VI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Перу. День одинадцятий

18 листопада 2026

У понеділок, 16 листопада 2026 року, добігла кінця одинадцятиденна VI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки. Завершальний день у Перу став для Святішого Отця та мільйонів вірних часом глибокої вдячності й спільного прощання — він розпочався з теплих відвідин притулку для людей похилого віку в Лімі, продовжився багатолюдною заключною Святою Месою на аеродромі «Las Palmas», а завершився офіційною церемонією на авіабазі в Кальяо та відльотом до Риму.

VI Апостольська подорож Папи Лева XIV до Латинської Америки: Перу. День одинадцятий

Лев XIV: не залишатися байдужими, знаючи про страждання знедолених

Першою подією останнього дня Апостольського візиту Лева XIV до Перу, в понеділок, 16 листопада 2026 року, стали відвідини притулку для літніх людей у портовому місті Кальяо, розташованому неподалік Ліми. Після прибуття до структури Святішого Отця зустріли місцевий єпископ та настоятелька дому Згромадження малих сестер покинутих літніх людей (лат. Congregatio Parvarum Sororum Senium Derelictorum), що опікуються притулком. Вони звернулися до Папи з привітальним словом, після чого своїми свідченнями поділилися один із підопічних та волонтерка, яка допомагає в притулку. Опісля до присутніх промовив Єпископ Риму. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».

«Цей Дім у Кальяо — це ніби „оаза гідності“ та надії для людей похилого віку, — сказав Папа. — Як ви знаєте, слово „оаза“ означає місце в пустелі, де можна знайти рослинність, воду та відпочинок. Благодійні справи, що допомагають найбеззахиснішим, — це ніби оаза, яка втамовує спрагу, втішає та оновлює людей, які тут мешкають і працюють, а також тих, хто приходить їх відвідати».

Не залишатися байдужими до потреб найслабших

Святіший Отець висловив вдячність Малим сестрам покинутих літніх людей за їхню працю в притулку, і згадав гасло їхньої засновниці святої Терези від Ісуса Хорнет-і-Ібарс: «Лікувати тіла, щоб рятувати душі». Він зауважив, що, на жаль, існують ситуації, «коли тілам не надають догляду чи допомоги, а про душі навіть не думають; про людей не дбають, а залишають їх напризволяще; найслабших і беззахисних не захищають, а зловживають ними; життя не люблять, а намагаються його знищити». «Ми не можемо залишатися байдужими, знаючи, що тілами й душами багатьох наших братів і сестер нехтують і що їх часто використовують у своїх цілях», — наголосив Папа, додаючи, що, на жаль, в Перу є багато бідних і покинутих, які й сьогодні, подібно до Христа на хресті говорять: «Я спраглий» (Ів 19, 28).


Перу потребує більше тих, хто присвячується служінню найслабшим

Згадавши про всіх тих, хто присвячує себе ділам милосердя — священників, богопосвячених осіб та мирян — Наступник святого Петра наголосив, що «Перу потребує більше братерських оаз і менше пустель індивідуалізму; ця країна потребує більше душ, відданих служінню Божому Царству, які піклуються про уразливих і знедолених людей, вбачаючи в них біль і страждання розп’ятого Христа та допомагаючи їм нести свій хрест, як Киринеєць». «Як душа і тіло мають бути єдиними, щоб людина могла існувати, так і ми не можемо відокремлювати віру, яку сповідуємо, від справ, які чинимо, — зауважив Папа. — Потрібно бути послідовними й відповідальними, потрібно зробити іспит сумління і побачити, що є нашим справжнім скарбом, запитати себе, чому й досі існує стільки проблем і нерівності».

«У країні, яка отримала так багато завдяки християнській доброчинності, чому нас так мало, хто продовжує передавати естафету новим поколінням? — вів далі Єпископ Риму. — Секрет полягає у тому, щоб повернутися до зустрічі з Христом, повернутися до витоків нашої віри. Щоб давати життя, оаза потребує доступного джерела. Цим джерелом є таїнства, катехизація, євхаристійна адорація та братерська любов. Ми не можемо зцілювати тіла, якщо забуваємо про ліки благодаті, які зцілюють і зміцнюють душу».

Перетворювати пустелі споживацтва на зелені луки солідарності

Святіший Отець згадав про присутність на цих землях святого Мартина де Порреса, якому, згідно з традицією, належить вислів: «Я лікую тебе, а Бог зцілює». «Я хотів би, — сказав Папа, — щоб і тепер, у цю історичну епоху, сини та доньки Перу йшли шляхом святості та несли Євангеліє в кожен куточок, кожній людині цієї улюбленої країни та інших куточків світу, перетворюючи посушливі пустелі матеріалізму та споживацтва на зелені луки солідарності та щедрої самовіддачі».

На завершення Лев XIV наголосив, що Перу має багато що дати. Тому не слід залишатися паралізованими, обговорюючи марні земні справи, а потрібно робити кроки у напрямку небесних цінностей. Папа закликав вірних наслідувати Христа і, подібно до Нього, бути мужніми у захисті дітей, молоді та людей похилого віку і найбільш потребуючих у суспільстві. «Ми маємо велику історію святості, яку слід передавати, прекрасне сьогодення, за яке слід дякувати, та світле майбутнє, яке ми маємо продовжувати будувати всі разом, — підкреслив Святіший Отець. — Нехай Пресвята Діва Євангелізації веде вас цим шляхом. Я молюся за вас і тримаю вас у своєму серці».

Лев XIV у Лімі: єдність виявляється і зміцнюється в Євхаристії

Завершальною подією візиту Святішого Отця до Перу стала вотивна Свята Меса на честь святого Турибія з Моґровехо, яку він у понеділок, 16 листопада 2026 року, очолив на аеродромі «Las Palmas», що на півдні Ліми. На молитву зібралися півтора мільйона вірних. З Наступником святого Петра співслужили 60 єпископів та коло тисячі священників.

Розпочинаючи проповідь, Папа подякував перуанцям за гостинність та за «свідчення про те, що Господь невпинно живе у Своїй Церкві та згуртовує її». Коментуючи євангельський уривок (Мт 28, 16–20), Наступник святого Петра підкреслив, що місія Церкви полягає в тому, щоб «продовжувати справу Ісуса Христа Його силою», відмінною від логіки світу. Свої роздуми над євангельським фрагментом він пов’язав із досвідом і служінням другого Архиєпископа Ліми — святого Турибія з Моґровехо, 300-річчя канонізації якого відзначають цього року.

Розпізнати тиху дію Святого Духа

Розмірковуючи над життєвим шляхом цього святого, Папа нагадав, що попри успішну кар’єру правника, він прийняв несподіване покликання стати пастирем Церкви. Єпископ пішки долав не одну сотню кілометрів, усвідомлюючи, що коли йшов на зустріч із корінними народами, таким чином слідував за самим Ісусом. Саме тому він прагнув бути присутнім у цих громадах, навіть коли ще тільки вивчав їхню мову та починав розуміти їхні вірування — і все це з метою розпізнати «тиху дію Святого Духа».

Прибувши до Ліми, Турибій з Моґровехо вирізнявся ревністю у звіщенні Божого слова, керуючись переконанням Бартоломе де Лас Касаса, що «істинну релігію» можна звіщати лише з лагідністю. Продовжуючи свої роздуми, Святіший Отець зауважив, що святий Турибій вважав себе «управителем таїн Божих» (пор. 1 Кор 4, 1), тому пояснював Євангеліє корінним жителям їхньою мовою, вимагав від духовенства вивчати мову кечуа та відкривав шлях до священства для місцевого населення й метисів, попри упередження тогочасного кліру.


Наступник святого Петра підкреслив, що святий Турибій прагнув, аби корінні жителі самі євангелізували своїх близьких і добровільно, без примусу, «вирішили відмовитися від вірувань своїх предків». Про це свідчить його невтомна відданість пастирським візитаціям, які він здійснював, щоб пізнати своїх вірян, допомагати їм і — за потреби — напоумлювати, навчаючи їх Божому слову та уділяючи таїнства. Попри опір і наклепи з боку влади, ці поїздки дозволяли йому бути справжнім «місіонером, батьком і пастирем», який дбає лише про передавання Божого життя, «яке дарує Добрий Пастир».

Відображати образ Божий

«Єдині, хто не можуть чекати, — це бідні. Тому святий Турибій, нікого не виключаючи і приймаючи всіх, особливою турботою огортав тих, хто опинився на останньому місці. Один із його біографів писав: „Серед довіреної йому пастви найбільше турботи він приділяв корінним жителям. При цьому він зустрічався з взаємністю. Вони ставилися до нього з прихильністю та любов’ю, немов до батька кожного з них“. Майже все, що йому належало, він роздавав бідним або призначав на заснування шпиталів для корінного населення», — зауважив Лев XIV.


Підсумовуючи ці роздуми, Папа звернувся до зібраних на Євхаристійному богослужінні: «Дорогі брати й сестри! На завершення моєї Апостольської подорожі я також прагну зміцнити вас у вірі та любові й запевнити, що завжди буду носити вас у своєму серці. Так, перуанський народ — це також і мій народ! Де б ми не перебували, відкриваючи серце для Бога, ми можемо жити цією фундаментальною єдністю, яка дозволяє кожній людині віддзеркалювати Божий образ». Переживаючи єдність із Пресвятою Трійцею та приймаючи цілющу благодать, ми отримуємо здатність ділитися добротою Господа з кожним братом і сестрою.

Святіший Отець зазначив, що приклад святого Турибія кличе «освячувати наші взаємини в Церкві» та усвідомлювати себе живими членами одного Тіла. «Він відкрив своє серце для церковної єдності й сприймав Церкву як місійну спільноту, а саме — спільноту, що „народжується“ з того, що Церква є справжньою оселею Пресвятої Трійці», — підкреслив він. Саме тому Церква цінує відмінності, різноманітні чутливість та погляди, зберігаючи єдність віри. «Ця єдність виявляється і зміцнюється в Євхаристії, таїнстві єдності, яке для святого Турибія було центром життя», — зауважив Папа.

Дар бути Церквою

Далі проповідник наголосив, що сьогодні церковна єдність виражається у синодальності як стилі життя на всіх рівнях. Її провісником був святий Турибій: скликаючи синоди, він умів слухати, вести діалог і здійснювати спільне розпізнавання за участю найбідніших. Саме завдяки цьому його настанови з XVI століття залишалися чинними аж до Пленарного синоду Латинської Америки наприкінці XIX століття.

На завершення роздумів Лев XIV назвав святого Турибія з Моґровехо будівничим цивілізації любові, який, поруч зі своїми святими сучасниками — Розою з Ліми, Мартіном де Порресом та Франциском Солано, протистояв тодішнім «будівничим Вавилонської вежі». Папа закликав вірних на їхньому прикладі наново з вдячністю відкривати дар бути Церквою та в кожній Євхаристії черпати силу з Христової обітниці перебувати зі Своїми учнями аж до кінця віку.

«Моя подорож добігає кінця, але місія триває! Пам’ятаймо, що наприкінці кожної Святої Меси нас посилають проповідувати Євангеліє. Тому йдіть і проповідуйте істинного Бога! Свідчіть про те, що ви бачили й чули! Нехай ніхто не залишиться без цієї Доброї Новини», — закликав Папа зібраних і побажав, щоби віра у Воскреслого Христа та Його мир завжди надихали християн на місійне служіння.

Заключне слово Папи Лева XIV в Перу: ви навчили мене бути єпископом

Свята Меса, яку Папа Лев XIV у понеділок, 16 листопада 2026 року, очолив на військовому аеродромі Лас-Пальмас на півдні Ліми, була останньою велелюдною подією його VI Апостольської подорожі, яка розпочалася 6 листопада в Уругваї, від 8 до 11 листопада тривала в Аргентині, а від 11 листопада — в Перу. Тож перед тим, як завершити Євхаристійне богослужіння своїм благословенням, Святіший Отець висловив «глибоку вдячність Господу за щедрі дари і благодаті, які Він уділив протягом цих днів, прожитих у сопричасті».


«Дякую, Перу!» — сказав Наступник святого Петра, подякувавши владі, ієрархії, організаторам і волонтерам, а також спільнотам, які доклали зусиль, щоб ця Апостольська подорож могла відбутися. Святіший Отець не забув і тих, хто брав участь за посередництвом засобів комунікації, єднаючись з подіями з високогір’я, долин, Амазонського регіону та всіх інших частин країни.

«Я почувався як вдома, і ви нагадали мені, що Церква — це справді родина. Тут ви навчили мене бути єпископом, і тепер я ще трохи краще навчився служити як Наступник святого Петра», — сказав Лев XIV, зізнаючись, що забирає з собою «усмішки дітей, з якими вітався на вулицях і площах, заразливу радість молоді, тепло сімей, лагідність дідусів і бабусь, яких не бракувало на зустрічах». За словами Святішого Отця, пережите зміцнило його запал «заради місії аж до кінців світу». «Я прибув, щоб звіщати вам Христа, а забираю з собою свідчення віри та побожності, які у вас завжди викликали в мене захоплення», — підсумував Папа, заохочуючи й на відстані далі єднатися в молитві.

По завершенні Святої Меси Папа вирушив до міжнародного аеропорту Ліми.

Папа відлетів з Перу. VI Апостольська подорож завершується

У понеділок, 16 листопада 2026 року, після Святої Меси Папа Лев XIV прибув на військову авіабазу в Кальяо, що поруч з міжнародним аеропортом Ліми. Тут відбулася церемонія прощання за участі Луїса Фернандо Галаррета, Першого віцепрезидента та Голови Ради міністрів, оскільки Президент Перу Кейко Фухіморі раніше вирушила на саміт APEC у Китай.

Папа останнім піднявся на борт Боїнга-787-9 латиноамериканського авіахолдингу «LATAM Airlines», який о 14:28 місцевого часу (21:28 — київського) піднявся у небо. Здолавши майже 11 тисяч кілометрів повітряного шляху, через приблизно 14 годин він у вівторок вранці приземлиться у римському міжнародному аеропорту Фюмічіно. VI Апостольська подорож Лева XIV, яка почалася 6 листопада, завершується.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae