СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
Місце проведення Синоду Єпископів УГКЦ 2019 року: Українська папська колегія святого Йосафата
Цьогоріч Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви відбудеться у Римі впродовж 1–10 вересня у стінах Української папської колегії святого Йосафата, що має свою довголітню та унікальну історію.
«Прощення і примирення — християнська альтернатива для конфліктуючих народів», — із промови Глави УГКЦ у Польщі
Сьогодні, як і раніше, питання польсько-українського примирення має своїх завзятих противників й опонентів по обидва боки кордону. Однак, як християни та діти однієї Католицької Церкви, ми вважаємо, що це наш обов’язок — послідовно та наполегливо йти цим шляхом. Для тих, хто вірить і проповідує Євангеліє, усі ідеології, народжені навіть під впливом благородних національних почуттів тієї чи тієї нації, виглядають недалекоглядними та прозаїчними. Слово Боже має відкрити нові перспективи для християнського патріотизму для нас…
Глава УГКЦ в Уневі: «Сьогодні Богородиця усім нам показує, що всі ми є сотворені не для смерті, а для — життя. Для життя у Бозі»
Сьогодні, 28 серпня 2019 року, численні віряни зібралися в Уневі, щоб відсвяткувати престольний празник Святоуспенської Унівської Лаври. Цьогорічна проща присвячена 150-літтю з дня народження блаженного священномученика Климентія (Шептицького), 30-літтю виходу УГКЦ з підпілля і 100-літній річниці відновлення Студійського монашества у Святоуспенській Унівській Лаврі. Видання «Духовна велич Львова» занотувало слова Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії.
«У любові і в правді», — позиція єпископів Польщі й України щодо примирення
Усвідомлюючи складні моменти в історії стосунків між польським та українським народами і Римо-Католицькою Церквою в Польщі та Греко-Католицькою в Україні, сумлінно наслідуючи вчення Христа Господа та приклад наших великих попередників — святого Івана Павла ІІ, кардинала Юзефа Ґлемпа, архиєпископа Юзефа Міхаліка, кардинала Мирослава Любачівського та кардинала Любомира Гузара, стоячи перед престолом Ясногірської Богородиці — королеви Польщі, ми ще раз хотіли би висловити щиру волю до продовження діалогу та бажання ще глибшого примирення між нашими Церквами…
«Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди», — владика Ярослав Приріз
У ці чи не найскладніші часи вільної України, — часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої — полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України.
Владика Богдан Дзюрах: Перемагати диявола і його слуг «кров’ю Агнця і словом свідчення»
Перемагати диявола і його слуг «кров’ю Агнця і словом свідчення». «Кров Агнця» — це символ жертовної любові аж до кінця, аж до смерті. А «слово свідчення» — це слово Божої правди, яка розвіває темряву омани і брехні. Саме такою владою Ісус Христос володів на землі. І саме такою владою Він поділився зі своїми учнями.
Владика Гліб Лончина: Як цінити Божий дар незалежності? Шанувати людину!
Далі нам треба призадуматися над тим, як маємо ми, люди ХХІ століття, цінити цей Божий дар і докластися до того, щоб розвинути його на Божу славу, вживаючи свої таланти та ділячись ними із нашими ближніми для спільного добра. Це станеться, коли будемо шанувати ЛЮДИНУ… І підтримувати добрі почини кожного.
Митрополит Борис Ґудзяк у День Незалежності: «Свобода передбачає любов, служіння і відповідальність»
Сьогоді ми святкуємо незалежність від зла та гніту, від тих, хто вбиває тіло і душу, вихолощує історію та колонізує майбутнє. Проте наше свято не «проти», не «від». Незалежність — це позитивний вибір. Це не просто відділення чи відчуження. Ми не можемо позбутися залежності одне від одного. Ми не можемо «звільнитися» від свободи, принципів, цінностей. Віддалення від Бога лежало в основі ідеології кожного геноциду ХХ століття. Ми повинні триматися правди, хай там що.
«Господь завжди є біля нас, ближче, аніж ми думаємо», — владика Ярослав Приріз
Присутність Ісуса в нашому «човні» не означає, що буря не відбудеться. Це дивує багатьох людей, які вірять, що присутність Христа означає майже магічна відсутність критичних становищ, гіркого досвіду, ситуацій, коли ми можемо собі сказати: «Я б ніколи не подумав, що це може трапитись зі мною». Коли Ісус є присутнім біля нас, це не означає, що ми не можемо мати багато викликів, непередбачуваних труднощів. Але Його присутність у «човні», поряд з нами, змінює те, як ми переносимо цю бурю нашого життя — різного роду труднощі.
Митрополит Ігор Возьняк: «Господь завжди звернений лицем до людини, якій пропонує свою руку»
Життя кожної людини — не просте, бо вона крокує розбурханими хвилями світу, які бажають разом із ворогом-дияволом втопити її у вічному терпінні «морських мук». Проти людини здіймаються сильні вітри диявольських навіювань, духовні війни її залякують, щоб потурати грішним практикам життя світу. Вірним святої Церкви необхідно знаходитися у Христовому кораблі, довірити себе Богові й повторяти: «Ти істинно — Син Божий!» Господь завжди звернений лицем до людини, якій пропонує свою руку, а людина, буває, навіть не хоче й пальця простягнути Господу Богу?
«Церква, яка не проповідує Христа Воскреслого, заперечує саму себе, перекреслює свою природу», — владика Богдан Дзюрах
Сьогодні сам Воскреслий Спаситель кличе, спонукає нас, своїх учнів у ХХІ столітті, знову і знову увіходити до човна і перепливати на «той бік», тобто виходити поза межі нашого малого світу, тієї нашої «Галилеї», до якої ми призвичаїлися і в якій нам, як правило, є зручно, безпечно і, признаймося, комфортно. Ісус закликає нас скеровувати наші кроки і нашу увагу «на той бік», на ті території і на тих людей, котрі надалі ще живуть в неволі старого, або і новітнього поганства, не мавши дотепер нагоди пізнати Божу любов і спасіння, яке приніс Христос Господь.
Владика Діонісій Ляхович: «Хліб наш насущний, земний і євхаристійний; хліб, що дає життя дочасне і вічне»
«Поруч з нами, — як каже о. Юрій Щурко, завідувач кафедри Біблійних наук УКУ, — завжди є голодні та спраглі люди — не завжди їжі, але часто — любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, посмішки… І сьогодні Господь каже до нас, подібно як колись до своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватись від них, робити круглі очі, чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти. Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, посмішку, смирення, повагу, вірність…».
