«Зробімо молитву нашим життям!» — владика Миколай Бичок у третій частині проєкту «5 кроків до Різдва»

19 грудня 2020

Духовними роздумами про молитву продовжує приготування до світлого празника Рождества Христового владика Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський, у медіапроєкті «5 кроків до Різдва».

«Зробімо молитву нашим життям!» — владика Миколай Бичок у третій частині проєкту «5 кроків до Різдва»

Сьогодні ми робимо третій крок до Різдва Христового, який називається «Молитва». Молитва — це частина нашого життя; це немовби клітинка нашого буття. Молитва є діалогом між мною і Богом. Отож, якою має бути моя молитва?

Перш за все, молитва має бути простою і доступною, у якій ми, як маленька дитина з великою довірою звертаємося до Небесного Отця. Однозначно, що молитва має бути також уважною і щирою, де ми зуміємо не тільки промовляти численні свої прохання, але також спробуємо почути відповідь Бога. Святий Августин говорив: «Ми молимося не для того, щоби сказати Богові, що Він повинен зробити, а молимося, щоби Бог міг нам сказати, що ми повинні зробити».

Дуже важливим чинником для кожного із нас повинен бути визначений час на молитву. І найважливіше, що наша молитва повинна бути витривалою.

На сторінках Біблії ми знаходимо дуже багато згадок про молитву. Ісус молиться сам та вчить учнів того, як потрібно їм молитися. Що більше, Він розповідає їм притчі, у яких пояснює суть молитви. Сьогодні хочу роздумати разом із Вами над уривком з Євангелія від Луки 18, 1–8, в якому читаємо: «Він розповів їм притчу про те, що потрібно молитися завжди і не падати духом». Ісус розповідає про бідну вдову, яка настирливо ходить до несправедливого судді.

Інколи ми жаліємося: «Отче, я так багато молюся, але Бог мене не чує…» Чи насправді Бог нас не чує? І це є найбільший обман, який підкидає нам лукавий, що Бог нас не чує. Коли ми впускаємо цю думку в наше серце, тоді змінюється наша віра, і відповідно, наш образ Бога. Ми тоді розпочинаємо дивитися на Бога як на несправедливого суддю, який одним допомагає, а іншим — ні. Проте, правда є єдина: Бог чує усіх. Ми дивимося на молитву із перспективи нашого життя, а Бог дивитися із перспективи нашого спасіння. Євангельська бідна вдова приходить до цього судді постійно. Вона не дивиться на те, що він її не чує. Вона просто приходить.

Отож, і ми у своїй молитві вміймо витримати мовчання Бога. Не знеохочуймося, а навпаки — триваймо при Ньому. Зробімо молитву нашим життям, оскільки це є можливість бути з Богом. Почнімо просто молитися кожного дня і побачимо великі діла Божі у нашому житті.

† Миколай Бичок,
єпарх Мельбурнський