СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«За Христом завжди ходили натовпи людей, але зустрічалися із ним тільки одиниці», — владика Василь Івасюк
У Неділю про Закхея, 6 лютого 2022 року, владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, закликав усіх вірних поставити собі запитання: чи ми справді зустрічаємося із Христом? «За Христом завжди ходили натовпи людей, але зустрічалися із ним тільки одиниці. Подібно відбувається і у нас, у Церкві, хтось приходить туди, щоби щиро помолитися і зустрітися із Богом, а хтось, навпаки, розмовляє. Велика кількість народу бачила Спасителя, але тільки цей Закхей по-справжньому зміг зустрітися із Христом. І мало того, він не тільки зустрів Христа, але й запрошує Його у свій дім, у своє життя», — мовив архиєрей.
«Прийшов бо Син Людський знайти
і спасти, що загинуло»
(Лк. 19, 10)
Вступ. Слава Ісусу Христу! Брати та сестри, Євангеліє написане для цього світу, усіх часів і усіх народів. Життя людини — це велике таїнство, котре допомагає духовно прозріти митнику Закхею і приносить йому щастя.
І). Неділя митника Закхея
Минулої неділі ми чули розповідь про оздоровлення сліпого Вартимея в Єрихоні. Церква пригадала, що духовна сліпота приносить цілковиту погибель, бо людина перестає молитися і свідчити правду про Христа. Іншими словами, усе в світі, що може бачити око, має служити людині дороговказом до Бога. Вилікуватись від цієї хвороби можна тільки одним шляхом — звернутися з покаянням і проханням до Ісуса Христа. Іншими словами, вміти просити про прощення і вміти прощати все ближньому. Митник Закхей є прикладом такого духовного прозріння для багатьох людей.
Прикладом духовного прозріння митника Закхея свідчать його слова: «… Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь кого і покривдив, поверну вчетверо» (Лк.19, 7–9).
Бог звертається до людей через слухання і читання Святого Письма. Євангеліє — це благодатні промені, котрі торкаються кожного людського серця і дають відповіді на всі питання, котрі ставить перед нами життя. В Єрихоні Христос відкриває сліпому очі і спішить допомогти розкаяному жителю цього міста, зрячому Закхею, відкрити духовні очі.
ІІ). Ким були митники і податківці євангельських часів?
Митники та податківці в часи Ісуса Христа свої посади купували, тому мусіли збирати гроші не тільки для того, щоби здавати їх в державну казну, але намагалися якнайшвидше повернути свої власні витрачені кошти. Крім того, в очах народу вони були зрадниками, бо працювали на окупантів — на римлян. А наш сьогоднішній «герой» Закхей був не тільки простим митарем, але головою над митарями. І він обдирав не тільки простий люд, але й інших митарів, котрі працювали на нього. Напевно, всі, хто бачив, як дім Закхея розбудовувався, як він сам одягався у найкращий одяг, обурювалися, у них усе це викликало не тільки заздрість, але й злість та осуд, бо люди розуміли, що він збагачується за рахунок їхніх грошей та праці. Тому й не дивно, що їх ненавиділи, зневажали і в той же час боялися.
Євангелист Лука зазначив, що, коли оточуючі побачили, що Ісус іде в дім Закхея, то «заходилися нарікати та й казали: „До чоловіка грішника зайшов у гостину“» (Лк. 19, 7).
В євангельському розумінні митник — це грошолюбна, безсердечна людина, котра не має милосердя до свого ближнього. І якщо наше життя підпорядковується гріхам, пристрастям, духовним вадам, то ми перетворюємося на таких митників.
Цікавою в Євангелії є розповідь про зустріч митаря Закхея із Христом. Євангелист Лука зазначає, що цей митар був малого зросту. І не міг через великий натовп людей побачити Христа. Не рідко наші гріхи, пристрасті, привички і бажання перетворюються на той натовп і, немов та стіна, стають між нами та Спасителем.
2.1). Митник вилазить на дерево
Напевно, однією із рис Закхея була так само й цікавість, бо саме вона привела його на дерево смоківниці. За Христом завжди ходили натовпи людей, але зустрічалися із ним тільки одиниці. Подібно відбувається і у нас, у Церкві, хтось приходить туди, щоби щиро помолитися і зустрітися із Богом, а хтось, навпаки, розмовляє. Велика кількість народу бачила Спасителя, але тільки цей Закхей по-справжньому зміг зустрітися із Христом. І мало того, він не тільки зустрів Христа, але й запрошує Його у свій дім, у своє життя.
Чи це не відбувається і сьогодні? Багато людей приходять подивитися на Бога чи попросити Його про щось, але так мало людей наважується запросити Його у своє життя, у свій дім.
Грішник піднявся у молитві над землею, тобто оновив своє серце та сильне бажання спастися. Господь бачить митника між гілками дерева і каже дуже важливі спасенні слова: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19, 5). Ці слова сьогодні промовисто навчають кожного із нас, що молитвою ми можемо тільки торкнутися духовного світу, хоча тільки глибоке покаяння відкриває двері серця для Господа. Святіший Отець дня 26 січня 2022 року закликав Україну до молитви за мир. Українська Греко-Католицька Церква підняла українців різних конфесій на всіх континентах світу до молитви за мир. Це було духовне прозріння всіх народів світу.
2.2). Митник злізає з дерева
Покаявшись, ми повинні себе вважати найбільшими грішниками перед Богом і тоді Господь ввійде до нашого дому. Дім наш — це серце людини, тобто ціла людина. Христос каже: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною» (Одкр. 3, 20). Дім — це серце, а відчинені для Господа двері — це двері покаяння. Святіший Отець, наче пророк Йона у Ніневії, закликав народ України до молитви і покаяння, щоби впустити Господа в життя нашої держави. В Конституції України сказано, що усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, ми визначаємо обличчя незалежної України.
У Святих Таїнствах чи в деяких хвилинах життя ми відчуваємо духовне піднесення і присутність Божу. Раптом наше серце стає холодним, темним і порожнім. Господь покинув нас! Чому? Тому що наше покаяння не було переміною життя; ми каялися, але залишалися тими самими, зануреними у гріхи і Господь покидав наш дім.
2.3). Духовне прозріння митника Закхея
Закхей хоче затримати Небесного Гостя у себе якнайдовше. Тут ми бачимо досконалий взірець покаяння: переміну серця, переміну життя. Закхей готовий відшкодувати усю шкоду, яку він міг комусь завдати впродовж цілого свого життя. Він готовий виправляти свої помилки. Він готовий не просто віддати своє майно, але в кілька разів відшкодувати завдані збитки. Ми з його уст чуємо: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь кого і покривдив, поверну вчетверо»(Лк. 19, 8).
Можемо побачити, що головним у наверненні є два кроки: самому просити прощення у людей, ображених нами і до кого ми були несправедливі, та простити тих, хто нас образив. Іншими словами, віддати бідним половину багатства, час, сили, серце, щоби примиритися з Богом — це означає полюбити ближнього, як самого себе. Ось такі умови правдивого покаяння і власного спасіння: перемінити своє життя, творити милостиню і будувати світ у радості.
2.4). Спасіння грішного Закхея
Дуже часто люди нарікали, чому Ісус заходить у дім грішників, чому Він товаришує із тими, кого усі відкинули? Подібно і тут — усі дивувалися, чому Ісус заходить у дім грішного Закхея. Адже в їхніх очах він був безсердечним, жорстоким та грішним.
Христос говорить знамениті слова: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама» (Лк. 19, 9). Що значить «син Авраама» (Лк. 19, 9)? Юдеї вважали себе потомками Авраама, хоча бедуїнські племена та інші народи також були потомками Авраама. Чим більше юдеї втрачали духовні цінності і духовно сліпнули, тим більше вони наголошували, що є потомками Авраама та Царство Небесне передається їм у спадщину без праці і молитви. Насправді бути обраним Богом — означає чинити діла любові і милосердя. Тільки так можна стати сином Авраама по духу. Авраам прийняв трьох подорожніх ангелів відпочити в полудневу спеку під тінню Мамврійського дуба. За милосердя до ближніх він отримав велику радість — обіцянку про народження довгоочікуваної дитини у старшому віці.
ІІІ). Історія духовного прозріння митника Петра
Історія знає чимало випадків, коли навіть найбільші грішники через покаяння й навернення ставали святими. В Олександрії жив жорстокий митник Петро — збирач податків. Одного разу він йшов по вулиці, несучи в руках декілька хлібин. Бідні стали просити подати їм милостиню. Один каліка дуже настирливо просив у митаря хлібину. Оскільки Петро дуже ненавидів бідних і він не мав при собі каменю, то зі злості кидає у них хлібиною. Бідні стали їсти хліб і почали молитися за спасіння душі митника Петра. Через деякий час митник Петро захворів. Будучи при смерті, побачив свою душу на суді Божому. Демони почали складати на шальку терезів всі його гріхи. На другій шальці не було жодних добрих справ, хіба що ангели знайшли ту єдину хлібину, котра переважила всі інші його злочини. Тоді ангел сказав до Петра повертатися на землю, примножити добрі діла, щоби не загинула його душа.
Після цього митник роздав усе своє майно бідним, відпустив рабів і пішов на прощі по святих місцях. Відвідавши Гріб Господній в Єрусалимі, наказав своєму слузі продати його в рабство, а отримані кошти роздати бідним. Один ювелір викупив Петра і взяв до свого дому. Раб Петро вірно служив господарю, відзначався чесністю, розумом і Боже благословення спочило на домі господаря та всіх його справах. Через деякий час господар дізнався, що Петро був найбагатшим в цілій Олександрії. Ремісник хотів його відпустити і дарувати свободу. Колишній митник не потребував слави від людей. Він вирішив втекти. При дверях дому стояв німий сторож. Петро наказав йому відкрити двері і німий відповів: «Негайно відкрию». Ось так колишній митник пішов в пустиню. Коли запиталися ключника, як це сталося. Він сказав: «З уст цього чоловіка вийшов вогонь і торкнувся мене, а опісля я зцілився». Ось так грішник і немилосердний митник став чудотворцем і святим чоловіком.
Сьогоднішнє Євангельське читання закінчується словами: «Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19, 10). Господь став Сином Людським, щоб ми стали синами Божими по благодаті та спасти нас.
ІV). Наша Церква — це Церква каянників
На прикладі навернення Закхея ми бачимо, що початок спасіння розпочинається від усвідомлення своїх гріхів у житті. Він зрозумів, що неможливо одночасно служити і Богові, і грошам. Якщо до зустрічі із Христом гроші для Закхея були усім, то після навернення вони стають для нього другорядними. Заради справедливості він готовий позбутися усіх статків та маєтків.
Пам’ятаймо, коли ми впали у гріховну безодню та встигли щиро покаятися від усього серця, тоді Господь не відкине нас і помилує. Богові характерно милосердитися і спасати так, як сонцю виділяти тепло і світло.
Отці, будьте Добрими Пастирями все ваше життя. Допомагайте людям ставати добрими християнами, скеровуйте їх на дорогу покаяння. Отож, нам залишається молитись, чекати, надіятись та працювати на краще майбутнє України й особисте спасіння.
Висновки. «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння» (Лк. 19, 9). Все, що сталося зі сліпим Вартимеєм і розкаяним Закхеєм відбувається донині з багатьма людьми. Повернувши духовний зір, люди йдуть за Христом і не бажають більше нічого бачити, окрім слави Божої. Любімо Вселенську Церкву й Україну та будьмо відповідальні за Її долю! Господи, захисти своєю благодаттю нашу Батьківщину — Україну!
Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможи йти слідами митника Закхея до кінця нашого життя.
Господи Ісусе Христе, затримайся в душі кожного українця якнайдовше та «помилуй»(Лк. 18, 38) нас. Амінь!
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
у Неділю про Закхея,
храм Святого архистратига Михаїла
м. Коломия
