СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Якщо ми запрошені до Божого Царства, то потрібно почати входити до нього саме зараз», — єпископ Тарас Сеньків
Роздумуючи над євангельською притчею про весільний бенкет і словами Христа «Багато покликаних, але мало обраних», владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії, порушує питання страху перед Богом, людської свободи та відповідальності за отримане запрошення до Божого Царства. Особливу увагу він звертає на образ весільного вбрання, пояснюючи його як заклик до покаяння і справжнього навернення. Боже запрошення залишається даром для людини, однак відповідь на нього повинна виявлятися не лише у словах, а в конкретній зміні способу життя.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- чому слова «Багато покликаних, але мало обраних» можуть викликати в людини страх перед Богом?
- що символізує царський весільний бенкет у євангельській притчі?
- чому запрошення на Божий весільний бенкет вимагає гідної відповіді?
- що сталося після того, як перші запрошені відкинули царське запрошення, і що це говорить про Божий задум спасіння?
- у чому насправді полягала провина чоловіка без весільного вбрання і що саме символізує це вбрання?
- чому покаяння і навернення не можна зводити лише до формальності?
- як слова «Багато покликаних, але мало обраних» пов’язані зі свободою людини та її відповідальністю за відповідь на Боже запрошення?
Чи маємо ми боятися Бога?
Чи маємо ми боятися Бога? А якщо так, то чому? Чи може Бог нам нашкодити? Чи є Він для нас небезпечним? Якщо прочитати сьогоднішнє Євангеліє і зупинитися лише на його кінці, то, можливо, знайдемо навіть привід для страху. «Багато покликаних, але мало обраних». А якщо саме я є тим, хто покликаний, але не вибраний? Думаю, що все гаразд, а коли стану перед Суддею, виявиться, що не маю весільного вбрання? Мене викинуть у темряву без жодного шансу оправдатися. Чи варто взагалі мати справу з Богом, який погрожує? Але якщо вже так, то як себе убезпечити перед лицем Того, Хто все створив і усім володіє?
Страх тут не помічник, тож поглянемо на суть послання сьогоднішнього Євангелія. З Царством Небесним це так, як коли цар влаштовує весільний бенкет. Бенкет є старозавітним образом месіанської дійсності, втіленням Божої близькості та спасіння. А якщо бенкет царський, та ще весільний, то це найважливіший бенкет, на який міг бути хтось запрошений. Благородство зобов’язує: проявлена повага та довіра вимагає гідної відповіді.
Бенкет, який не буде скасовано
Однак ті, кого запросили, відмовилися, подібно Ізраїлю, який вбивав пророків, та відкинув найвищу пропозицію, даровану йому в Особі Божого Сина. Проте царський бенкет все ж не було скасовано. Цар не змушував змінити своє рішення тих, котрі знехтували запрошенням. А для тих, що вчинили наругу над посланцями царя, справедлива відповідь не забарилася. Натомість були запрошені інші — люди, яких просто знайшли, аж ніяк не вибране товариство: усі і добрі, і злі. Тож задум царя вдався: зал був повний, бенкет міг відбутися. Гості, які прийняли запрошення, не мусили вважати себе нікчемними, адже їх посадили на почесні місця тих, на кого розраховували спочатку.
Тому Царство Небесне порівнюється не з царем, а з динамічною дійсністю, яка прямує до своєї мети: це суверенна Божа присутність, що поступово настає. Як Церква, ми є новим Ізраїлем Божим, носіями усіх даних Богом обітниць, а тому законними гостями запрошеними на месіанський бенкет.
Що означає весільне вбрання?
Проте тут постає інша тема — про весільне вбрання. І ця тема справляє дуже тривожне враження. Таке суворе покарання через відсутність весільного одягу! Але чи воно через одяг? Ніде не згадується, ніби той чоловік був якимось лихим. Царські слуги знайшли його на вулиці коли він не очікував запрошення на царський бенкет. Та коли його отримав, збайдужіло злегковажив тим, ким і куди є покликаний.
І в цьому полягало його нещастя. Цар не питав, ким хто був до запрошення, його не цікавило, чи гості належали до добрих чи злих. Його цікавило лише одне: що зробить людина, коли її запросили. Чи повірила вона, що її запросили на месіанський бенкет, і чи перетворила цю віру на свій життєвий вчинок. Царю йшлося про навернення запрошених, про їх переосмислення власної гідності.
Нашим весільним вбранням є покаяння
Якщо ми запрошені до Божого Царства, то потрібно почати входити до нього саме зараз, коли до нас звернулося слово Євангелія, зараз, коли ми живемо в Церкві. Саме зараз є час для нашого навернення. Зараз, а не пізніше. Нашим весільним вбранням є покаяння. Одягнім його вчасно, перш ніж буде пізно, «за день до смерті» — тобто сьогодні! Навернення — це наказ цієї миті.
Покаяння і навернення — це не формальність ані не розрахунок. Їх суть — це зміна мислення, відповідальне переусвідомлення концепції власного світогляду та життя в контексті Правди Божого об’явлення та науки Церкви. Бог не вимагає від нас формальної досконалості. Він хоче щоб ми прийшли до Нього з щирим серцем, з любов’ю та з готовністю змінитися. Неможливо прийти до Бога і продовжувати далі жити по-своєму, як нам заманеться.
Християнство має формувати наше життя
Спробуймо застановитися над тим, що для нас у житті справді важливим. Бог підготував для нас найкраще. Не відмовляймося від Його запрошення лише тому, що маємо багато справ чи планів на майбутнє. Відкриймо Йому своє серце і прийдім до Нього такими, якими ми є, щоб Його милістю стати такими, якими Він хоче нас мати.
«Ходіть, усе готово…» Життя у Церкві є приготуванням до есхатологічного спасіння — посівом і дозріванням, але жнива забезпечить Господь під час Свого другого приходу. Бог через своїх посланців нагадує, а іноді й карає, але ніколи не примушує. Тому не зволікаймо з наверненням, чекаючи на якесь надзвичайне знамення чи об’явлення. Твердження: «Я християнин…» є облудним, якщо християнство не визначає стиль нашої поведінки, а лише творить для неї фон, якщо не формує наше життя, а є лише його надбудовою.
Покликані до Божого Царства
«Багато покликаних, але мало обраних». Християнське життя — це період підготовки до остаточного спасіння. Бог залишається милосердним, навіть якщо багато з запрошених Його розчарують. Він не скасовує бенкет, і наполегливо запрошує інших людей, згідно таємниці Його благодаті та Провидіння. Господь досягне мети, навіть якщо людина не використає мудро дар свобідної волі.
Тому тих, кого світ вважає нерозумними, Бог вибрав, щоб осоромити мудрих, і тих, хто у світі безсилий, Бог вибрав, щоб осоромити сильних, і тих, кого світ вважає неблагородними та навіть маргіналами, Бог вибрав, щоб знищити владу тих, хто є «кимось». Боже запрошення не є, і ніколи не було, примусовим. Спасіння чи загибель — є свобідним вибором кожного.
Головною помилкою в нехтуванні спасінням є перевертання ієрархії життєвих цінностей та надмірна турбота про земні справи. Люди, які прагнуть спасіння, усвідомлюють власну нікчемність і з вдячністю приймають Боже запрошення. Тому маючи благодать запрошення до Божого Царства, стараймося втілювати у своєму житті його справедливість щоб бути вибраними, а все інше буде нам додано. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії УГКЦ
