СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Батьківська любов робить сина свідомим свого блукання», — владика Володимир Груца у Неділю про блудного сина
«Чи ми стаємо учасниками свята Божого милосердя, чи лише спостерігачами? Будь-яка драматична чи навіть трагічна історія перетворюється у радість, якщо відбувається примирення людини з Богом». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца у Неділю про блудного сина, 3 березня 2024 року, в архикатедральному соборі Святого Юра.
На початку свого слова до вірних владика Володимир Груца зазначив, що ми робимо чергові кроки в напрямку Великого посту. Євангельська розповідь у неділю про блудного сина (Лк. 15, 11–32) є перлиною з-поміж інших притч. Це немов би євангеліє у Євангелії. У ній не одна родина, молода людина може відчитати власний драматизм чи духовну боротьбу. Про це зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Зрада родини і спільноти зі сторони сина
Підкреслюючи увесь драматизм цієї притчі, проповідник сказав, що ми можемо лиш уявити, що діється у серці батька, коли молодший син його покидає. Син не лише вимагає частину майна, але й хоче тим майном сам розпоряджатися. Спадщина мала б перейти до дітей щойно після смерті батька, тому, іншими словами, син немов би питає: «Тату, а коли ти вже, нарешті, помреш?»
«Відхід сина є також брутальним явищем. Піти в далекий край означає піти у світ, де зневажають те, що для твого дому є святим. Син перекреслює все, чого його навчили вдома, змінює спосіб життя і думання, який передавався з покоління в покоління. Це зрада родини і спільноти. Покинути дім — щось більше, ніж подія, прив’язана до часу і місця. Це втеча від людей, які дали життя, це втеча від рук, які благословляють», — ствердив владика Володимир і додав: «Навіщо покидати те місце, де людина має все, чого потребує? Бо людина цього не бачить, недооцінює. Вона починає це цінувати здебільшого тоді, коли вже втрачає. Тоді повстає питання: Де я є? Кому належу?»
Любов батька повертає сина до життя
Далі архиєрей зауважує, що батько шанує вибір сина, нічого не може вдіяти під натиском. Ба більше, він робить те, що може зробити: продовжує сина любити, чекає на нього. «А в цей час багата дитина стає пастухом свиней. Це велике пониження, тим більше свині вважалися нечистими тваринами. Необмежена свобода, друзі, гроші — які ж то милі перші дні!» — розповідає далі проповідник.
Він припускає, що так може бути і з сучасною людиною: різні узалежнення, жертва сліпого і нещирого кохання. Але це сталося, бо все може трапитися у житті. Але що далі?
«У своїй трагедії син усвідомлює, що в нього є батько, якого, можливо, до цього моменту недооцінював. Коли блудний син пригадав що втратив, то водночас побачив, наскільки він заблукав у житті. Є з чим порівняти. А ще більше, батьківська любов робить сина свідомим свого блукання. Також покора, покаяння творять великі речі. На слово „Отче, я согрішив проти неба і проти тебе“ блудний син опинився в обіймах батька», — ствердив архиєрей.
Спокуса старшого сина
Дуже невтішна ситуація, — каже далі він, — є зі старшим сином, який теж, у свій спосіб, дуже заблукав. Він має страх перед братом. Можливо, ще в дитинстві був між ними конфлікт. Тут показана конкуренція: «не мій брат, а твій син», «ти мені нічого не дав, але чи він просив?» 2/3 у той час належало йому як первородному. Заздрість і жадібність може бути небезпекою також для старанних та працьовитих людей.
Владика Володимир звертає увагу, що батько робить певні терапевтичні кроки: виходить назустріч, демонструє певність і турботу, для обидвох синів приготовляє гостину. «Ти завжди зі мною» — сильний аргумент! «Твій брат був мертвий і знову живе», бо гріх порівнюється до смерті. Навернутися — це означає знову жити.
На переконання проповідника, цю притчу радше можна назвати притчею про доброго милосердного батька або про Божу любов. «У сьогоднішній євангельській розповіді нема мови про матір. Можливо, її бракувало в даній родині, що могло бути теж причиною напруження. Тому неустанно запрошуймо Богородицю в наше життя!» — закликав владика Володимир.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
