люди розуміються, прощають, то завжди можуть знайти спільну мову. А якщо ні, то на рівному місці є конфлікти.
Поет Томас Лаубах (Thomas Laubach) пише: «Де люди все забувають, залишають старі дороги і нові починають, там зустрічаються небо і земля, там мир стає серед нас».
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії
