СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Звільнення від злих духів, марного і споживацького життя, гріховних звичок та вчинків вимагає рішучості волі та певної жертви», — владика Тарас Сеньків
«Як це є з нами? Маємо і ми якихось «свиней» у житті, за яких боїмось більше, ніж за наше вічне життя на небі? Чи є якась із наших земних цінностей вищою за Царство Боже? Докладаємо зусилля, щоб позбутися «свиней» з нашого життя? Отої самовпевненості, духовної ліні, гріховних звичок, пожадливості, марнославства? Якщо ні, то пора почати». Мовив про це під час проповіді у п’яту неділю після Зіслання Святого Духа, 9 липня 2023 року, владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський.
Незвичайна сцена. Коли Ісус приходить в Геразинську землю до нього вибігають одразу двоє біснуватих. Ісус зціляє їх, але з міста виходять всі люди та, замість великої радості, «просять щоб відійшов від них, бо огорнув їх великий страх». Це, здається, єдиний випадок у Євангеліях, коли жителі міста благали Ісуса залишити їх, коли всі інші хотіли, щоб Ісус залишався з ними, проповідував, зцілював і виганяв злих духів.
Але для гадаринців Христос є загрозою, яка очевидно проявила свою могутню силу. Вони щойно втратили велике стадо свиней, своє майно та джерело існування. Біг їхнього звиклого життя вже є дуже порушений, і вони не знають, чого ще від цього Пророка можна очікувати. Можливо, вони боялися, що Ісус попросить у них ще чогось? Тому вони його не виганяють, але просто чемно благають покинути їх край. Для них було б спокійніше мати у своїй околиці двох біснуватих та своїх свиней в цілості, ніж мати поруч того, хто вигнав злого духа, а стадо їх свиней втопилося у морі.
Звільнення від зла вимагає зусиль
Чому Ісус дозволив злим духам увійти у свиней і їх погубити? Господь показує справжню силу злих духів. Що сталося зі свинями, до того йшли біснуваті. Злий дух руйнує та вбиває людину. Сатана хоче знищити людину ненавистю, зневірою, злобою та вічним прокляттям.
Ці люди не хочуть зрозуміти, що кожне добро має свою ціну. Ісус дав їм можливість вирішити, що для них важливіше: двоє здорових співмешканців або стадо свиней. Ми не раз теж хочемо отримати від Бога добро, але не платячи за нього чимось цінним для себе. Інакше — радше воліємо мати такий спокій, який самі собі влаштуємо. Але саме тоді ми платимо найвищу ціну: Ісус залишає нас.
Але чим є життя свиней в порівняно з людським життям? Або що таке багатство на противагу спасінню та вічному життю! Людина, яка хоче звільнитися від зла, має принести у жертву рабську залежність свого «хочу». Звільнення передбачає відмову від порочного комфортного життя, вступ на шлях покаяння, усунення передумов до гріхів і відновлення зруйнованих стосунків із Творцем. Потрібно скинути з себе окови пороків, яких символізує стадо свиней, що потонуло в морі.
Тримати Господа на відстані від свого життя
Геразинці явно віддають перевагу своєму майну перед Богом. На перший погляд в їхній ситуації, можливо, це виглядає оправдано. Його втрата, безумовно, суттєво вплинула на їхнє існування. Можливо, за проханням, щоб Христос відійшов, було досить пристойне та шанобливе вибачення в сенсі: «Господи, ми пізнали що ти сильний пророк, але щоб уникнути інших драматичних випадків, радше йди звідси деінде. Ми боїмося втратити ще щось необхідне для спокійного життя, як щойно втратили через тебе стадо свиней».
Нам теж не є чужою схильність так поступати. Ми просимо Бога про якнайкраще, мирне життя, щоб нас оминула всяка шкода та втрата майна. Цим, навіть не цілком усвідомлюючи, ми непрямо просимо про якийсь закритий, приватний комфорт, від якого Господь би був віддалений на безпечну для нас відстань. До цього нас спонукує гріх, який відкриває в наших серцях двері для темряви, яка має тенденцію поглиблюватися. Бо чим ближче ми до Ісуса, тим більше стаємо свідками його зіткненням зі злом, та перед рішучим викликом визначитися зі своїм становищем у відношенні до нього. Насправді, наслідуючи Ісуса, ми вступаємо до більших драм, ризиків та випробувань. Тоді радикальнішим стає питання не лише про успішність та добробут, але і про саме життя. Але одночасно, чим більше відкриваємо своє життя Богові, тим більше набираємося мужності вступати в усі ці пригоди з Христом, долати всі випробування та розділяти радість з його перемог.
Неминучі втрати заради більшого добра
У нашому житті часто є неминучими втрати, на перший погляд навіть добрих речей, якщо вони нас відволікають, або прямо нам заважають наслідувати Христа і жити нашим покликанням. Все, що ми у житті вважаємо трудністю або кризою, є нагодою переосмислити, що нам заважає жити праведно та з любов’ю робити добро. Якщо це діяльність або нездорова залежність на певних речах, чи стосунки з якимись людьми, нам потрібно відмовитись від них, щоб створити простір для справжньої свободи у Христі. Там, де цього бракує, люди люблять тварин більше, ніж дітей.
Іноді ми боїмося зцілення з деяких наших скритих злих залежностей. Коли Ісус виганяє нашу схильність до гріха, ми можемо відчувати, що він руйнує щось із нас самих, щось, з чого ми живемо, і без чого не уявляємо життя. Цим можуть бути речі, наші інтереси чи плани, які ми ставимо на перше місце. Це нас обурює та штовхає до бунту проти Бога. Для жителів Геразинського краю було стадо свиней важливіше, ніж гідність людини та її спасіння. Так-то переселяємо Бога та наших близьких на задвірки, але тоді і себе заганяємо у глухий кут.
Звільнення від злих духів, від марного і споживацького життя, від гріховних звичок та вчинків вимагає рішучості волі та певної жертви. Символом цієї жертви були свині, які кидались у море. Вони символізували багатство, ситість, затишок… Таке велике стадо свиней — до 2000 голів, на той час було ціле багатство. І все ж, Ісус дозволив злим духам вийти з біснуватих і погубити свиней. Наче йому було байдужою така втрата.
Докладаємо зусилля, щоб позбутися «свиней» з нашого життя?
Коли люди задоволені своїм комфортом, то стають невільниками лінощів та самодостатності, бо раді, що мають власність і не думають про вічність. Вони ні в чому собі не відмовляють, і не уявляють альтернативи такому життю. Та коли немає потреби жертви, неможливе покращення життя. Залишається лише жага задовольнятися, насолоджуватися, насичуватися, і то будь-якою ціною. А без «свиней»: гріхів, ліні, споживання, у нашому житті це просто не працює.
Коли Ісус хоче звільнити людину від впливу злого духа, він насамперед усуває джерело спокуси. Геразинці цьому противляться і просять Ісуса залишити їх. Дійсністю є, що Ісус не завжди бажаний і у нашому житті.
Не раз припускаємо за краще, щоб Ісус трішки поступився з нашого шляху, щоб Божі заповіді взяли «паузу» і не обмежували нас, бо ми самі можемо все зробити якнайкраще. Якщо так організовувати своє життя, то його тяжко буде направити. Бо хвору людину може хтось або щось вилікувати. Але самовпевненій не поможеш, бо її зцілення полягає в її волі, і ні в чому іншому. А хто не хоче, той не рушиться.
Як це є з нами? Маємо і ми якихось «свиней» у житті, за яких боїмось більше, ніж за наше вічне життя на небі? Чи є якась із наших земних цінностей вищою за Царство Боже? Докладаємо зусилля, щоб позбутися «свиней» з нашого життя? Отої самовпевненості, духовної ліні, гріховних звичок, пожадливості, марнославства? Якщо ні, то пора почати. Бо які б великі діла ми не довершували ззовні, їх якість буде оцінена присутністю, або відсутністю, цих пороків. Занедбання у здобуванні духовних скарбів веде нас до загибелі! І за це буде винен не Бог, але ми самі! Амінь.
єпарх Стрийський
