«Без дії Святого Духа неможливе навернення осіб і віднова церковних інституцій», — владика Діонісій Ляхович у Посланні на празник Зіслання Святого Духа

ПОСЛАННЯ

преосвященного владики Діонісія Ляховича,
апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Італії

на празник Зіслання Святого Духа

Всечесніші та всесвітліші отці,
преподобні брати і сестри в монашестві,
дорогі брати і сестри!

Вітаємо всіх Вас із животворящим святом зіслання Святого Духа: тих, які святкують за юліанським календарем, і тих, які вже відсвяткували цей празник за григоріанським. Святкування служать для усвідомлення глибокого значення Святого Духа в особистому житті християнина, у спільнотах та в Церкві. Сьогодні з «висот» та «низів» Церкви іде мова про відновлення, відродження, повернення до євангельського духа. Папа Франциск від самого початку свого понтифікату закликає Церкву до виходу, до того, аби відчинити двері, до простого стилю життя, до душпастирського навернення, а все це можливо здійснити лише під подихом Святого Духа. Без дії Святого Духа неможливе навернення осіб і віднова церковних інституцій. Святий Дух, як огненний язик, зігріває, дарує харизми, а також і спалює всяку нечистоту.

Ми прийняли Духа небесного…

Піс час Таїнства Хрещення три рази у нас запитували чи ми єднаємося з Христом, і тоді священнослужитель нас хрестив в ім’я Пресвятої Тройці. В ім’я Отця, Якого «ніхто ніколи на бачив Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив» (Йо 1,18). Син Божий об’явив світові обличчя Бога Отця: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Йо,14,9). Обличчя Отця любові, доброти, милосердя, прощення… Отця, що є початком і кінцем усього, що існує.

Син Божий — Ісус Христос, єднає Бога і людину на віки. Він діє у світі від імені Отця. Він — єдиний посередник між Богом і людиною, світло світу, дорога, правда і життя; цілитель, визволитель, спаситель. Він взяв на себе всі людські біди, крім гріха. Не має нічого людського, що було б чужим для Нього. Він сповнив Свою місію на землі віддавши все, останню краплину крові… Він помер і воскрес, і вознісся на небо, і засів праворуч Отця.

Святий Дух продовжує у світі дію Бога-Отця і Сина. Святий Дух сходить на Пречисту Діву Марію — і «Слово Боже стало тілом і оселюється між нами». Він сходить на Ісуса Христа під час хрещення в ріці Йордані, і веде його в пустиню, і дає початок Христовій місії… Він сходить на Апостолів і так розпочинається місія Церкви на землі, що триватиме аж до кінця віків.

Відразу після Хрещення, ми прийняли «Печать дару Святого Духа», щоб продовжувати дію Ісуса Христа у світі.

Святий Дух — «Божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює…» поставляє дияконів, священників, єпископів на служіння вірним…

На кожній Божественній Літургії, після освячення Святих Дарів, священнослужитель призиває «Святого Духа на нас і на освячені дари, і ми разом зі Святими Дарами стаємо тілом Христовим, Його спільнотою — Церквою; Мета Божественної Літургії — це не тільки перетворити хліб та вино, а перемінити нас у Христа. Божественна Літургія є „для нас“, щоб „нас усіх, що від одного тіла і чаші причащаємося, з’єднати одне з одним на причастя єдиного Духа Святого“ (епіклеза Літургії св. Василія). Кожний з нас стає храмом Святого Духа.

Святий Дух прощає гріхи, оживляє й одухотворяє Церкву. Він — Дух святості, доброти, істини, життя, світла… Він дарує мудрість, розум, раду, силу, знання, побожність і страх Божий, що сходяться в найвищому дарі — любові.

Святий Дух свідчить, що ми діти Божі; що прийняли усиновлення, яким взиваємо «Авва» і молимось «Отче Наш». Вогненний язик любові та доброти світить і приносить тепло усім народам. Він єднає культури й народи в один Божий народ. Мову Духа розуміють всі народи.

Святий Дух — це дух свободи, як свідчить Апостол Павло: «Де, Господній дух, там воля» (2 Кор 3,17). Святий Дух нікого не поневолює, а діє там, де Йому дають простір, де Його призивають. Хто зачиняє перед Ним своє серце, Він його не змушує, лишень відходить. Людина «тілесна не приймає того, що від Духа Божого походить» (1 Кор 2,14). Така людина, замість Божого Духа, живить у своєму серці духа світу, злого духа, який є духом рабства, брехні, лукавства, ненависті, ворогування, гніву, зависті, суперечок; замість Духа життя — духа смерті; замість Духа животворящого — духа смертоносного; замість встановляти культуру життя воліє культуру смерті.

Отже, треба прийняти подих Духа Святого, щоб втілити програму душпастирського навернення, яку започаткував Папа Франциск Апостольським повчанням «Радість Євангелія» (24 листопада 2013 року). Відтоді Святіший Отець закликає Церкву до душпастирського навернення: «Мрію про такий місійний запал, який міг би перемінити все на світі, щоби звички, поведінка, графіки, мова й усі церковні структури стали відповідним каналом для євангелізації сучасного світу, а не для власного самозбереження» (Н.27). Церква покликана бути відкритим домом Отця, а не митниця (47). Іноді необхідно бути батьком блудного сина — залишати двері відчиненими (46), насамперед, для бідних і немічних; адже убогі — це привілейовані адресати Євангелія (48). І далі зазначає Папа: «Волію радше Церкву, яка зазнала ушкоджень, поранену й брудну, через те, що вийшла на вулиці, аніж Церкву, яка хвора через те, що закрилася в собі та вхопилася за власну безпеку… Маю надію, що нами керуватиме не так страх помилитися, як страх замкнутися у структури, у звички…» (49).

У другій половині травня цього року, я брав участь у 74-ій Асамблеї Конференції Єпископів Італії, головною темою якої було «Голосити Євангелію у часі відродження», щоб запустити синодальну програму «йти разом», як відлуння програми Святішого Отця, щоб душпастирі вели простий стиль життя, не прив’язувалися до нічого, були вбогими та милосердними, внутрішньо свобідними, здатними слухати, близько до людей, зокрема до самотніх, стурбованих, повалених невдачами; щоб їх супроводжували, огрівали їхні серця, аби ті віднайшли свою гідність, надію і життєву творчість».

Такий стиль життя пропонує також і Блаженніший Святослав, коли говорить про візію нашої Церкви на наступні десять років, а це означає, «зійти з п’єдесталів, не шукати собі почестей і привілеїв, спуститися з наших уявних висот князів, принців, щоб послужити сучасній людині. Нам потрібно зійти із наших п’єдесталів, щоб наблизитися до ран сучасної людини, які часто сповнені болем, кров’ю і гноєм. Ми повинні ці рани обмити та очистити».

Потрібно призивати Святого Духа і відкрити своє серце, щоб Він «прийшов і оселився в нас», відкритись на новий стиль життя, на душпастирське навернення, на духовно відновлену Церкву. Лише тоді можна буде пізнати дію Святого Духа у нас, тобто, по Його плодах у нашому житті, де є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, милосердя, тихість, вірність, скромність, здержливість» (Гл 5,22–23).

Дорогі отці, монахи і вірні! Вітаю Вас зі святом Зіслання Святого Духа. Приймімо Духа Божого до наших сердець, даймо себе вести цим Духом Святим і розпочнімо духовний подвиг, як каже Господь: «Я виллю Мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим будуть сни снитись» (Йоіл 3,1; Ді 2,17).

Ми молимось на кожній Божественній Літургії «Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Тройці поклоняємось, вона-бо спасла нас».

Нехай благодать Господа Нашого Ісуса Христа, Любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа буде зі всіма нами!

† Діонісій Ляхович,
апостольський екзарх в Італії