СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бог завжди присутній у діях людини»: думки владики Володимира Груци з книги «Бог діє вчасно»
Нещодавно у приміщенні Центру Шептицького УКУ відбулася презентація книги «Бог діє вчасно. Реальні історії від єпископів та священників», що вийшла друком у видавництві «Свічадо». Упорядником видання стала Христина Дорожовець.
У книзі є три історії єпископа-помічника Львівської архиєпархії УГКЦ владики Володимира Груци: «Вчасний сигнал», «Бог діє в тиші», «А де Його немає?» Пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ пропонує кілька думок з історій владики, а також заохочуємо прочитати історії інших священників.
Вчасний сигнал
Незадовго до того, як я мав захищати докторську дисертацію і скласти кінцевий іспит в університеті Інсбрука, помер мій керівник. Він ще встиг підписати мені наукову працю. На іспит я взяв свічечку і невеличку пам’ятну світлину мого професора. — такі роздають на похороні. Коли члени комісії опитували мене з предмету, який вів у мене покійний керівник, ця його світлина впала на підлогу. Вікна були зачинені, протягів не було, ніхто у приміщенні не ходив, бо всі сиділи на своїх місцях. Тому я потрактував це як знак, що мій наставник справді мене підтримує…
Бог діє в тиші
Бог завжди присутній у діях людини. Питання в тому, що людина потребує тиші, щоб почути, як Він діє. Бог діє також і через інших людей. У моєму житті таких ситуацій було дуже багато.
Я вступав до університету і не вступив. Це також була дія Бога, тому що після того я відчував внутрішній спокій. А, здавалося б, людина, в якої щось не вдалося в житті, мала би збунтуватися, питати, де є Бог і чому Він мені не допоміг в цій ситуації…
Для мене особисто тиша — це дуже важлива форма активности. Тому що в тиші постають прагнення, наміри, народжуються проекти. Те, що Бог діє в тиші, ми бачимо щойно з перспективи своєї життєвої історії.
А де Його не має?
Люди, які пережили теперішні воєнні поневіряння, мають розвинене почуття милосердя.
Є категорія людей, які живуть Євангелієм, не знаючи про його існування. Можливо, вони чинять не з позиції віри, а з позиції людяності. Тобто йдеться про особистий етичний вибір. Коли ми говоримо про Божу присутність, можна ставити питання: де є Бог? А відповісти можна: а де Його нема? Один військовий із наших країв сказав мені, що на фронті немає невіруючих. І додав, що без Бога взагалі нічого не йде.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
