СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Владика Ярослав Приріз: «Піст повинен стати наверненням та наближенням до Бога, а не приводом до слави від людей»
Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога. Важко є прощати, але можливо, ще важче — просити прощення. Наш страх перед впокоренням, - але ще більше наша гордість, - противляться тому, щоб просити прощення. Все ж фразу «Прощаю і прошу прощення» не можна розділити! Якщо не простимо ближньому, тоді ми нездатні визнати Бога як Отця (Лк. 15, 25–32) і прийняти від Нього прощення своїх гріхів.
Владика Богдан Дзюрах: Чи вистачить лише менше їсти, щоб це називалося християнським постом?
Стоїмо на порозі Великого посту. Це — час благодатний, час спасіння. В цьому часі будемо роздумувати над страстями Господа нашого Ісуса Христа, які Він витерпів задля нашого спасіння. Господь нас спас. Але чи значить це, що ми всі автоматично будемо спасенні? — Ні! Св. Августин каже: «Бог сотворив нас без нас, але не спасе нас без нас». Саме в часі Великого посту ми будемо виявляти наше бажання спастися, нашу готовність прийняти отой дар спасіння, який нам пропонує Господь Бог. Сьогоднішнє Євангеліє показує нам, як ми маємо приготуватися до прийняття спасіння. Воно говорить про дві речі: піст і примирення з ближнім.
«Ми не можемо абстрагуватися від створеного світу виключно в любові до ближнього», — владика Михаїл Колтун у Великопосному зверненні
Період посту хай нам послужить часом для примирення з сотворенним світом, в якому ми живемо і щоб цей сотворений світ відчував нашу любов, а головно, щоб ми відчували нашу любов, якa гоїть рани гріха і для життя відкриває Божій ласці можливість діяти по Божому задуму, щоб ми за Бога, а Бог за нас були в радості. Щоб примиритися з Богом, треба примиритися з ближнім. Щоб примиритися з ближнім, треба примиритися з сотворінням і признати його в Божій і у нашій любові: «Щоб Бог був в усьому і усім» (пор. 1 Кр. 15, 28).
Майданек: найкраще місце після раю
На околиці Любліна є місце, знакове для всього людства. Тут, у таборі Майданек, за два листопадових дні 1943-го пострілом у потилицю вбили 18 тисяч євреїв — це своєрідний нацистський рекорд зі знищення «нижчої раси». Дві доби, поки люди лягали в ряди на щойно вбитих, у таборі гриміла весела музика. Табір створили 1941-го й він проіснував до 1944-го. За ці три роки там лишився попіл від 80 тисяч в’язнів. У 1948 році табір став державним музеєм. За 70 років його відвідали 12 мільйонів людей.
«Христос звертає нашу увагу на те, чи ми справді вміємо бути людьми?» — владика Ярослав Приріз
Для того, щоб наша любов була такою природною та інстинктивною реакцією люблячого серця, мусимо навчитися її від Христа. Коли ми будемо, немов діаманти, взоруватися на правдиве Боже світло, то це світло може наповнити нас, і ми відображатимемо його для всіх у взаємній любові та милосерді. Пам’ятаймо також і слова перестороги Христа про те, що якщо око наше темне, то й все довкруги — темнота. Тому і якщо серце наше сліпе, глухе і байдуже, — то все довкола нас завмерле, все застигло мовчанкою смерті. Без правдивого світла Христового ми знаходимося в темряві пустоти та самотності. Час Великого Посту, в який вже незабаром ми вступимо, є доброю нагодою для нашого очищення.
Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ
Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.
Владика Діонісій Ляхович: «Господь нас кличе на початку цього посту посилити нашу молитву»
У зв’язку із поширення епідемії коронавірусу на півночі Італії преосвященний владика Діонісій Ляхович, Апостольський делегат із повними правами екзарха для українців візантійського обряду в Італії, написав спеціального листа щодо заходів гігієнічної та духовної безпеки на початок Великого посту.
Послання Папи Франциска на Великий піст 2020 року
У понеділок, 24 лютого 2020 року, у Ватикані представлено Послання Святішого Отця Папи Франциска на Великий піст.
«Любов вимагає не великих кишень, а великого серця», — владика Богдан Дзюрах
Молитва і піст — це засоби, які мають навчити нас любити. Любов — це Божий дар, який ми випрошуємо у молитві. Піст, у різних своїх формах, оберігає нашу любов від перекручення і спотворення. І все це врешті-решт має провадити нас до любові. Та вже саме ставлення до ближнього показує, якою мірою ми пройнялися Божою присутністю, якою мірою очистили своє серце від егоїзму, від гордині, від марнославства і такого іншого.
Екзарх Папи, або перший український єпископ УГКЦ в Бразилії
Нам дарує радість кожне наступне досягнення молодої Української держави. Очевидно, що процес становлення — річ непроста і перешкод вистачає, але напрямок руху обрано і це вже тішить. Водночас, можна лише здогадуватися, з якою радістю в очах за цими першими несміливими, можна навіть сказати дитячими, кроками спостерігали би ті, що все своє життя і всі соки віддали, аби серце української держави билося, аби український голос звучав. Вистачає між останніми й представників релігійної сфери. До прикладу, владика Йосиф Мартинець, єпископ Куритибський (1971–1978). Він народився у Львові, але більшу частину життя провів у Бразилії. 23 лютого річниця дня смерті цього діяча.
Дослідження PISA показало, що український учень неготовий до життя після школи
Одним з основних завдань освіти — рівень підготовки дітей до життя. Та в Україні поки що домінує думка, що ми готуємо дітей до вузу. Ще донедавна 75 % батьків бажали, аби їхні діти навчалися саме у вищих навчальних закладах.
Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І
Слід зауважити, що геройський чин братів Шептицьких у порятунку євреїв під час Другої світової війни не був чисто ситуативним: йому передували давні глибокі взаємини з представниками юдейської культури. Окрім того, почуття відповідальності духовного пастиря, сповідуване братами, поширювалося на всіх без винятку людей різного віросповідання й походження.
