СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: «Кожне життєве покликання має свою чашу терпінь, свою хресну дорогу, свій хрест, але також і воскресіння»
«У ці передпасхальні дні пам’ятаймо, що Христос входив в Єрусалим не лише як Всемогутній Цар, але і як Первосвященик, аби принести в жертву Самого Себе. І цю майбутню жертву хресних страждань Спаситель приніс заради нашого спасіння. Стараймось з вдячністю прийняти його Священну Жертву, щоб наша душа не залишилася безплідною смоковницею, але розцвіла християнськими чеснотами, як це вербне віття, що його ми сьогодні принесли у храм». Такими словами закликав вірних до християнського подвигу преосвященний владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький.
той і єврейським невинним дітям повелів кликати, Осанна!
Благодать Св. Духа нас сьогоді зібрала і всі ми взявши хрест твій кличемо.
Благословенний, хто йде в ім’я Господнє Осанна на висотах»
(Стихира на Литії)
Слава Icyсу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри,
Сьогодні, в неділю, перед Світлим празником Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, Церква святкує подію Його торжественного входу в місто Єрусалим. Євангельська розповідь про це показує нам велич та славу нашого Господа. Сьогодні Ісус, сповняючи старозавітнє пророцтво, сідає на ослине жереб’я, показуючи, що Він є тим Месією, на якого чекало все людство, та входить у святе місто Єрусалим (Зах. 9, 9).
«Переможцем смерті» є лише Ісус Христос
Квітна Неділя або славний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму — це один із радісних днів у Його туземному житті, впродовж якого Він уникав почитання і слави, що належали Йому як Божому Сину, а під кінець, перед самими своїми страстями, Христос тріумфально в’їжджає в Єрусалим. Він добровільно наближається до мук і смерті, як про те запевняє сам, кажучи: «… Я бо кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати…» (Йо. 10, 17).
Микола Рибенчук, В'їзд Ісуса Христа в Єрусалим
У Витанії чимало людей стали свідками, як Ісус воскресив з мертвих Лазаря. Чутка про це воскресіння розійшлася по всій Юдеї і поза її межами. І це недивно, бо якби і сьогодні з’явився чоловік, який міг би подати зцілення на різні недуги сьогодення, перед якими медицина безсильна, то на нього була б звернена значна увага людства. Багато було переможців в історії людства: багато талановитих лікарів перемагали важкі хвороби; багато полководців перемагали сильні армії. Але «Переможцем смерті» є лише Ісус Христос. Він є, був і буде нашим Спасителем і Господом.
Воскресити мертвого, і то вже по декількох днях, це був надзвичайний доказ, що чудотворець, який воскресив Лазаря, має владу над смертю. Щось подібного до цього часу не було відоме нікому. Народ вірив, що це є найбільший доказ ознаки Месії. Бо тільки Бог може такі речі творити, воскреслий Лазар був живим свідком і доказом цього. І тому не дивно, що народ який зібрався в Єрусалимі звідусіль, щоб святкувати юдейську паску, зворушений цим чудом вийшов вітати Чудотворця з Назарету, виголошуючи «Осанна — Слава, Слава Синові Давидовому; благословенний той, хто йде в ім’я Господнє». Сповнені радістю люди, вітаючи Його, покладали під ноги пальмове віття, стелили власну одежу…
Плач Ісуса Христа над Єрусалимом та над кожним із нас
Водночас, перед в’їздом до міста Ісус плаче на долею, яка чекає Єрусалим: «Як би й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима» (Лк. 19, 42). А в другому місці: «Єрусалиме, Єрусалиме, Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчаток та ти цього не захотів» (Мт. 23, 37). Ісус іде до міста, з якого вже не буде вороття, в ньому вже дзвенять срібняки, як підла зарплата зради. В цьому місті ранній півень об’явить слабкість Петра і слабкість кожної людини, кожного з нас.
Народ в Єрусалимі вітав Христа, та Він знав, що в скоро ці ж люди будуть домагатись його смерті, «осанна» зміниться на «розіпни його, розіпни»! Коли фарисеї вимагають, аби Він примусив замовкнути людям, які його тріумфально впроваджують в Єрусалим, Ісус відповів: «Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19, 40). І це сталось при Його хресній смерті, коли «земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт. 27, 51–53).
Кость Маркович, В'їзд Ісуса Христа в Єрусалим
Коли приглянемось ближче до нашого особистого життя, зауважимо, що ми також через наше праведне християнське життя, через наші молитви, самопожертви та інші добрі вчинки віддаємо славу Божому Синові. Але не раз наше сумління закидає нам нашу нестійкість, наші упадки, наше — «розіпни його розіпни». Можливо, історія Єрусалиму нас нічого не вчить?
Ісус плакав над Єрусалимом, Він сьогодні плаче над нами, над цілими народами, над кожним з нас зокрема, над кожним, хто відходить від Нього через гріх. Правдоподібно, як для юдеїв, так і для нас є тільки дві можливості: прийняти Христа або Його відкинути. Про це говорить сам Христос: «Хто не є зі мною, той проти мене» (Лк. 11, 23). Засадничо ми вибираємо Христа, ми свідомі своєї слабкості, своїх гріховних упадків. Любов Христа не перестає закликати нас приходити до нього, а Він подасть нам зцілення (Мт. 11, 28–30).
Воскресіння перед Воскресінням задля непохитної віри і надії
Своїм туземним життям Христос подає нам приклад, як ми повинні відповідати своїм життям на запрошення Небесного Отця. Звичайно, кожне життєве покликання має свою чашу терпінь, свою хресну дорогу, свій хрест, але також і воскресіння. Цього вчить нас таїнство Христових страстей, які вказують нам, що тільки віра в перемогу добра і справедливості приводить нас до нового життя — до воскресіння.
Незабаром великодні дзвони сповістять нам радісну благовість, яка надає глибинного змісту людському життю. Це незбагненне таїнство завжди нас загріває і наповнює непохитною вірою і надією в Його Божу справедливість. Зелені галузки, які сьогодні тримаємо в наших рука, промовляють до нас, щоб наше довір’я до Христа було правдиве і щире, без фарисейської дискусії, чисте в інтенціях і намірах та тривале в учинках.
Шість днів перед паскою прийшов Ісус у Витанію, щоб покликати до життя померлого Лазаря і проповідувати воскресіння. Шість днів перед світлим празником празників зібрала нас свята Церква, щоб і ми, проваджені Святим Духом, співали як єврейські діти: «Благословенний Ти, що маєш багато щедрот, помилуй нас». Нехай Святий Дух буде плідний у наших серцях, в нашому житті. Нехай ці галузки, які принесемо до своїх домівок, будуть для нас, як для праведного Ноя, символом вічного життя, яке зможемо осягнути через нашу відповідь на Боже покликання, як це зробила Пречиста Діва Марія, празник Благовіщення якої ми недавно святкували.
До молоді: У Христі ви знайдете усі відповіді
Дорогі в Христі брати і сестри, сьогодні в особливий спосіб хочу привітати нашу молодь. Блаженної пам’яті святий Папа Іван Павло ІІ з 1985 року започаткував у Квітну неділю Світовий день молоді. Тому, ми сьогодні в особливий спосіб молимось за нашу молодь, бо молодість є часом особливого відкриття власного «я» та складання «життєвих планів», є періодом росту, котрий повинен бути ростом «в мудрості, в роках і в ласці у Бога і у людей» (Лк. 2, 52).
Молоді люди часто є сповнені тривог, розчарувань, турбот і страхів, бо не бачать, як зреалізувати себе за існуючих обставин. Часто молодь потрапляє у полон спокус, які неодноразово пропонує «князь цього світу». Історія спасіння, про яку читаємо у Святому Письмі, продовжується в історії молоді нашого часу. Головна спокуса, як і колись, полягає в тому, що людині пропонують збудувати справедливе суспільство і осягнути особисту свободу і щастя, відкинувши Бога з власного життя. Це та сама стародавня «хитрість змія», яка пропонує жити так, наче Бог не існує. Цю спокусу сьогодні звемо секуляризацією, лібералізмом, індиферентизмом, які неминуче ведуть до глибокої кризи молодої людини. Отож не дивно, що першими жертвами духовної і культурної кризи, яка охопила сучасний світ, стають представники молодого покоління. Спрагла до пізнання чогось нового і полишена на саму себе, молода людина схильна почути і здійснити першу-ліпшу пропозицію і таким чином наражається на небезпеку.
Церква прагне допомогти молоді, з однієї сторони, зреалізувати свій потенціал, а з іншої — уникнути небезпек. Кожен юнак та дівчина внутрішньо шукає Того, Хто відкриє таємницю, як залишитись вічно молодими (див. Йо. 3, 29; Мт. 9, 15; Лк. 5, 34). Спасителем вічної юності, Який відновлює у нас подобу до Вічного, є Ісус Христос — Воскреслий, Вічний Бог і «Молодий» своєї Церкви. У Христі, дорога молоде, ви зможете знайти відповіді на всі ваші труднощі і запитання, які носите у ваших серцях; бо Господь є великим люблячим і вічно молодим приятелем ваших душ, Єдиним, Хто досконало знає ваші серця і може вам сказати істину.
На зустріч із Воскреслим Христом
У ці передпасхальні дні пам’ятаймо, що Христос входив в Єрусалим не лише як Всемогутній Цар, але і як Первосвященик, аби принести в жертву Самого Себе. І цю майбутню жертву хресних страждань Спаситель приніс заради нашого спасіння. Стараймось з вдячністю прийняти його Священну Жертву, щоб наша душа не залишилася безплідною смоковницею, але розцвіла християнськими чеснотами, як це вербне віття, що його ми сьогодні принесли у храм.
Щиро закликаю всіх нас якнайкраще використати цей останній тиждень перед Великоднем, щоби через нашу ревну молитву, участь у Святих Тайнах та богослужіннях Страсного Тижня приготовити свої душі і серця та радісно заспівати величну пісню «Осанна» Воскреслому Христу. А благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і Причастя святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!
† Ярослав Приріз,
єпарх Самбірсько-Дрогобицький
