СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXL Апостольська подорож Папи Франциска у Демократичну Республіку Конго та в Південний Судан. День другий
Другого дня Апостольської подорожі Папи Франциска у Демократичну Республіку Конго та в Південний Судан Святіший Отець відслужив Літургію в конголезькій версії латинського обряду, зустрівся з особами, які зазнали насильства, внаслідок бойових дій на сході Демократичної Республіці Конго та із представниками закладів для осіб з інвалідністю, глухонімих і сліпих, уражених проказою та інших.
Папа: християни з визначення покликані бути сумлінням миру в світі
Побажаннями миру, братерства та радості, що почерпнуті з літургії в конголезькій версії латинського обряду, Папа Франциск розпочав проповідь, виголошену в середу, 1 лютого 2023 року, під час Святої Меси, яку він очолив на летовищі Н’доло в Кіншасі, столиці ДР Конго. Богослужіння, що зібрало понад мільйон вірних, звершувалося французькою мовою та мовою лінґала. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Пасхальний мир
Коментуючи євангельську розповідь святого Івана про зустріч Ісуса з учнями в день воскресіння, проповідник звернув увагу на те, що того вечора апостолів охопила велика радість. Ісус же сказав: «Мир вам!», — що є «більше ніж вітанням», бо є також врученням, урочистим врученням учням того миру, про який ангели звіщали у Вифлеємі і який Учитель обіцяв у Своїх проповідях. І цей мир, як нагадав Папа, «вручається нам під час кожного Євхаристійного богослужіння». Це пасхальний мир, який «приходить з воскресінням», бо спочатку «Господь мусів здолати наших ворогів — гріх і смерть, і примирити світ з Отцем». І ми, що «є Ісусовими», не можемо піддаватися відчаєві та фаталізмові. Ісус, немовби наполягаючи, кілька разів повторив учням: «Мир вам!», а ми покликані зробити свою частку та «проголошувати світові це неждане та пророче звіщення миру». Й для цього, як зауважив Святіший Отець, Ісус вказує нам на «три джерела миру», якими є «прощення, спільнота й місія».
Отримати прощення, щоби ділитися прощенням
«Кому відпустите гріхи, тому будуть відпущені», — каже Ісус апостолам. Папа звернув увагу на те, що перед тим як дати учням владу прощати, Він спершу прощає їм. А робить це, показуючи поранені руки і бік. Прощення «народжується тоді, коли отримані рани не залишають рубці ненависті, а стають місцем, де можна зробити простір для інших і прийняти їхні слабкості. Тоді слабкість стає можливістю, а прощення стає дорогою миру», — мовив проповідник, підкреслюючи, що це не означає залишити все позаду, ніби нічого не трапилося, але «відкрити іншим своє серце з любов’ю», як це чинить Ісус, показуючи учням Свій проколений бік.
«Браття, сестри, коли провина та смуток гнітять нас, коли справи не йдуть, то знаємо, куди дивитися: на рани Ісуса, готового прощати Своєю нескінченною і пораненою любов’ю. Він знає твої рани, знає рани твоєї країни, твого народу, твоєї землі! Це рани, які печуть, постійно запалені ненавистю й насильством, в той час як здається, що ліки справедливості й бальзам надії ніколи не прибудуть. Брате, сестро, Ісус страждає з тобою, бачить рани, які носиш у собі та прагне втішити тебе й оздоровити, вручаючи тобі Своє поранене серце», — сказав Папа, зазначаючи, що сьогодні віримо, що з Ісусом «завжди існує можливість бути прощеним і розпочати наново, з Ним маємо силу простити собі, іншим та історії».
Разом прямувати вперед
Далі проповідник зауважив, що Ісус не звертається до окремих учнів, але зустрічається з ними разом, говорить до них у множині та цій першій спільноті вручає Свій мир. «Не існує християнство без спільноти, як нема миру без братерства», — наголосив Святіший Отець. Він звернув увагу на те, що не вистачить просто бути разом, де кожен прямує вперед самостійно, що проявляється в кар’єризмі, шуканні влади, в амбіціях. У день Пасхи учні віднаходять дорогу миру завдяки Ісусові, Який дихнув на них, мовивши: «Прийміть Духа Святого».
«Завдяки Святому Духові вони вже не дивитимуться на те, що їх ділить, а на те, що об’єднує; вони вирушать у світ не задля себе самих, а задля інших; не для того, щоби хизуватися, але щоби давати надію; не для здобуття підтримки, а щоби з радістю віддати життя за Господа та за інших», — сказав Папа, зауваживши, що небезпека полягає в тому, щоби йти за духом світу, а не за Христовим духом. Дорогою, щоб не потрапити в пастки владолюбства й кар’єризму, є «ділитися з убогими», «відкривати серце іншим».
Бути сумлінням світу
Врешті, третім джерелом миру є місія. Ісус сказав учням: «Як мене послав Отець, так і я посилаю вас». Папа звернув увагу на те, що Ісус посланий «служити та віддати життя за людство», для того, «щоби виявити Своє милосердя кожному» та «шукати далеких», тобто, Отець послав Ісуса «до всіх». «Браття, сестри, ми покликані бути місіонерами миру, і це дасть нам мир. Це є вибором: це означає зробити в серці місце для всіх, це означає вірити, що етнічні, регіональні, суспільні та релігійні відмінності є другорядними і не є перешкодами, що інші є братами й сестрами, членами тієї самої людської спільноти; що кожен є адресатом миру, який у світ приніс Ісус. Це означає вірити, що ми, християни, покликані співпрацювати з усіма, розбивати коло насильства, демонтувати витки ненависті. Саме так, християни, послані Христом, з визначення покликані бути сумлінням миру в світі», — наголосив Святіший Отець.
Папа тим, хто наживається на війні: прислухайтеся до крику крові жертв
У середу, 1 лютого 2023 року, пополудні, перебуваючи в Апостольській Нунціатурі в Демократичній Республіці Конго, Папа Франциск зустрівся з особами, які зазнали насильства, внаслідок бойових дій на сході Демократичної Республіці Конго. Розпочинаючи свою промову, він подякував постраждалим від насильства, які поділилися своїми свідченнями. «Це нелюдське насильство, яке ви побачили на власні очі і відчули на власній шкірі, шокує. Немає слів; залишається тільки плакати, мовчати», — зазначив він.
Святіший Отець виразив близькість з усіма мешканцями Сходу країни. «Ваші сльози — це мої сльози, ваш біль — це мій біль, — сказав він. — Кожній сім’ї в жалобі, кожній сім’ї, яка була вимушено переселена внаслідок спалених сіл та інших воєнних злочинів, тим, хто пережив сексуальне насильство, кожній пораненій дитині та дорослому я кажу: я з вами, хочу принести вам Божі обійми. Його ніжний і співчутливий погляд спрямований на вас. У той час, як насильники ставляться до вас як до предметів, Отець, що на небі, бачить вашу гідність і каже кожному з вас: „Дорогоцінний ти в Моїх очах, бо ти гідний пошани, і Я люблю тебе“ (Іс. 43, 4). Брати і сестри, Церква є і завжди буде на вашому боці. Бог вас любить і не забув про вас, але нехай і люди пам’ятають про вас!»
Незаконне визискування дібр веде до насильства
Наступник святого Петра підкреслив, що в ім’я Боже і від імені жертв та тих, хто трудиться заради миру, справедливості та братерства, він засуджує всі види насильства, які чиняться в Демократичній Республіці Конго; він засуджує також «криваве, незаконне визискування багатства цієї країни». «Нас переповнює обурення від усвідомлення того, що незахищеність, насильство та війна, які трагічно впливають на багатьох людей, ганебно підживлюються не лише зовнішніми силами, але й зсередини, задля власних інтересів та користі, — вів далі Папа. — Звертаюся до Небесного Отця, Який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами на землі: смиренно опускаю голову і з болем у серці прошу в Нього прощення за насильство людини над людиною. Отче, змилуйся над нами. Утіш жертви і тих, хто страждає. Наверни серця тих, хто чинить жорстокі звірства, які ганьблять усе людство! І відкрий очі тим, хто їх заплющує або відвертається від цих огидних вчинків».
Святіший Отець зауважив, що мова йде про конфлікти, які змушують мільйони людей залишати свої домівки, спричиняють серйозні порушення прав людини та руйнують соціально-економічну сферу. В цих конфліктах переплітаються етнічні, територіальні та групові динамізми. «Але, насамперед, — наголосив він, — це війна, породжена ненаситною жадобою сировини та грошей, яка живить економіку зброї, що потребує нестабільності та корупції. Це скандал і лицемірство: людей ґвалтують і вбивають, а бізнес, який спричиняє насильство та смерть, продовжує процвітати!».
«Досить збагачуватися за рахунок найслабших»
В цьому контексті Глава Католицької Церкви звернувся «до всіх людей, до всіх організацій, внутрішніх і зовнішніх», що наживаються на війні в Демократичній Республіці Конго, грабуючи, бичуючи та дестабілізуючи країну. «Ви збагачуєтеся через незаконне визискування дібр цієї країни та приношення в жертву невинних, — підкреслив він. — Прислухайтеся до крику їхньої крові (пор. Бут. 4, 10), прислухайтеся до голосу Бога, Який вас закликає до навернення, і до голосу свого сумління: нехай зброя замовкне, покладіть край війні. Досить! Досить збагачуватися за рахунок найслабших, досить збагачуватися закривавленими ресурсами та грошима!».
Даючи поради стосовно того, як розпочати на шлях миру, Папа Франциск запропонував два «ні» і два «так».
Мужність обеззброїти серця
Насамперед, це «ні» насильству. «Любити свій народ, не означає ненавидіти інших», — зауважив Святіший Отець, додаючи, «ненависть породжує лише більше ненависті, а насильство — ще більше насильства» і що «чітке і рішуче „ні“ слід сказати також тим, хто поширює їх в ім’я Бога».
Але для того, аби насправді відмовитися від насильства, за словами Папи, не достатньо уникати насильницьких вчинків; «слід вирвати коріння насильства, якими є жадібність, заздрість і, насамперед, образа». Святіший Отець зауважив, що «він з пошаною схиляється перед стражданнями багатьох людей», і звертаючись до жертв насильства, які поділилися своїми свідчення, зазначив: «Я хотів би попросити всіх поводитися так, як ви порадили нам, мужні свідки, що маєте мужність обеззброїти серця. Я прошу всіх в ім’я Ісуса, Який пробачив тим, хто проколов Його зап’ястя і ноги цвяхами, прибивши Його до хреста: прошу вас, роззброїте своє серце. Це не означає перестати обурюватися перед обличчям зла і не засуджувати його, це наш обов’язок! Це також не означає безкарність і потурання звірствам, продовжуючи жити так, наче нічого не сталося. Те, що від нам слід зробити, в ім’я миру, в ім’я Бога миру, це демілітаризувати серце: усунути отруту, відкинути ненависть, вгамувати жадібність, стерти образу. Здається, що сказати „ні“ всьому цьому вчиняє нас слабкими, але насправді, це вчиняє нас вільними, тому що дає нам мир. Так, мир народжується в серцях, у серцях, вільних від образи».
Мир вимагає долати зневіру
Друге «ні» — це «ні» зневірі. Мир, як пояснив Папа, вимагає від нас боротися з розчаруванням, знеохоченням і недовірою, які спонукають вважати, що краще нікому не довіряти і жити в поділах. Святіший Отець закликав усіх мешканців Демократичної Республіки Конго, «не опускати рук, а взяти на себе зобов’язання будувати краще майбутнє», бо інше майбутнє настане тоді, «якщо воно належатиме всім, а не комусь одному, якщо воно буде за всіх, а не проти когось».
Примирення відкриває шлях віри у майбутнє
Наступник святого Петра закликав сказати «так» примиренню та надії. Пояснюючи цінність примирення, він вкзав на важливість символічного жесту, який здійснили жертви насилля, що поділилися своїми свідченнями:
кожен з них поклав до підніжжя розп’яття знаряддя насильства (молотки, сокири, ножі), якого їм завдали. «Також і хрест був знаряддям болю і смерті, найстрашнішим за часів Ісуса, — підкреслив Папа, — але, просякнутий Його любов’ю, хрест став універсальним знаряддям примирення, деревом життя. Я хочу сказати вам: будьте також деревами життя. Чиніть так само, як дерева, які поглинають забруднення та віддають кисень». Святіший Отець додав, що християнське пророцтво полягає в тому, аби «на зло відповідати добром, на ненависть любов’ю, на поділ — примиренням». «Віра, — пояснив він, — приносить нове розуміння справедливості, яка не задовольняється покаранням і відмовляється від помсти, але хоче примирити, запобігти новим конфліктам, погасити ненависть, пробачити». Бути примиреним, за словами Папи, означає вірити в майбутнє, а не залишатися прив’язаним до минулого.
Надія має ім’я «Ісус»
Наступник святого Петра зазначив, що вирішальне «так» — це «так» надії. «Ця надія має джерело, — наголосив він, — і це джерело має ім’я, яке я хочу проголосити тут з вами: Ісус! З Ним зло більше не має останнього слова в житті; з Ним, Який перетворив могилу, кінцеву точку людського шляху, на початок нової історії, завжди відкриваються нові можливості. З ним кожна могила може перетворитися на колиску, кожна Голгота — на пасхальний сад. З Ісусом народжується і відроджується надія: для тих, хто став жертвою зла і навіть для тих, хто його вчинив». Папа додав, що мешканці сходу країни також мають право на надію, але це право потрібно також здобувати, і щодня сіяти її з терпеливістю.
«Бог надії вірить у вас, у вашу країну»
«Брати, сестри, сини та дочки Ітурі, Північного та Південного Ківу, — наголосив на завершення Папа Франциск, — я близький до вас, я обіймаю вас і благословляю всіх вас. Благословляю кожну дитину, дорослого, літню людину, кожну людину, що постраждала від насильства в Демократичній Республіці Конго, особливо кожну жінку і кожну матір. І молюся, щоб жінок, кожну жінку, шанували, захищали та цінували: чинити насильство над жінкою та матір’ю, означає чинити насильство над самим Богом, Який прийняв людську природу від жінки, матері. Нехай вас благословить і утішить Ісус, наш брат, Бог примирення, Який посадив дерево життя хреста в серці темряви гріха і страждань, Бог надії, Який вірить у вас, у вашу країну та у ваше майбутнє; нехай Він виллє свій мир на ваші серця, ваші родини та на всю Демократичну Республіку Конго».
Папа: лише повернувши гідність відновлюється людськість
Другий день подорожі Папи Франциска до ДР Конго завершився зустріччю з представниками харитативних організацій і закладів, яка в середу, 1 лютого 2023 року, відбулася в Апостольській нунціатурі в Кіншасі. Це були представників закладів для осіб з інвалідністю, глухонімих і сліпих, уражених проказою та інших. На початку зустрічі вони представили свою діяльність, а тоді Святіший Отець подякував їм за свідчення, за те, що вони роблять і поділився кількома думками.
Обійняти відкинутих
Наступник святого Петра звернув увагу на те, як присутні не просто перераховували соціальні проблеми чи навели статистичні дані про бідність, але «з любов’ю говорили про бідних». «Дякую вам за цей погляд, який уміє розпізнавати Ісуса в Його найменших братах», — сказав він, зауваживши, що коли віруючий починає тримати дистанцію від «Христових улюбленців», це є сигналом, що щось не так. «І в той час, як сьогодні їх багато-хто відкидає мов непотріб, ви обіймаєте їх; в той час, як світ їх експлуатує, ви надаєте їм сприяння», — зазначив Папа, додаючи, що хоче «дати розголос» тому, що вони роблять, бо це є сприянням зростанню та надії в ДР Конго і на цьому континенті. «І прекрасним є, — підкреслив він, — дати вам голос тут, у нунціатурі, бо Папські представництва, „домівки Папи“, розсіяні в світі, є і повинні бути підсилювачами просування людини, центрами благодійності, перебувати на перодовій дипломатії милосердя, підтримуючи конкретну допомогу та мережі співпраці».
Повертати гідність
Святіший Отець визнав, що те, що вони роблять, є прекрасним, але зовсім не є легким. «Сльози виступають, коли чуєш історії, як ті, що ви розповіли, про стражденних осіб, приречених загальною байдужістю на безпритульне життя», — сказав він, виокремлюючи різні форми дискримінації. Бідність і відкинення «спотворюють гідність», немов попіл, що гасить полум’я. «Так, кожна людина, як створена на Божий образ, сяє світлим полум’ям, але тільки любов усуває попіл, який його покриває: лише віддавши гідність, повертається людськість!» — мовив Папа, підкреслюючи, що це не тільки обурливо, але й шкідливо, коли дітей і похилих віком відкидаються мов непотріб, адже «насправді людський розвиток не може бути позбавленим пам’яті і майбутнього».
Чи варто?
Наступник святого Петра зазначив, що хоче поділитися із благодійниками кількома думками щодо двох питань, першим з яких є: чи варто? Чи варто докладати зусилля «перед обличчям океану потреб, які постійно і драматично зростають»? Чи це не даремні зусилля? Відповіддю є те, що «розіп’ятий Господь прагне мати нас поруч, щоби підтримувати світ серед трагедій». За словами Папи, почуті сьогодні свідчення показують, що Бог не забуває про Своїх найменших, а добро розповсюджується, «не дає паралізувати себе знеохоченням та статистикою, а запрошує дарувати іншим те, що було безкорисливо одержане». «Потрібно, щоб насамперед це бачила молодь: обличчя, які перемагають байдужість, дивлячись у вічі людям, руки, що не беруться за зброю чи маніпулюють грошима, а простягаються до тих, хто лежить на землі та підводять їх до їхньої гідності, гідності Божих дітей», — сказав Папа.
Віруючі, за словами Святішого Отця, ніколи не повинні забруднювати свідчення милосердної любові, що є свідченням Бога, шуканнями привілеїв і влади. Той, хто піклується про потребуючих, повинен пам’ятати, що «влада — це служіння, а милосердна любов не веде до спочивання на лаврах, а вимагає нагальності та конкретності». І слід також пам’ятати, що причино бідності «є не стільки відсутність благ, як їхнє несправедливе розподілення», а заможна людина, особливо християнин, покликаний ділиться з тим, хто позбавлений необхідного. «Це не питання доброти, а справедливості», — додав він.
Критерії
З цього випливає запитання: як це слід чинити? Якими є критерії милосердної любові? Папа запропонував три прості пункти, першим з яких є зразковість. Йдеться про те, що це не тільки щось, що робиться, але виражання того, ким є. «Це стиль життя, це жити Євангелієм. Потрібні, отже вірогідність і прозорість», — сказав він, вказуючи як на фінансове та адміністративне управління, так і на те, що служіння повинні бути відповідними та якісними.
Другим критерієм Святіший Отець назвав далекоглядність. За його словами, ініціативи повинні не тільки давати відповідь на негайні потреби, але й бути сталими і тривкими. І не тільки допомагати, але й закладати підвалини для того, щоби адресати отримували можливість взяти свою долю у свої руки. «Не тільки роздавати блага, в яких завжди буде потреба, краще передавати знання та засоби, що уможливлять автономний і сталий розвиток», — мовив Папа, згадавши також внесок Церкви у розвиток у країні системи охорони здоров’я.
Врешті, третій елемент — це сполучення. Як підкреслив Наступник святого Петра, важливо творити мережі, «не лише віртуально, але конкретно». Це означає «завжди трудитися разом, перебувати у постійній синергії між собою, у спільності з місцевими Церквами та з територією». Це означає діяти «відповідно до своєї харизми, але разом», готові підставити плече одні одним.
