«Бог з нами завжди і всюди!» Різдвяне послання єпископів УГКЦ у Західній Європі

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

єпископів Української Греко-Католицької Церкви в Західній Європі

Всесвітліші і всечесніші Отці,
преподобні богопосвячені Сестри і Брати,
дорогі в Христі Вірні!

Христос рождається!

Зазвичай, Різдвяні свята асоціюються з радістю, безпекою і щастям. Люди вітають новонародженого Спасителя на нашій землі, у людському тілі, та й одні одних вітають у любові, мирі й доброзичливості. Зі святом пов’язані обряди, традиції, звичаї, які обов’язково бережемо, і не втомлюємося їх повторювати: колядки, вертепи, віншування…

Але перше Різдво не було оповите радістю. Навпаки, почалось воно журбою самого Йосифа, який не знав, що думати, коли виявилась вагітність його зарученої. З тяжким серцем задумав її відпустити (Мт. 1, 18–19). Коли ж Ісус народився у Вифлеємі, а прийшли мудреці зі Сходу привітати «царя юдейського», правлячий цар Ірод «стривожився, і ввесь Єрусалим з ним» (2, 2–3). Коли відтак волхви не повернулися до нього, а «пустились іншою дорогою», цар «розлютився вельми і послав повбивати у Вифлеємі і по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки» (2, 13.16). Ні, не зустрічали тоді Різдво з радістю!

Однак, були й такі, які раділи народженням Божої Дитинки. Іван Хреститель здригнувся в лоні матері, коли Марія, яка носила Ісуса, відвідувала Єлисавету (див. Лк. 1, 41). При цій же нагоді Божа Мати виявила свою радість, мовлячи: «Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм» (1, 46–47). Йосифові сумніви розвіялись, коли ангел у сні йому відкрив, що дитина — від Святого Духа (див. Мт. 1, 20). При народженні Спасителя ангели заспівали: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям його вподобання» (Лк.2, 14). Вони ж сповістили пастухам «велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (2, 10–11). Також і праведний Симеон, і пророчиця Анна прославляли Бога через народження Месії (див. 2, 28.38).

Неможливо не добачити, дорогі в Христі, паралелей із теперішньою ситуацією українського народу, коли починаємо святкувати Різдво Христове. Багато з наших сестер і братів в Україні стрічатимуть свята без світла, без тепла, без води. Новітні іроди бажають стерти з лиця землі український народ, як Ірод — «царя юдейського». Замість радости — тривога; замість веселого співу — оплакуємо наші втрати; замість святкувати — люди намагаються виживати. Це зовнішній — фізичний, матеріяльний і психічний — аспект цьогорічних свят.

Але ж є й інша сторона. Іван Хреститель утішився приходом Месії, навіть не бачивши його. Богородиця раділа народженням Сина Божого, навіть у невідрадних умовах холоду, браку затишного місця і неспокою. Пастухи до кінця, мабуть, не розуміли, кого вони зустрічають, але «повернулися, прославляючи і хвалячи Бога за все, що чули й бачили» (Лк. 2, 20). Симеон, який «прийшов Духом у храм» (2, 27), з-поміж чисельних дітей, яких приносили, пізнав у новонародженому Дитяті «світло на просвіту поганам і славу твого люду — Ізраїля» (2, 32).

Чому радість посеред журби, смутку, тривоги? Тому що «Дитя мале — предвічний Бог» (кондак Різдва). Він же ж — «Еммануїл, що означає „з нами Бог“» (Мт. 1, 23). Як Він був з Йосифом у його сумнівах, як був з Марією у її довір’ї до Божих планів, з пастухами у їх простодушності, із Симеоном і Анною у їхньому послухові Святому Духові — так Він є і з нами, дорогі в Христі! Бог є з нашими захисницями й захисниками в їхніх окопах, з нашими родинами у їхніх темних і холодних домівках, з нашим народом у його боротьбі за свободу й гідність людини, з нашими біженцями та внутрішньо переселеними особами, які засідають до святої вечері далеко від своїх рідних, з нашими сім’ями, у яких цьогоріч забракне за різдвяною вечерею когось рідного, хто перебуває на фронті, у полоні, або чия доля донині невідома. Бог з нами завжди і всюди!

Дорогі Сестри і Брати, нехай новітні іроди не затемнюють у наших хатах небесного світла, яке приносить Божий Син! Нехай вони не охолоджують наші сім’ї, які бажають — незважаючи на війну — знову привітати новонародженого Спасителя як єдину нашу надію! Нехай же ж Різдво Христове вижене з наших сердець смуток, журбу й печаль — а оселить мир, злагоду і радість у Святому Дусі! Нехай так буде, нехай так буде!

Щасливих свят і благословенного нового, 2023 року!

Христос рождається! Славіте Його!

† Богдан Дзюрах,

† Діонісій Ляхович,

† Гліб Лончина,

† Степан Сус,

Дано в Лондоні, Мюнхені, Римі, Парижі й Києві