Єпископ Василь Івасюк про святого Йосафата Кунцевича: Він своє життя поклав за єдність Христової Церкви

18 листопада 2026

12 листопада 2026 року в Коломиї владика Василь Івасюк, правлячий архиєрей Коломийської єпархії УГКЦ, виголосив проповідь з нагоди храмового празника священномученика Йосафата та 35-річчя парафії. Роздумуючи над словами Христової молитви «Щоб усі були одно» (Ів. 17, 21), єпископ розповів про покликання й мучеництво Йосафата Кунцевича та згадав історичні пошуки єдності Київської Церкви. Звертаючись до досвіду війни, владика застеріг від злоби, яка може вкоренитися в людському серці. Він також пояснив, як щире покаяння змінює вчинки людини й веде її до єдності з Богом.

Єпископ Василь Івасюк про святого Йосафата Кунцевича: Він своє життя поклав за єдність Христової Церкви

З цієї проповіді єпископа Василя Івасюка ви довідаєтеся:

  • що почув від матері майбутній священномученик Йосафат, коли вдивлявся в ікону Розп’яття?
  • як владика Йосафат заступився за своїх слуг у Вітебську?
  • чим злоба, допущена в серце під час війни, загрожує людині після її завершення?
  • у чому виявилося покаяння царя Давида і жителів Ніневії?
  • як Святий Дух допомагає людині розпізнати гріх, що тримає її в неволі?


«Щоб усі були одно»

(Ів. 17, 21)

«Щоб усі були одно»

Вступ. Вітаю християнським привітом отця пароха Володимира, отця декана Юрія, всіх священиків, гостей, молодь, святкову парафіяльну спільноту, родини військовослужбовців з храмовим празником священномученика Йосафата християнським привітом «Слава Ісусу Христу». Христос закликає до єдності всі християнські Церкви і всіх людей бути єдиними.

Як Іван Кунцевич обрав служіння Церкві

І). Формування особи молодого Йосафата Кунцевича. Йосафат Кунцевич — син волинської землі і праведник українського народу. Він своє життя поклав за єдність Христової Церкви. Йосафат народився близько 1580 року у сім’ї побожних батьків Гавриїла та Марії Кунцевичів, отримав під час хрещення ім’я Іван. Його батько був знатним купцем і радником міста. Мати дбайливо виховала у сина доброту, побожність і віддала його до парафіяльної школи.

Одного разу, хлопчик, вдивляючись в ікону розп’ятого Христа, запитав свою маму: «Хто це?». Мати відповіла, що це — образ Ісуса Христа, Котрий приніс людям Добру Новину, милосердя, прощення, і спасіння. Він заплатив за це високу ціну — добровільне страждання і смерть на хресті. Тієї ж миті вогонь любові запалав у серці юнака до Бога. Відтоді хлопець часто перебував у храмі, не пропускав церковних богослужінь, згодом посвятив себе на служіння Богові.

Батьки віддали малого Івана в науку до багатого купця і міського радника у Вільно, столиці Великого Литовського князівства. Купець вподобав собі спокійного, працьовитого, побожного юнака і згодом бажав віддати за нього свою дочку спадкоємницю. Натомість молодий Кунцевич вибрав Церкву і працю над спасінням свого народу. Місто Вільно тоді було центром релігійних течій, вільнодумства і розпусти. Ось так молодий юнак Іван опинився серед спокус проти віри і проти моралі та продовжував молитися.


Від служіння єдності до мучеництва у Вітебську

ІІ). Життя Йосафат присвятив єдності і наверненню грішників. Він шукав шляхів об’єднання через милосердя, любов до ближнього і своїх ворогів на словах та на ділі. Прийнявши сан єпископа, проповідь Йосафата була направлена, щоб у поєднати «Русь з Руссю». У цій міжконфесійній боротьбі він отримав титул «душехвата». Він говорив, що мене переслідуєте за те, що усім серцем люблю вас і бажаю віддати навіть своє життя. Це були воістину пророчі слова, бо на смерть Йосафата не довелося довго чекати.

У 1623 році владика Йосафат поїхав до Вітебська, а в ніч на 12 листопада він провів у молитві, як Христос в Оливнім саду. Вороги вирішили зорганізувати провокацію. Вони вломились до палати, побили слуг, понищили все кругом. В той день була неділя і Йосафат служив у церкві. Повернувшись із храму, єпископ почав молитись, лежачи хрестом на долівці, а потім, вийшовши, лагідно сказав до юрби: «Діти, чому б’єте моїх слуг? Якщо маєте щось проти мене, ось я!» І тут же сокира вбивці розрубала голову слуги Божого. Одна жінка з лайкою висмикувала волосся з бороди Йосафата і на місці осліпла та відразу розкаявшись повернула знову собі зір. Тіло померлого скинули в річку Західну Двину, прив’язавши до ніг камінь, викрикуючи: «Держись, владико, держись!». П’ять днів шукали тіло мученика у річці, щоб похоронити. Раптом появилось яскраве світло над водою, котре випромінювало тіло владики. І тільки тоді у п’ятницю, після кривавої неділі, знайдено тіло священномученика.

У 1650 році, через 27 років після трагічної загибелі владики Йосафата Кунцевича, з рани на голові виплила свіжа кров. Коли люди розкрили гріб, то мощі Йосафата виявились нетлінними. Весь народ кинувся до домовини Йосафата, котра вмить об’єднала багатотисячних присутніх: католиків, православних і протестантів.

Покликання українських християн до єдності

2.1). Єдність — це спільний український патріархат, щоби примирити «Русь з Руссю». Обидва київські митрополити — православний Петро Могила та унійний Йосиф Рутський — разом запропонували утворення спільного патріархату. Вони плекали велику надію на об’єднання церков в єдину Київську Церкву. Хоча у часи Хмельниччини розгорілася жорстока і спустошлива релігійна війна в якій згубно й безглуздо «Русь нищила Русь». Митрополити старалися і молилися, «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21).

Господь пообіцяв, що «буде одне стадо й один пастир» (Ів. 10, 16). Особлива місія і роль у цьому процесі це позбирати віруючих з усіх народів «із край світу» (Єр. 31, 8) та скласти з ними «новий завіт» (Єр. 31, 31), а саме «з північної землі» (Єр. 3, 18). Сучасна Україна якраз розташована над Чорним морем на північ від Святої Землі. Саме тепер на нашу землю виливається чимала частка отієї диявольської великої люті, бо вдерлося до нашого дому велике військо «у повній зброї, велике множество, з великими й малими щитами, всіх озброєних мечами» «із крайньої півночі» (пор. Єз. 38, 4.15).

Покликання українських християн красномовно вказує на пошуки єдності історичної Київської Церкви. Шляхи об’єднавчого задуму наполегливо шукав праведний митрополит Андрей Шептицький. А наш великий сучасник святий Папа Іван Павло ІІ пророчо називав Україну «лабораторією екуменізму».


Покаяння, яке змінює вчинки

3.1). Життя людини досягти єдності з Богом, тобто Неба. Коли християнин помре у гріхах, чи відкриються для нього двері Царства Божого? Ісус Христос сказав «Кажу вам, але як не покаєтеся, усі загинете» (Лк. 13, 3). Цю істину більшість людей не хочуть чути. Можливо ми неправильно розуміємо, що таке покаяння. Люди розуміють покаяння як поплакати, відчути провину і сказати прости мене Господи. Ні! Це напевно тільки жаль за скоєне зло. Справжнє покаяння — це не просто жаль за гріхи, це відмова від гріха, котра приводить до реальних перемін в твоїх поступках. Пригадайте царя Давида, пригадайте жителів Ніневії — вони не просто жаліли за своїми скоєними злочинами, але щиро змінили своє життя і відвернулися від гріха. Щире покаяння це не скороминуче почуття, а переміна направлена на зміну твого життя. Тепер послухаймо Ісуса «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить, — гріха невільник! Невільник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.» (Ів. 8, 34–35). Якщо ти продовжуєш жити у гріху і відмовляєшся каятися, ти не живеш у Божій благодаті, а дозволяєш гріхові залишатися твоїм паном чи господарем. Бог святий і благодать ніколи не дозволяла грішити. Прощення не дає тобі право грішити, а дає тобі силу жити у святості. Перед нами стоїть питання «Як по справжньому звільнитися від гріха?». Ісус сказав «Коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, — він бо не промовлятиме від себе» (Ів. 16, 13). Ось в цьому ключ. Ти не можеш змінитися тільки власною волею. Дух Святий через істину просвітить тебе своїм світлом і покаже який саме гріх тримає тебе в полоні. Тепер потрібно бути чесним самому зі собою. Чи існує в твоєму житті гріх від якого ще потрібно відмовитися. Це кажу вам не для того, щоб осудити вас, а попередити вас з любов`ю. В день Страшного суду, коли ти станеш перед Богом, він не спитає вас скільки Літургій і проповідей ви прослухали, скільки молитов ви знаєте напам’ять. Господь подивиться на твоє життя чи ти покаявся відвернувся ти від гріха виконував ти волю Божу. Двері Божої благодаті ще відкриті, але вони не будуть відкриті вічно. Поки ще є час покайтеся і скажіть Господи очисти мене!

Висновки. Нинішнє свято закликає людей до єдності з Богом, відкинення гріха і єдності людей між собою. Священники цього храму продовжують вчити людей молитися, бути добрими і плекати в їхніх серцях любов, віру і надію на Боже милосердя. Любіть храм святого священномученика Йосафата так, «щоб усі були одно» (Ів. 17, 21).

Пресвята Богородице Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи випросити у Сина Твого покори для нашого народу, відвернутися від гріха, очистити свої душі та навернутися до Бога.

Господи через молитви блаженного Миколая Чарнецького й архистратига Михаїла благослови воїнів України єдністю і благодаттю перемогти ворога української душі.

Благословення Господнє на вас! Амінь.

† Василь Івасюк,
єпископ Коломийської єпархії

м. Коломия,
12 листопада 2026 року

Локації

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae