СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Сьогодні Ісус просить тебе і мене: якщо маєш страх, то не бійся! Дозволь мені бути з тобою!»
Сьогодні, у недільний жовтневий ранок, Ісус приходить до нас через Боже Слово та Євхаристію. Христос приходить до тебе, до мене і каже: «Якщо ти маєш страх, то не бійся! Від сьогодні Твоє серце стає Генезаретським морем, незважаючи на те, що було у Твоєму житті до цього. Від нині я хочу бути з тобою! Дозволь мені це!» Саме таким є прохання Ісуса до нас у сьогоднішній ранок. На цьому наголосив преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді до вірних у 18-ту неділю по Зісланні Святого Духа.
«У сьогоднішній недільний ранок перегортаємо чергову сторінку в книзі історії нашого життя, в якій наша особиста історія тісно переплітається з Євангельським словом. Без сумніву, Ісус є сьогодні з нами точно так само, як був зі своїм народом на березі Генезаретського озера», — зауважив на початку своєї проповіді єпископ.
Невдача учнів: надія тільки на себе
Сьогодні, — звертає увагу проповідник, — Ісус кличе до учнівства і до наслідування, і благословенна та людина, яка чує цей голос і відповідає на нього, навіть, якщо він звучить зі самого ранку.
Архиєрей пригадав історію Петра, в якій він разом зі своїми товаришами всю ніч ловили рибу і нічого не спіймали. На його переконання така невдача спіткала друзів, бо вони надіялися лише на себе, на свої власні сили і на власну професійність, оскільки Петро вважався професійним рибаком.
«Тому Петро дуже сильно сумнівався і дивувався, коли Ісус його заохотив кидати сіті вдень. Він пам’ятав, що нічна риболовля була безуспішною. Проте, на слово Ісуса, а може просто з поваги до Нього Петро закидає сіті. І сталося чудо, бо сіті наповнилися рибою», — сказав він.
Христос дарує новий напрямок життя
«Можемо собі тільки уявити, — припускає проповідник, — що робилося у серцях Якова та Івана, які були присутні на цій події. Напевно, вони відчували захоплення і страх, хоча мали розуміти, що знайшли надзвичайного проповідника. Ба більше, чим ближче людина наближається до Бога, тим яскравіше вона бачить власну гріховність.
«Петро каже: Господи, йди від мене, бо я грішна людина. З іншої сторони подивляємо велику Божу педагогіку: Ісус входить у життя людини тоді, коли вона найменше цього очікує», — наголошує архиєрей.
Цікаво, що Ісус закликає Петра не боятися змінити своє життя і від нині ловити не рибу, а людей. Він не каже йому, що той стане богословом, апостолом, а потім мучеником. Очевидно, припускає проповідник, що Петро би втік, якби почув про свою місію. Таким чином, для людей Петро залишився тим самим рибалкою, зі збереженою історією свого життя, але водночас він отримав новий напрямок.
Приклад недосконалого Петра
«Згодом Христос з Петром матиме багато клопотів, але, все таки, буде йому довіряти. Таким чином, апостол Петро для нас є прикладом віруючої, але недосконалої людини. Саме тому немічні святі є для нас таким чудовим прикладом для наслідування, бо ми можемо себе біля них віднайти. Після чуда з риболовлею Петро кидає все, бо хоче бути у такій Христовій школі», — переконаний єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Навіть тоді, коли Петро відречеться Ісуса, сльози його жалю вкажуть на те, що він не забув Ісуса, всіх подій, зокрема чуда з риболовлею. Ми побачимо, що Петро спіткнувся. Рівно ж відчуємо, як попри зраду, Ісус довірятиме своєму Петрові.
Християнство не є релігією сенсацій
«Ми часто думаємо дуже по-людськи. Можемо сказати: Ісусе, якщо ти зробиш чудо, то буду в Тебе вірити. При цьому не зауважуємо, що чуда стаються постійно. Ми знову собі думаємо, а якби отак Ісус мені з’явився сьогодні і ще б допоміг у якійсь справі…», — заохочує замислитися проповідник і при цьому наголошує, що християнство не є релігією сенсацій, а властиво передбачає стабільне життя з Богом.
«Я переконаний, що кожний з нас мав у житті глибокі духовні пережиття, які нас надихали і продовжуть надихати. Ми молимося, багато про що просимо і самі не знаємо, коли ми це отримуємо. Головне, щоб ми були готові це прийняти. Бо ми отримуємо те, що для нас є найбільш потрібним і найкращим. До прикладу, на тижні ми святкували празник Зачаття Івана Хрестителя, в якому чули, як Захарія просив у Бога про дар батьківства, а потім пояснював ангелу, що це вже для нього запізно… Пам’ятаймо, що молитва не має терміну дії, поки ми її промовляємо», — наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Не забуваймо, що кожен з нас також є устами і руками Ісуса у світі. Через різні покликання, різні дороги, маємо одну ціль — отримати радість вічного життя», — додав на завершення преосвященний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
