СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Через слово і життєвий приклад інших людей ми зростаємо у вірі», — владика Володимир Груца
«Ми християни є щедро обдаровані. Маємо привілей зустрічати Бога в молитві, Святих Таїнствах. Щаслива людина, яка живе вірою в Бога», — мовив на початку свого слова до вірних владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Цього дня, 21 липня 2024 року, він очолив Божественну Літургію в архикатедральному соборі Святого Юра та уділив священничі свячення Юрію Крілю.
Під час проповіді владика Володимир Груца зауважив, що до плекання особистої віри закликає нас сьогоднішнє євангельське слово про сотника (Мт 8, 5–13), як зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Пошук живого Бога
«Він був язичником, поганином, але приходить до Ісуса просити про одужання свого слуги. Не описано точний діагноз хвороби, а лише симптоми. Людина в своїй істоті є релігійною. Поганство плекало віру в богів сонця чи дерев… Але була проблема нав’язати контакт з особовим Богом. Іншими словами, бракувало Бога для людини. Коли поганська релігія не змогла заспокоїти духовних прагнень людей, тоді вони з великою повагою і подивом дивляться на віру ізраїльського народу. Вони приймають цю віру у власне життя. І такі люди засядуть в Царстві Небеснім разом з Авраамом, Ісааком і Яковом. Ісус каже, що багато буде таких зі Сходу і Заходу», — розповів він.
Постійний розвиток своїх відносин з Богом
Хоча рівень віри, — продовжив думку владика Володимир, — не можна поміряти якимись фізичними вимірами, все таки, людина повинна у своїй вірі зростати. Бо це не є якийсь такий стан, який можна зафіксувати. Бо тоді дійти до того, щоби сказати: а для чого молитися, ходити до церкви, чинити діла милосердя. Я маю свідоцтво про хрещення, можу будь-кому показати. Для чого ще щось робити?
«Ісус Христос застерігає, що ті, які думають, що вже осягнули царство, можуть з ним розминутися. Напевно, через власну байдужість. Вони є в небезпеці опинитися в темряві кромішній. А цей поганин, сотник виявляє віру, яку не мав ніхто в Ізраїлі. Сотник пояснює свою віру за допомогою військової справи. Каже: „Я маю вояків під собою, вони слухають мої накази. Ти, Ісусе, скажи слово і слуга видужає. Тоді не треба йти під покрівлю дому. Ти ж є Господь“», — зазначив проповідник.
«Слово має цілющу силу, хоча словом можна і зранити. Через слово і життєвий приклад інших людей ми зростаємо у вірі», — наголосив владика Володимир.
Зцілення слуги сотника
«Пригадаймо собі також відповідь Марії ангелу Гавриїлу: „Нехай зі мною станеться по твоєму слову“ (Лк. 1, 38). Якщо створіння перебуває в діалозі з своїм Творцем, то воля Божа і воля людини стають одним цілим. Вкінці євангельського уривку чуємо відповідь Ісуса сотникові: „Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою“. І слуга відразу одужав. Ісус немов би вдивляється в людину. Він знає, хто що потребує. Що візьму сьогодні з собою? Яке слово буде нині мене супроводжувати?» — закликав до роздумів єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Наприкінці архиєрей також звернув увагу усіх присутніх на священниче рукоположення, які відбувалося під час Божественної Літургії. «Великим даром для Церкви є священство. Ми маємо ласку сьогодні бути учасниками священичого рукоположення Юрія, сина Яворового краю. Бог дає священнику велику владу, але не для панування, а для служіння. Нехай Ісус Христос, найвищий первосвященик, буде для Тебе прикладом у служінні», — побажав єпископ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
