Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька терпеливої любові

22 травня 2020

Існує погляд на терпеливу любов ще з іншої перспективи, а саме, з перспективи сподівання, очікування на щось добре, власне — на дозрілий плід витривалої і терпеливої любові. Великий богослов Ганс Урс фон Бальтазар подає такий опис терпеливої Божої любові: «В любові є завжди оцей момент довіри, прагнення, цього очікування, повного пошани, свободи іншого, його непередбачуваного дару. Хотіти заперечити цей момент очікування у любові означало б хотіти вбити любов» (Homo creatus est).

Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька терпеливої любові

Св. Павло, автор прекрасного Гімну про любов, записаного в 13-му розділі його Першого Послання до Коринтян, починає опис прикмет любові дуже лаконічно: «Любов — довготерпелива». Це — дуже важлива характеристика справжньої любові: вона є терпеливою.

Терпеливість любові серед страждань

Ми, коли говоримо чи чуємо про християнську терпеливість, то, як правило, думаємо про страждання, які слід витривало зносити. І справді, Господь наш Ісус Христос, коли заповідає своїм учням прийдешні переслідування, обіцяє їм вічне спасіння за перенесені терпеливо випробування і страждання: «Вашою терпеливістю ви спасете душі ваші» (Лк. 21, 19). Це саме та сторона терпеливої любові, про яку пізніше скаже св. Павло, що вона «все зносить і все перетерпить» (1 Кор. 13, 7).

Терпеливість любові в очікуванні

Існує погляд на терпеливу любов ще з іншої перспективи, а саме, з перспективи сподівання, очікування на щось добре, власне — на дозрілий плід витривалої і терпеливої любові. Великий богослов Ганс Урс фон Бальтазар подає такий опис терпеливої Божої любові: «В любові є завжди оцей момент довіри, прагнення, цього очікування, повного пошани, свободи іншого, його непередбачуваного дару. Хотіти заперечити цей момент очікування у любові означало б хотіти вбити любов» (Homo creatus est).

Є такий гарний молодіжний християнський рух, в якому об’єднані хлопці і дівчата, що прагнуть плекати у своєму житті дошлюбну чистоту. Гаслом цього руху є лаконічний вислів «Справжня любов чекає»… Так справжня любов є терпеливою, бо вміє чекати. Натомість пристрасть — будь-яка пристрасть, — чи то роздратування, чи нечистоти, чи гніву, чи злості, чи гордині, — усі вони є дуже нетерплячі, хочуть осягнути те, що задумали, вже і відразу, чим спричинюють ще більше страждання і поглиблення давніх ран.

Христос поєднав терпеливість любові у стражданнях та очікуванні

Ісус Христос поєднує в собі усі відтінки та аспекти терпеливої любові, любові, яка приймає на себе страждання задля інших, і любові, яка шанує волю Отця і яка вміє чекати, вміє очікувати сповнення Обітниці Отця у воскресінні. Святійший Отець Франциск, згадуючи про спасіння, яке приніс Господь Ісус, підкреслює важливість в цьому ділі Божої терпеливості: «Ісус не усунув зла зі світу, а подолав його у самому корені. Його спасіння не є магічним, а є спасінням терпеливим, тобто містить в собі терпеливість любові, яка приймає на себе тривоги і усуває їхню деструктивну силу. Терпеливість любові. Це любов чинить нас терпеливими. А ми так часто втрачаємо терпеливість. Також і я…», — і відразу вибачився за певний публічний прояв нетерпеливості, який трапився йому напередодні. Так, Папа теж буває нетерпеливим, як людина, як кожен з нас.

Сучасна нетерплячість… навіть у молитві!

Бо й ми так часто і так легко втрачаємо терпеливість. Нікому, як правило, не подобається чекати. Нікому не хочеться стояти в черзі. Нікому не подобається, як хтось блокує автомобільний рух на дорозі, створюючи трафік. В таких випадках, як правило, нам вистачає терпеливості щонайбільше на одне авто із сусідньої полоси. Якщо ж ще одне авто проситься, щоб ми його пропустили, то з нашою терпеливістю вже починаються проблеми… Ми вчора поверталися із Києва і при виїзді на набережне шосе, у зв’язку з ремонтними роботами, утворився великий затор. А на додаток одному водієві, який був перед нами на відстані кількох машин, ніяк не вдавалося вклинитися в безперервний потік автівок з 4 чи 5 ліній, які мали тепер перебудуватися в одну. Почалися сигнали, водії почали намагатися перелаштуватися у інший ряд. Не можу похвалитися, що я сам був цілком вільний від нетерпеливості у цьому моменті. Ми, люди віруючі, навіть у молитві буваємо нетерпеливі. Хтось просить Бога: «Боже, прошу Тебе, дай мені терпеливість…, але вже зараз!».


Крок перший: терпеливість до самих себе

Нам треба вчитися і просити про дар терпеливої любові. В першу чергу, до самих себе. Якщо маємо виконати заповідь Господню: «Люби ближнього, як себе самого»(див. Лев 19, 18; Мр. 12, 31), то мусимо вчитися мати терпеливість до самих себе, до наших слабкостей, падінь і немочей, які є невіддільні від цієї нашої людської природи. Це, часом, здається найважчим. Ми буваємо нетерпеливі і роздратовані в нашому серці на самих себе, а відтак цю роздратованість перекидаємо на наших ближніх, як правило — на найближчих, найрідніших, ранимо їх і ображаємо, а потім ще більше ненавидимо себе за нашу таку недоречну і невідповідну поведінку. Круг замикається, а розірвати його може лише любов, смиренне прощення собі і прохання про пробачення у наших ближніх.

Крок другий: терпеливість до інших

Терпеливість дозволяє нам також сприймати іншу людину з її обмеженнями і недосконалостями, щоб відтак будувати гармонійні відносини із нашими ближніми. Папа Франциск називає терпеливість «мудрістю і вмінням вступати в діалог з обмеженістю. Існує так багато обмежень в нашому житті! Проте нетерпеливий не бажає їх усвідомити і сприйняти. Він ігнорує їх. Бо не вміє діалогувати з обмеженнями».

Це наше життя часто позначене різними обмеженнями, так само, як і особи, посеред яких ми живемо. І це не дивно, бо ми самі і різні люди поруч з нами мають свої слабкості, природні обмеження, риси характеру, які можуть не всім подобатися. Приймати іншу людину такою, якою вона є, з її фізичними, психічними і духовними обмеженнями, не нарікаючи і не засуджуючи — це теж ознака терпеливої любови.

Крок третій: Терпеливість до прогрішень ближніх

Але особлива терпеливість потрібна у недосконалостях і браках морального характеру. Наша нетерпеливість в даному випадку посилюється відчуттям справедливого гніву, який нуртує в нас на вид гріховної поведінки наших ближніх. Проте, якщо ми справді прагнемо їхнього навернення, ми повинні вчитися чекати, не пасивно, чи ще гірше оминаючи дану особу нашим повним ігноруванням. Ми радше мали б огорнути її нашим милосердям і скерувати щиру молитву до Господа за неї. Св. Моніка молилася за свого непутящого сина Августина понад 15 років, аж доти, доки він навернувся до Бога, а відтак став великим Святим і Вчителем Вселенської Церкви. Ось — гідний плід і приклад справжньої терпеливої любові.

Крок четвертий: Терпеливість до Бога

Може це здатися парадоксальним, але нам часто треба вчитися бути терпеливими також з Богом. Чеський священик, філософ і дисидент Томаш Галік написав книжку, яка так і називається «Терпеливість з Богом». Нам треба вчитися шанувати Божу свободу і довіряти Його Божій мудрості, яка скеровує усе у нашому житті до доброго завершення. «Думки бо мої — не ваші думки, і дороги ваші — не мої дороги, — слово Господнє. Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших» (Іс. 55, 8–9).

Ми втрачаємо терпеливість, коли починаємо сумніватися в Божій любові, коли чогось не розуміємо, або коли Бог неначе «запізнюється» зі спасенним втручанням в нашу особисту, родинну чи національну історію. Коли навколо згущуються хмари, коли проблеми напастують нас, як морські хвилі, коли ми втомлені і виснажені, а помочі немає… Тоді і з наших грудей виривається докірливий зойк до Бога, як це було не раз у випадку старозавітного псалмоспівця: «Доки, о Господи, зовсім будеш мене забувати? Доки ховатимеш лице твоє від мене? Доки журбою буду терзати мою душу, тужити щодня серцем? Доки мій ворог буде зноситись надо мною?» (Пс. 13, 2–4).

А далі ми готові «підказувати» Богові, що і як Він має робити: «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих» (Пс. 3, 8), або «Встань, Господи, у твоєму гніві, підведися в обуренні проти моїх супостатів і пробудися задля мене на суді» (Пс. 7, 7).

В Новому Завіті була подібна ситуація, коли апостоли були в човні посеред моря, а навколо бушувала буря. А Ісус в той час спокійно спав на кормі корабля. Вони спочатку пробували впоратися з бурею самі, а відтак їх почала опановувати паніка і розпач, то ж вони: «Кинулись до нього, збудили й кажуть: „Рятуй, Господи, ми гинемо!“ А він до них каже: „Чого ви лякливі, маловіри?“ Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша» (Мт. 8, 25–26).

Терпелива любов: жива віра у присутність Божу та надія, що остаточне слово завжди буде за Богом

Терпелива любов має своїх двох «рідних сестер» — живу віру в Божу присутність у всіх обставинах життя і тверду надію, що остаточне слово завжди буде за Богом, за любов’ю.

Нідерландський священик, популярний духовний автор Генрі Ноуен сказав одного разу вислів, який мені припав до серця: він вважає, що християн неправильно вважати оптимістами, бо оптимізм каже: сьогодні є погано, але завтра буде краще; християни натомість є людьми надії, а надія каже, що вже сьогодні посеред сутінків чи темряви випробувань і труднощів діє всепермагаюча Божа благодать, яка обов’язково буде мати останнє слово в людському житті… Мушу закінчувати, щоб не випробовувати вашої терпеливості.

Бажаю всім нам бути справжніми християнами, тобто не просто оптимістами, але людьми надії, бути — за прикладом і за молитвами Пресвятої Богородиці, свідками і носіями терпеливої любові в нашому сьогоднішньому світі. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae