Владика Ярослав Приріз: «Пізнати гріх означає усвідомити його злобу і нищівну силу для нашого життя»
Усі ми потребуємо почути слова прощення, бо ми всі грішники. Усі ми потребуємо духовного зцілення, бо усі ми прогрішили проти Бога, проти ближніх і проти себе. А те Боже прощення, що людське серце так потребує відчути в окремий спосіб, приходить до нас через святу Тайну Сповіді. Про це особливо наголосив у період війни владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у другу неділю Великого посту, 20 березня 2022 року.
Ми продовжуємо нашу великопісну мандрівку, прямуючи за Христом, уважно вслухаючись у Його слово та стаючи свідками Його спасительних чудес. Євангельське читання другої неділі Великого посту розповідає нам про оздоровлення розслабленого.
Дім Петра — прообраз Церкви
Ми спостерігаємо, як Христос дорогою до Капернауму зупиняється в одному домі, де зібралось дуже багато людей. Євангелист Марко додає, що Господь увійшов в переповнений дім і «проповідував до них словом»(Мк. 2, 2). Ревність слухачів Господнього Слова була щедро винагороджена, бо вони з волі Божої стали свідками і очевидцями нового чуда, яке ще більше скріпило їхню віру, надію і любов до Спасителя.
Будинок, про який розповідає нам Євангеліє, належав Симону Петру (пор. Мк. 1, 29; 3, 20; 9, 33). Святий Марко благовістує нам, як Ісус вперше прийшов в Капернаум і в суботу, після проповідування в синагозі зцілив одержимого (Мк.1, 21–26). Увечері того ж дня біля будинку Петра зібрався великий натовп людей, які шукали зцілення Ісусом: «Почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима» (Мк. 1, 32–33). У сьогоднішньому епізоді подія повторюється; натовп здається ще чисельнішим. Це пояснює і второпність чотирьох чоловіків, які принесли розслабленого: «А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений» (Мк. 2, 4).
Дім Симона Петра завдяки присутності Христа стає священним місцем, в якому Ісус «промовляє до них словом» (Мк. 2,2), тобто звіщає добру новину про спасіння, прощає гріхи і зцілює розслабленого. Все це є передчуттям і образом того, якою буде Вселенська Церква під проводом Петра в усіх куточках світу — «вселенським таїнством спасіння», за словами Отців ІІ Ватиканського Собору (Lumen gentium, п. 48), тобто місцем примирення та спасіння, домом втіхи та надії для всіх людей на землі.
Усвідомити злобу і нищівну силу гріха
Чотири друзі несуть розслабленого до Ісуса, одухотворені сильною вірою у Нього, яка полягає у цілковитій впевненості в його чудотворній силі. Із такою вірою вони не зважають на осудження людей, бо те, що вони шукають і що їх веде — це бажання фізичного зцілення для їх друга. Ісус відповідає на їх віру ласкавим зверненням до хворого: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мк. 2,5). Таке дарування прощення в той час, коли очікується зцілення, може спантеличити. Однак це пояснює, чому нераз стаються хвороби. Вони тісно пов’язані з гріхом і є або його прямим наслідком, або нагодою для виходу з нього.
Пізнати гріх означає усвідомити його злобу і нищівну силу для нашого теперішнього і вічного життя. Усвідомити, що він є найбільшим нещастям і злом. Тому коли впродовж Великого посту молимося словами Молитви Св. Єфрема Сирійського: «Господи, дай мені бачити гріхи мої», то просимо не тільки зауважити свою гріховність, але пізнати її як трагедію нашої неволі, усвідомити паралізуючу силу гріха в нас і довкола нас.
Усі ми потребуємо духовного прощення і зцілення
Христос-Господь і сьогодні приходить до наших міст і сіл, до наших храмів, щоб промовляти до нас словом своєї спасенної науки і довершувати нові чуда. Він — наш вічний Учитель, Світло, Правда і Життя, Він той самий вчора, сьогодні й навіки (Євр. 13,8). Він єдиний всемогутній лікар, що знає всі недуги наших «душ і тілес». Але свої ласки і дари Він дає найперше тим, хто докладає своїх зусиль і старань, щоб їх у Нього отримати. Двері Храму — Дому Отця, де навчає, зціляє і освячує Христос, є завжди ласкаво для всіх відчинені. Потрібно лише увійти і пізнати безмежну Божу любов. Ту любов, яка потягує за собою, яка робить нас усіх братами і сестрами.
Усі ми потребуємо почути слова прощення, бо ми всі грішники. Усі ми потребуємо духовного зцілення, бо усі ми прогрішили проти Бога, проти ближніх і проти себе. А те Боже прощення, що людське серце так потребує відчути в окремий спосіб, приходить до нас через святу Тайну Сповіді. Що властиво потрібно до доброї сповіді? Глибокої свідомості, що ми грішники, що ми віддалилися від Бога і від людей, що у нас є ще багато самолюбства, різних пороків і гріхів, а також брак довір’я до безмежного Божого милосердя. Свята Церква повчає нас про п’ять умов доброї сповіді: зробити щирий іспит совісті; збудити в собі жаль за гріхи; постановити поправитися; визнати гріхи перед священиком у сповіді; відбути покуту, яку завдав сповідник.
Людина не може сама собі відпустити гріхи. Немає значення наскільки часто вона каже собі, що її гріхи не є серйозні, вони все ж таки продовжать переслідувати її. Слова, які Господь сказав паралітикові: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи», мають прозвучати і для нас у цей Великий піст. Тому покаймося і визнаймо наші гріхи перед Ісусом у святій тайні Сповіді. Завдяки прощенню Божому ми також можемо піднятися з паралізованого стану, страху, переживань, паралізованих відносин і піти в нове життя, життя повноти, любови і надії.
Зараз наш народ переживає свою Голготу
Великий піст — це також особлива нагода для нас вчинити милосердя для ближнього. Тому погляньмо навколо себе, щоб побачити розслаблених, тобто тих, хто потребує нашої допомоги духовної і матеріальної. Станьмо для них тими «друзями» з сьогоднішього євангельського читання. Вже йде четвертий тиждень, страшної війни, яку розпочала орда московитів проти мирного українського народу. Україна бореться, переживаючи випробування і страждання, яких наш народ не зазнавав від часу Другої світової війни. Ми як народ усвідомлюємо, що ці випробування — це ціна свободи, гідності нашого духовного і національного буття, яких нас намагаються позбавити.
Фото: Evgeniy Maloletka
Початок інтенсивного воєнного вторгнення Московії в Україну співпав з початком Великого посту, коли вірні готуються, щоб стати свідками славного Христового воскресіння. Зараз наш народ переживає свою Голготу, яку спричинив нам каїн—московит, щоб перешкодити нам осягнути духовну і національну мету — вільну, квітучу, соборну Українську державу. Лише один Господь знає скільки часу триватимуть ці страждання нашого народу, але ми віримо, що Бог виведе нас до славного воскресіння — духовного і національного. Попри всі виклики й жорстокість, які приносить із собою війна, перед її обличчям наш народ об’єднався, став монолітом і поруч зі своїм звитяжним військом відстоює свою свободу.
Ми сьогодні молимося за всіх, хто страждає від війни, яку розпочала московія проти нашого народу. Принесімо сьогодні у нашій молитві перед обличчя нашого Господа наших Героїв, які віддали своє життя за цілісність і соборність України. поранених, тих, хто носить на своєму тілі рани задля перемоги добра і правди, волонтерів, медиків, всіх, хто підтримує українську армію. Молимося за тих, хто був змушений покинути свої домівки і кого сьогодні називають переселенцями та біженцями. Молимося за сім’ї, які втратили своїх близьких. Молимося за тих, хто перебуває в полоні, кого сьогодні, можливо, найбільше зневажають та піддають тортурам саме за те, що вони хочуть бути вільними людьми. Всіх цих людей, а також окуповані наші міста і села які терплять знущання від агресора — московита ми приносимо у своїй сердечній молитві перед Боже обличчям.
Молитва до Господа за перемогу і мир
Благаємо Господа нашого Ісуса Христа, щоб прийняв під свою особливу опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захистив свободу і незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини.
Вчини Господи наш народ силою Твоєю непереможним і від всякої ворожої пропаганди і нападу нездоланним. Військо його всюди і завжди проти ворогів укріпи. Благослови благовірному народу нашому перемогу над супротивниками заради Імені Твого, на землі, на морі і в повітрі.
На заступників перед Тобою ми прикликаємо сьогодні Твою Пресвяту Матір, як Неустанну поміч і Покров, всіх святих нашого народу, рівноапостольного великого князя Володимира, хрестителя України, блаженну рівноапостольну Ольгу Київську, мучеників й ісповідників нашої святої Церкви та всіх святих і подвижників, яких видала українська земля.
До кінця нашого життя оберігай нас Господи перед вічним засудом, щоб ми, спасенні через Твоїм страсті, смерть і воскресіння, завжди віддавали за все славу, хвалу, подяку і честь Єдиному у Святій Тройці Богові Отцю, і Сину і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!
† Ярослав Приріз,
єпарх Самбірсько-Дрогобицький
м. Дрогобич