Звернення владики Богдана Дзюраха до духовенства про душпастирське служіння в умовах пандемії: «Повернення до храму»

Мюнхен, 25.08.2021
Вих. АЕ-21/115, стор. 1/2

ЗВЕРНЕННЯ

до духовенства апостольського екзархату у Німеччині та країнах Скандинавії
про душпастирське служіння в умовах пандемії

«І коли всі разом сурмили й співали в один голос на хвалу й славу Господа,
тоді Господній дім сповився хмарою Господньої слави,
бо слава Господня сповнила дім Божий»

(2 Хронік 5, 13–14).

Всесвітліші і Всечесні Отці-душпастирі!

Вітаю Вас у ці останні серпневі дні 2021 року та сподіваюся, що Ви мали можливість трохи відпочити в колі рідних, друзів і знайомих в часі літніх відпусток. Дякуймо Богові, що дозволяє нам відновити наші фізичні сили, щоб ми могли і надалі належним чином сповняти наші душпастирські завдання для добра наших вірних, для яких Святий Дух поставив нас духовними наставниками.

Пишу Вам цього листа у справі того, що можна б окреслити «поверненням до храму», а під цим поняттям розумію не лише фізичне повернення вірних до участі у богослужіннях в парафіяльних храмах, але і відновлення повноцінного душпастирства у всіх його вимірах.

Ми півтора року прожили в умовах карантинних обмежень, встановлених органами державної влади країн нашого перебування. Ці обмеження були часом більші, іншим разом — дещо лагідніші, проте завжди вони несли зі собою великі труднощі для нашого душпастирського служіння. Головною з них була неможливість для багатьох вірних повноцінно брати участь у богослужіннях, приймати Святі Таїнства, спілкуватися з душпастирем. Кожен духовний батько своїх парафіян підтвердить цей болісний досвід перерваного живого контакту зі своїми вірними. А кожний християнин засвідчить, як непросто було пережити «євхаристійний голод» і неможливість повноцінного церковного життя, а особливо в недільні і святкові дні.

А друга трудність, яка випливала з попередньої і несла зі собою ще більш руйнівні наслідки на довшу перспективу, це — відчуження наших вірних від Церкви і від церковного парафіяльного життя. І навіть якщо, черпаючи з попереднього християнського досвіду, такі люди ще деякий час зможуть підтримувати зв’язок з Богом, він неминуче згасатиме, якщо віруюча людина не черпатиме духовної благодаті від участі в Святій Літургії, приймання Пресвятої Євхаристії, слухання Божого Слова та в спільній молитві своєї парафіяльної спільноти.

Ми, християни покликані об’явити світові красу нового євангельського життя, яке є відображенням життя Осіб Пресвятої Тройці, а це стається через життя у спільноті і через оновлені у Святому Дусі і наповнені благодаттю Святого Духа відносини між нами. Це сповнення і оновлення Святим Духом відбувається тоді, коли ми зібрані в ім’я нашого Господа у тому самому місці (пор. Мт. 18, 20). Прообразом кожної парафіяльної спільноти є перша Єрусалимська спільнота Христових учнів, про яку сказано в Діяннях святих апостолів: «всі вони були вкупі на тім самім місці», а плодом цього молитовного перебування разом було те, що «усі вони сповнились Святим Духом» (пор. Діяння 2, 1. 4).

Церква, яка живе в режимі «онлайн», не є вповні справжньою Церквою, але «віртуальною», Церквою, яка змушена діяти у кризових обставинах. Тому нам слід прикласти усіх зусиль, щоб виважено і цілеспрямовано відновлювати звичайне душпастирське служіння і повноцінне функціонування парафіяльних спільнот.

Для цього поручаю Вам наступне:

1. Зробити все необхідне і від Вас залежне, щоб запевнити можливість усім парафіянам брати фізичну участь у недільній і святковій Божественній Літургії у храмі. Там, де необхідно (через карантинні обмеження щодо допустимої кількості присутніх), можна (і треба) служити додаткову Св. Літургію.

2. Використовувати, в міру можливості, парафіяльні і припарафіяльні приміщення для душпастирських потреб в сучасних умовах.

3. Роз’яснювати вірним важливість фізичної участі в богослуженнях Церкви та заохочувати їх (з дотриманням належних санітарних приписів) до приходу в храм і до живої участі в богослуженнях та інших душпастирських заходах.

4. Біблійні гуртки, катехитичні і молитовні зібрання тощо робити за фізичної присутності вірних у храмі чи у відповідному парафіяльному приміщенні.

5. У молодіжному душпастирстві віддавати перевагу зустрічам оф-лайн, тобто за фізичної присутності учасників.

6. Передбачити можливість для вірних впродовж тижня у зручний для них час індивідуальної розмови зі священником, користання зі Св. Таїнства Сповіді і участі в інших душпастирських заходах парафіяльної спільноти.

7. Наша Церква має бути відкритою для усіх, а це означає, в першу чергу, фізичну відкритість дверей храму для того, щоб бажаючі могли у будь-яку пору дня зайти і помолитися у ньому. Це рівно ж означає доступність душпастирів для вірних, зокрема після недільних і святкових богослужень, для неформального людського і духовного спілкування, яке підтримуватиме родинний дух парафіяльної спільноти.

Враховуючи, що наші громади, як правило, не є надто чисельними, не буде важко дотриматися чинних санітарних норм, щоб наші богослуження і душпастирські заходи були безпечними для здоров’я їх учасників.

Очевидно, ці розпорядження не скасовують онлайн-трансляцій, які надалі залишаться корисними, але все ж — додатковими душпастирськими засобами. Вони також не стверджують завершення пандемії (бо таке ствердження не в нашій компетенції) і тим більше жодним чином не мають на меті нехтувати законними санітарними нормами запобігання поширенню коронавірусної інфекції. Тому слід постійно дбати про належну чистоту приміщень і свіже повітря в них, наявність антисептиків, регулярне чищення поверхонь, до яких люди часто дотикаються (як от дверні ручки, лавки тощо), слідкувати, щоб вірні вживали засоби індивідуального захисту (маски), та виховувати їх до самодисципліни і відповідальності за власне здоров’я і здоров’я своїх ближніх.

Дорогі Отці, Співбрати у Христовому священстві! 1/14 вересня ми розпочинаємо новий церковний літургійний рік. Розпочинаймо його з новою надією і новим запалом та ревністю за спасіння людських душ! Не шукаймо сумнівних виправдань, щоб звільнити себе від наших духовних душпастирських зобов’язань відносно наших вірних в часах триваючої пандемії. Радше застосуймо усю креативність пастирської любові, щоб у непростих сучасних обставинах не допустити ослаблення зв’язку наших вірних з Богом і Церквою, а навіть навпаки, — щоб ці обставини і випробування стали для нас нагодою поглибити духовне життя, відновити нашу віру і віру наших духовних дітей, за кожного з яких здаватимемо рахунок перед нашим Господом судного дня. Дай Боже, щоб ця наша відповідь була доброю і щоб ми почули від нашого Спасителя слова надії: «Добрий слуго і вірний, у малому був ти мені вірний, поставлю Тебе над великим. Увійди у радість Господа твого!» (Мт. 25, 21).

Дякую Вам за співпрацю і як завдаток потрібних Божих благодатей на достойне сповнення Ваших священичих обов’язків уділяю Вам моє архиєрейське благословення!