СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Вознесіння Ісуса дає нам натхнення в подоланні перешкод на дорозі земного життя», — владика Тарас Сеньків
«Вознесіння Ісуса дає нам натхнення в подоланні перешкод на дорозі земного життя, якому Христос відкрив перспективу вічності у Бозі. Якщо ми довіримо Ісусові своє життя та дозволимо йому ним керувати, то будьмо впевнені, що ми в надійних руках, і ніколи не будемо самотніми за будь-яких обставин. Нас веде Розп’ятий і Воскреслий, тихо і таємно супроводить у наших проблемах і труднощах, у радощах і сподіваннях, щоб ми, оживлені вірою та скріплені з висот силою Святого Духа, всі разом несли у світ оживляючу благодать вічної Божої любові». Про це мовив владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, на празник Вознесіння Господнього, 25 травня 2023 року.
Сьогодні святкуємо Вознесіння Господнє, тобто його повернення до Отця. Вознесіння є кульмінацією земного життя Ісуса. Господь переходить із цього світу до Отця, щоб сісти праворуч від нього, як ми визнаємо у Символі віри: «… вознісся на небо, сидить по правиці Отця». Щоб зрозуміти значимість цієї події для нашої віри, зупинимося на двох діях, які Ісус виконує перед своїм вознесінням: спочатку він запевнює учнів про дар Духа, а потім їх благословляє.
Обіцянка Ісуса про зішестя Святого Духа
Ісус каже своїм учням: «Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був». Говорить про Святого Духа, Утішителя, того, хто буде їх супроводжувати, вести, підтримувати в їхній місії та захищати в духовних битвах. Це є важлива обіцянка: Ісус не покидає учнів сходженням до Отця, але саме вознесінням запевнює їм зішестя Святого Духа, Свого Духа.
Перед страстями він сказав: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, — пришлю його до вас». Любов Ісуса до нас виявляється також у тому, що він своєю присутністю не хоче обмежувати нашу свободу. Навпаки, він дає нам простір, тому що справжня любов завжди породжує взаємність, яка не розчавлює, не привласнює, але є щедрою, ніжною та делікатною. Тому Христос запевняє: «Я йду до Отця, і ви зодягнетеся силою з висоти. Я пошлю вам свого Духа, і його силою ви продовжите мою справу у світі». Своїм вознесінням на небо, Ісус, замість того, щоб залишатися близьким до небагатьох людей у своєму тілі, стає близьким до всіх у своєму Дусі. Святий Дух робить Ісуса присутнім у нас, щоб зробити нас його свідками у світі, навіть попри перешкоди часу та простору.
Перед очима Отця наше життя…
Ісус возноситься до Отця, щоб заступитися за нас, представити йому нашу людськість. Перед очима Отця наше життя, наші надії, наші рани є, і завжди будуть, разом із людською природою Ісуса. Тому під час свого «відходу» на небо Христос «готує нам дорогу», йде приготувати нам місце, щоб через нього ми прийшли до Отця, а Отець прославився у Сині, в ім’я якого ми спасаємося.
Вознесіння остаточно показує, що смерть Ісуса, незважаючи на все людське мудрування, прийнята Отцем. Христос є для нас шляхом до неба, шляхом непозбавленим хрестів і смерті, яка однак вже є остаточно переможена воскресінням. Той, хто виходить на цей шлях, хто вірить в Ісуса, отримує місію: продовжувати Ісусове послання на землі в мудрості та силі його Духа. Відтоді Божа справа спасіння доручена людині, через яку Ісус досі «діє» у своїй Церкві як воскреслий, як той, що пішов до Отця.
Христос благословляє своїх учнів
Христос піднімає руки і благословляє апостолів. Останнє, що їм запам’яталося — були його підняті руки, жест благословення. Це священицький жест. З часів Аарона Бог доручив священикам благословляти людей. Христос є вічним Первосвящеником, який сам себе приніс у Жертву примирення людей з Небесним Отцем. Відтепер Ісус-Первосвященик перебуває у Отця, а його Жертва, довершена в історії на хресті, триватиме вічно, щоб благодаттю Святого Духа та через священство апостолів і їх наступників, людство, згідно волі Спасителя, до кінця віків було учасником його Євхаристійного Таїнства Відкуплення. Вознесіння стало для людства благословенням. Руки Христові стали дахом, що покриває нас, і водночас це руки, що відчиняють двері вгору. Він йде з благословенням, але одночасно він залишається в благословенні. Такими є його стосунки зі світом і з кожним із нас: благословляючи, сам став для нас благословенням.
Поблагословивши, він віддалився від них і вознісся на небо щоб возсісти у славі по правиці Бога Отця. Апостоли вклонилися Христу, споглядаючи його вознесіння. Тоді з’явилися двоє чоловіків у білому одязі, та закликали їх не стояти і дивитися в небо, а оживляти своє життя та свідчення впевненістю, що Ісус повернеться так само, як вони бачили його відхід на небо. І вони «з великою радістю повернулися до Єрусалиму і перебували в храмі, славлячи Бога».
Надихаюча присутність Ісуса серед нас
Вознесіння не означає відсутність Ісуса, але його присутність по-новому серед нас. Він вже не обмежений конкретним місцем. Тепер він присутній у кожному просторі та часі, завжди близько кожного з нас, щоб допровадити до своєї небесної слави, яку хоче розділити з нами.
Входження до Божої слави вимагає від нас щоденної вірності волі Христа, навіть якщо це вимагає жертви чи рішучих змін у наших планах. Великі християни залишили свій слід на цій землі саме тому, що вони свої розумові та духовні сили орієнтували на небеса. Як тільки християни перестають думати про майбутній світ, про вічність, вони також втрачають здатність ефективно впливати на сьогодення. Ми теж у цьому світі схильні прагнути того, що він нам може і обіцяє, але зовсім не здатний дати, бо обмежене не може наповнити безконечність. Тому націлюймося на небо, і отримаємо землю як бонус. Бо якщо будемо націлюватися лише на землю, то не отримаємо ні те, ні інше.
Вознесіння Ісуса дає нам натхнення в подоланні перешкод на дорозі земного життя, якому Христос відкрив перспективу вічності у Бозі. Якщо ми довіримо Ісусові своє життя та дозволимо йому ним керувати, то будьмо впевнені, що ми в надійних руках, і ніколи не будемо самотніми за будь-яких обставин. Нас веде Розп’ятий і Воскреслий, тихо і таємно супроводить у наших проблемах і труднощах, у радощах і сподіваннях, щоб ми, оживлені вірою та скріплені з висот силою Святого Духа, всі разом несли у світ оживляючу благодать вічної Божої любові. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
