Як ми можемо стати учасниками дарів Святого Духа? Відповідає владика Гліб Лончина

11 червня 2020

Діяння апостолів оповідають, як Христові учні стали свідками Христа «в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі» (Ді 1,8). Дух керував ними, надихав, куди їм іти, що їм говорити. Він подавав їм нові, незвичні думки, як іти до поган, проповідувати Боже слово між людьми, з якими вони, зазвичай, не мали б стосунків. Дух дарував їм дари знання, страху Господнього й побожности (див. Іс 11,2), щоб слово життя дійшло до всіх, які готові до нього відкритися.

Як ми можемо стати учасниками дарів Святого Духа? Відповідає владика Гліб Лончина

Щоб зрозуміти, що означає зішестя Святого Духа на апостолів, треба поглянути на їхнє життя до і після цієї події.

До Зіслання Святого Духа: нерозуміння слів Христа, брак відваги та шукання власної слави

Коли Ісус жив, апостоли часто не розуміли, що він говорив, їм іноді бракувало відваги встати за правдою, та більше шукали своєї слави, аніж Божої.

Ісус три рази ясно говорив про свої страждання, щó має з ним статися, як його засудять, уб’ють, і на третій день він воскресне (див. Мт 16,21). Це було надто важко зрозуміти, бо, найперше, якщо він Христос-Месія, то нечувано, щоб Месію вбили, а тим менше, щоб він погодився на це і добровільно йшов на муки. Він мав, — на їхню думку, — визволити народ від ворожої неволі і встановити царство Ізраїля.

Коли, однак, зійшов на них Святий Дух у день П’ятдесятниці, вони не тільки зрозуміли значення Ісусового життя і його місії, а ще й проголошували: «Нехай увесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розп’яли» (Ді 2,36). Дух дав їм дари мудрости й розуму, які Церква згодом включила у список дарів Святого Духа (див. Іс 11,2)

Найважче випробування мали апостоли, коли Ісуса заарештували та повели на суд. Тоді учні повтікали, бо боялися, щоб і їх не переслідували. Юда зрадив Ісуса, Петро зі страху його відрікся. «Не знаю цього чоловіка» (Мр 14,71). Чоловіка? «Ти — Христос, син Бога живого» (Мт 16,16). Який страх мусів огорнути цього бідного апостола, що він відрікся того, кого визнав Сином Бога живого!

Але ж як усе змінилось у день П’ятдесятниці!

Але ж як усе змінилось у день П’ятдесятниці! «Петро виступив із одинадцятьма, підняв свій голос» (Ді 2,14) і з великою відвагою промовив до народу, проголошуючи воскресіння того, кого «ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста» (в. 23). Яка зміна сталася в цьому апостолові, що колись кричав «Господи, рятуй мене!», коли потопав у морі. Святий Дух тепер дарував йому та іншим учням дар ради і кріпости (див. Іс 11,2), щоб вони поборювали страх і відважно проповідували євангеліє.

Апостоли не раз сперечалися між собою, «хто з них має вважатися за більшого». Ісус їх навчав, що не цього слід шукати в житті, це не євангельська дорога. Радше, «навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга», бо такий приклад давав сам Ісус: «я між вами як той, що служить» (Лк 22,24–27).

Pier Francesco Mazzucchelli detto Morazzone, Pentecoste, 1615

Як можемо й ми причаститися дарів Святого Духа?

Дорогі Сестри і Брати, як можемо й ми причаститися дарів Святого Духа? Яким чином Дух подарує й нам дар мудрости й розуму, дар ради і кріпости, дар знання, побожности і страху Божого?

У день П’ятдесятниці Петро дав відповідь: «Покайтеся» (Ді 2,38). Покаятися означає не тільки перепросити Бога за свої гріхи, але і щодня звертатися до Господа, кожного дня скинути з себе «стару людину», тобто старий спосіб думання й діяння, а зодягнутися у «нову», відкуплену кров’ю Ісуса Христа, живучи силою його воскресіння.

Друге, треба прагнути Святого Духа. Дух приходить там, де його бажають, він себе не нав’язує на нікого. Але це бажання має супроводити також намір змінитися, допустити Бога до кожного куточка нашого життя, щоб стати іншими, кращими.

Третє, це молитися. Апостоли «пильно й однодушно перебували на молитві» (1,14). Треба гаряче просити Святого Духа: «прийди і вселися в нас», як мовимо в молитві Царю небесний.

І ще одне: любімо одні одних. Почнім із того, щоб примиритися з рідними, зі сусідами, з кимось, з ким ми порізнилися. Коли просимо дару Святого Духа, відчуємо його подих, досвідчимо, як «любов Бога влита в серця наші» (Рм 5,5) і вона нам наповнить наше життя благодаттю, миром і любов’ю.

Нехай Святий Дух дасть нам сьогодні розпочати нове життя, життя в Бозі, життя в Дусі, життя в любові.

† Гліб Лончина,
апостольський адміністратор Паризької єпархії Святого Володимира

Париж, собор святого Володимира Великого

Saint-Germain-en-Laye, chapelle Saint-Louis
7 червня 2020 року,
у день празника Зіслання Святого Духа