СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Хто черпає з джерела Ісуса Христа, з Святих Таїнств, не матиме спраги ніколи»
«Ісус не має чим зачерпнути воду, бо Він є водночас сам Джерелом. Самарянка вже не потребує глечика після зустрічі з Ісусом, вона його кинула, бо сама ним стає. Йдучи до джерела живої води, не потрібно глечика. Я сам повинен ставати тим «глечиком»! Важливо нам самим йти та провадити інших до джерела життя, а не отрути». На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца у роздумах на неділю Самарянки, 2 червня 2024 року.
«Будьмо вразливі на молитовне життя, участь у Святих Таїнствах, які закорінені в Пасхальній таємниці. Хоча можемо сказати, що Бог є скрізь, тим більше зараз можна слухати чи дивитися богослужіння онлайн. Вода є також в атмосфері. Але коли ми хочемо пити, то йдемо до джерела. Неможливо без цього жити. Хто черпає з джерела Ісуса Христа, з Святих Таїнств, той в перспективі не буде мати спраги ніколи, бо ця вода б’є в життя вічне», — ствердив владика Володимир Груца на початку своєї проповіді, як зазначає пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Далі архиєрей звернув увагу, що сьогоднішнє євангельське Слово провадить нас у Самарію, де біля криниці відбувається зустріч Ісуса з жінкою цього краю. Це одна з найдовших розповідей в Новому Завіті про зустріч Ісуса з конкретною людиною. Він також підкреслив, що Ісус і самарянка є лише вдвох — це дуже особиста зустріч. Хоча їх об’єднує джерело.
«Жінка відчула себе потрібною, вона може послужити. Адже іноземець просить в неї води. Самарянка пережила глибоке навернення, стає ученицею Ісуса Христа; вона йде і проповідує Благовість серед свого народу. Криниця стала для неї місцем зустрічі з Джерелом життя. Не авторитет Вчителя, а людяність Ісуса викликала в жінки довіру», — сказав єпископ-помічник.
Як важливо, — продовжує далі владика Володимир, — серед багатьох відмінностей знайти щось спільне, тобто знайти пункт дотику. А це можливо лише в щирому діалозі. Коли жінка прийшла до криниці, Ісус їй не докоряв, не моралізував, відразу не навертав… Почав шукати щось спільне, кажучи: «Дай мені води напитися». Він черпає для себе силу з того самого джерела, а водночас задає нові імпульси.
«Бачимо Божу педагогіку, яка полягає в чеканні, в терпеливості. Тобто, активність, ініціатива Ісуса полягає в очікуванні на самарянку. Він чекає, щоб особисто порозмовляти. І ця розмова запровадила до віри. Жінка відразу йде і ділиться цією вірою серед свого народу», — підсумував єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Фото з архівуПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
