СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Воскресінням Боже Милосердя зводить нанівець усі зусилля зла», — владика Тарас Сеньків
У Томину неділю, 23 квітня 2023 року, єпарх Стрийський владика Тарас Сеньків у своїй проповіді роздумував над Божим милосердям, яке проявляється у піклуванні про учнів відразу після Воскресіння. «Бог устами розп’ятого і воскреслого Ісуса проголошує безмежність своєї милосердної любові. Воскресіння стало фундаментом для нової моделі Бого-людської взаємності. Вона закладена не на можливостях людини, а на Божому милосерді, яке звіщає їй прощення гріхів і відновлення первозданної гідності», — зазначив єпископ.
Сьогодні день, який Господь вибрав щоб розкрити нам суть та велич свого Милосердя. Воно виражає особливість природи Бога, його святість, силу правди та любові. Це одяг світла, який Спаситель дає нам у хрещенні, і якому належить сяяти на нас, звіщаючи світові радісне послання Воскреслого: його Милосердя нівелює усі зусилля зла.
Розбиті учні та Боже милосердя
Передусім, Боже милосердя повертає людині свободу, свободу від гніту вини усвідомленням безумовного прощення. Ввечері першого дня тижня, коли Марія звістила учням «Я бачила воскреслого Господа», вони перебували замкнені зі страху в домі, але ще більше були скуті почуттям відчаю через власну нікчемність. Вони покинули Учителя та втекли в найтрагічнішу хвилину його арешту. Петро навіть тричі відрікся його, а один із них був зрадником. У минулому вони визнали його за Месію та з ентузіазмом прийняли сміливе рішення віддано його наслідувати.
Але все зруйнувалося, коли прийшло випробування і всю їхню віру у Вчителя та великі сподівання розвіяв переляк. Перед Великоднем вони думали, що є створені для великих справ, сперечалися про те, хто найбільший і так далі… Тепер же опинилися на дні, придавлені безповоротністю вчиненого та свідомістю провини.
І раптом, того самого дня першого в тижні, у цю похмуру атмосферу через замкнені двері приходить Воскреслий Спаситель, показує їм свої рани і вітає словами: «Мир вам». Бог устами розп’ятого і воскреслого Ісуса проголошує безмежність своєї милосердної любові. Воскресіння стало фундаментом для нової моделі Бого-людської взаємності. Вона закладена не на можливостях людини, а на Божому милосерді, яке звіщає їй прощення гріхів і відновлення первозданної гідності.
Учні — посередники Божого милосердя
«Учні зраділи, побачивши Господа» та почувши від нього таке несподіване вітання. Ті, котрим мало б бути перед ним неймовірно соромно — неймовірно радіють. Чому? Сутінки власної негідності, які їх охопили, є наповнені сяйвом обличчя Ісуса та словами привітання, і вся їхня увага переноситься з власної трагедії на Воскреслого. Їх захоплює його погляд, де немає докорів, але тільки Милосердя. Христос не дорікає їм за минуле, але дає мир, який спочиває у тому, що Бог прощає все — все і завжди. Це оживляє їх, вливає в їхні серця втрачений спокій, робить їх новими людьми, оправданих прощенням, даним беззастережно та без заслуг.
«Мир вам!», — говорить Господь і додає: «Як Отець послав мене, такі я посилаю вас!» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються». Господь дає учням Святого Духа, щоб вони стали посередниками примирення та мали участь на владі його Божественного Милосердя. Це чистий дар благодаті, який, однак, опирається на їхній досвід прощених людей. Такою є модель, згідно якої Христова Церква сповняє своє послання. Як спільнота, народжена з Божого прощення, вона є знаком і знаряддям остаточного і всеобіймаючого примирення між людьми та Небом.
Апостол Тома: не боятися криз на шляху віри
«Мир вам!» — повторює Господь, коли через вісім днів знову з’являється учням, щоб утвердити віру Томи. Тома не приймає словесне свідчення інших учнів, він хоче бачити і торкнутися Воскреслого. Господь йде йому на зустріч та каже: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її бік мій. Та й не будь невіруючий, а віруючий». Це не слова докору, але милосердя, яке долає усі сумніви та спонукує Тому зробити найпростіше і найвеличніше визнання віри: «Господь мій і Бог мій».
Постать Томи говорить нам, що Ісус не шукає лише ідеальних християн. Навпаки, тривожним знаком є, коли християни чи якісь об’єднання християн вважають себе досконалими. Господь не шукає християн, які ніколи не сумніваються і завжди хваляться впевненою вірою. Пригода віри, як і у Томи, складається зі світла і тіні. Віра знає моменти комфорту, піднесення та ентузіазму, але також і моменти втоми, втрати, сумнівів і темряви. Євангеліє показує нам «кризу» Томи, щоб ми не боялися криз життя та віри. Кризи — це не гріх, це шлях, не раз крутий та несподіваний, і їх потрібно долати, а не боятися. Вони спонукають нас бути скромними, бо звільняють від впевненості у власній непомильності або зверхності щодо інших. Кризи допомагають нам пізнати правду про себе, пробуджують у нас потребу Бога, спрямовують до нього, щоб ми торкнулися його ран і знову відчули його любов. Рани Ісуса — це скарбниця вічної Божественної любові та прощення. Своїми ранами Ісус заступається за нас перед Отцем. Вони є знаками його невідкличного Милосердя та запевненням, що завжди маємо доступ до джерела правди, звідки можемо черпати життєдайні сили для нашої віри.
Воскресінням Боже Милосердя зводить нанівець усі зусилля зла
Воскреслий приносить справжній мир, бо своєю жертвою на хресті він переміг гріх і смерть та довершив примирення людей з Богом. Тому туди, де віра у нього занепадає і настає брак його миру, Ісус завжди повертається. Навіть коли двері зачинені, але в темряві сумнівів жевріє потреба зустрітися та торкнутися його, Ісус завжди повертається, щоб ми віднайшли з ним і в ньому своє майбутнє. Він повертається не щоб дорікати чи ганьбити, але щоб запевнити своїми ранами безконечність свого Милосердя, яке лікує наші слабкості та перемінює нашу віру у сяйво слави Воскреслого у сутінках цього віку. Воскресінням Боже Милосердя зводить нанівець усі зусилля зла, і його не зазнає лише той, хто його собі сам заперечить. Амінь.
Христос воскрес!
єпарх Стрийський
