СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповіді та промови
«Христос звертає нашу увагу на те, чи ми справді вміємо бути людьми?» — владика Ярослав Приріз
Для того, щоб наша любов була такою природною та інстинктивною реакцією люблячого серця, мусимо навчитися її від Христа. Коли ми будемо, немов діаманти, взоруватися на правдиве Боже світло, то це світло може наповнити нас, і ми відображатимемо його для всіх у взаємній любові та милосерді. Пам’ятаймо також і слова перестороги Христа про те, що якщо око наше темне, то й все довкруги — темнота. Тому і якщо серце наше сліпе, глухе і байдуже, — то все довкола нас завмерле, все застигло мовчанкою смерті. Без правдивого світла Христового ми знаходимося в темряві пустоти та самотності. Час Великого Посту, в який вже незабаром ми вступимо, є доброю нагодою для нашого очищення.
Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ
Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.
Владика Діонісій Ляхович: «Господь нас кличе на початку цього посту посилити нашу молитву»
У зв’язку із поширення епідемії коронавірусу на півночі Італії преосвященний владика Діонісій Ляхович, Апостольський делегат із повними правами екзарха для українців візантійського обряду в Італії, написав спеціального листа щодо заходів гігієнічної та духовної безпеки на початок Великого посту.
Послання Папи Франциска на Великий піст 2020 року
У понеділок, 24 лютого 2020 року, у Ватикані представлено Послання Святішого Отця Папи Франциска на Великий піст.
«Любов вимагає не великих кишень, а великого серця», — владика Богдан Дзюрах
Молитва і піст — це засоби, які мають навчити нас любити. Любов — це Божий дар, який ми випрошуємо у молитві. Піст, у різних своїх формах, оберігає нашу любов від перекручення і спотворення. І все це врешті-решт має провадити нас до любові. Та вже саме ставлення до ближнього показує, якою мірою ми пройнялися Божою присутністю, якою мірою очистили своє серце від егоїзму, від гордині, від марнославства і такого іншого.
Екзарх Папи, або перший український єпископ УГКЦ в Бразилії
Нам дарує радість кожне наступне досягнення молодої Української держави. Очевидно, що процес становлення — річ непроста і перешкод вистачає, але напрямок руху обрано і це вже тішить. Водночас, можна лише здогадуватися, з якою радістю в очах за цими першими несміливими, можна навіть сказати дитячими, кроками спостерігали би ті, що все своє життя і всі соки віддали, аби серце української держави билося, аби український голос звучав. Вистачає між останніми й представників релігійної сфери. До прикладу, владика Йосиф Мартинець, єпископ Куритибський (1971–1978). Він народився у Львові, але більшу частину життя провів у Бразилії. 23 лютого річниця дня смерті цього діяча.
Дослідження PISA показало, що український учень неготовий до життя після школи
Одним з основних завдань освіти — рівень підготовки дітей до життя. Та в Україні поки що домінує думка, що ми готуємо дітей до вузу. Ще донедавна 75 % батьків бажали, аби їхні діти навчалися саме у вищих навчальних закладах.
Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І
Слід зауважити, що геройський чин братів Шептицьких у порятунку євреїв під час Другої світової війни не був чисто ситуативним: йому передували давні глибокі взаємини з представниками юдейської культури. Окрім того, почуття відповідальності духовного пастиря, сповідуване братами, поширювалося на всіх без винятку людей різного віросповідання й походження.
Владика Ярослав Приріз: «Образ милосердного Батька — це образ безмежної доброти та глибини любові всепрощаючого Бога»
Притча про блудного сина, або, краще, про милосердного Батька, з одного боку, відкриває перед нами тяжкий та гіркий досвід темряви гріха, а з іншого — Боже милосердя. Тому-то ця розповідь є дуже актуальною в цей період підготовки до спасенного і покаянного часу Великого посту. Вона представляє нам не тільки трагедію та наслідки людського гріха, а й покаяння та радість навернення, але перш за все — образ милосердного Батька, образ безмежної доброти та глибини любові всепрощаючого Бога. Цією притчею Бог запрошує нас пройти дорогою покаяння, з глибокою скрухою серця прийти до Нього зі словами: «Я був неправий».
«Не цілуйте рук, а краще виконуйте свою роботу». 7 історій про Патріарха Йосифа Сліпого
Сьогодні, 17 лютого 2020 року, минає 128 років від дня народження патріарха Йосифа Сліпого. Секретар Патріарха отець Іван Дацько у коментарі сайту «Твоє місто» розповідає про його стосунки з Андреєм Шептицьким, характер і харизму, а також чому зараз Йосиф Сліпий допомагав би пораненим військовим.
«Бог любить нас незмінною і беззастережною любов’ю. Бог чекає нас із відкритими обіймами», — владика Богдан Дзюрах
Можна сказати, що у притчі про блудного сина Боже милосердя неначе тріумфує над Божою справедливістю. Німецький богослов Романо Гвардіні одного разу розповідав, що його в молодому віці дуже бентежили деякі парадокси та нелогічності Євангелія. Чому у Бога милосердя переважає над справедливістю? Де ж тут логіка? Коли він спитав про це старенького священика, той відказав: «Такі речі може робити велика любов — вона не питає про логіку, а просто любить». І справді, головною прикметою справжньої любові є те, що вона не думає про себе саму, а шукає добра для улюбленої особи. Вона не звертає уваги на справедливість, а керується милосердям.
Владика Василь Івасюк про старця Симеона та приготування до мирної смерті
Нині євангелист Лука дає можливість порівняти сивого старця Симеона і новонароджену дитинку Ісуса. Ця подія відбулася багато-багато років тому у єрусалимському храмі. З одного боку — праведний і благочестивий старець Симеон дуже старий роками, а з другого боку — Боже Новонароджене немовля на його руках — це потіха, надія і спасіння для людей всього світу. «Нині відпускаєш раба Твого… з миром» (Лк. 2, 29), — вимовляє Симеон. Він побачив Того, Хто несе спасіння всім людям і тепер може вже спокійно померти.
