Владика Василь Івасюк у Неділю перед Богоявленням: «А чи готові ми увійти та прийняти це Царство Боже?»

17 січня 2022

«Господь кличе нас через особу Івана Хрестителя. І до нього на Йордан приходять різні люди, щоби визнавати свої гріхи та омиватися в йорданських водах. Іван виходить із пустелі та починає проголошувати про наближення Небесного Царства. Хоча пророк наголошує, що за ним іде сильніший, Котрому він лише готує дорогу та навіть не гідний Йому розв’язати ремінця від сандалів». Про це мовив владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, під час своєї проповіді у Неділю перед Богоявленням, 16 січня 2022 року.

Владика Василь Івасюк у Неділю перед Богоявленням: «А чи готові ми увійти та прийняти це Царство Боже?»

«тому що ти послухав мого голосу»

(Бт. 22, 18)

Вступ. Христос рождається! Ця неділя називається Неділею перед Богоявленням і вона вказує на особу Івана Предтечі, котрий хрестить Месію.

І). Ісус Христос проголошує підсумок старого і початок нового законів

У неділю перед Богоявленням Євангеліє від Марка готує нас до зустрічі з Іваном Хрестителем та Ісусом Христом над Йорданом. У сьогоднішньому євангельському читанні так описана постать Івана Хрестителя: «Голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки Його… Слідом за мною йде сильніший від мене, якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас христив водою, а Він христитиме Духом Святим» (Мр. 1, 3.8). Апостольське читання сьогоднішньої неділі говорить нам: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу» (ІІ Тим. 1, 7–8).

Що спільного у цих двох уривках зі Святого Письма? У цих двох уривках ми бачимо початок та кінець дороги християнського життя. Проповідь Євангелія розпочалася словами: «… готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки Його». А апостол Павло, незадовго до своєї мученичої смерті, говорить: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг». Якщо нам вдасться не зійти із своєї дороги, не спіткнутися на ній, то ми обов’язково досягнемо нашої мети, котрою є Сам Господь.

Іван Хреститель вказує на те, з чого слід розпочати своє християнське життя: «Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт. 3, 2). Ці слова звернені до кожного із нас: малого та великого, молодого та старого. Це Царство Боже завжди поруч із нами, воно завжди готове прийти і приходить до нас. Питання залишається тільки в тому: а чи готові ми увійти та прийняти це Царство Боже? Адже за його межами залишаться не ті, кого Господь осудив за їхні гріхи чи помилки, але ті, хто не бажав чи просто не віднайшов у собі сил пройти цей шлях до кінця.

А де знаходимося ми? Кожен із нас, вже стоїть на цій дорозі, але у нас є так багато перешкод, що ми можемо просто не дійти, не добігти, не дотягнутись до дверей Царства Небесного, загубившись у суєті цього світу.

Іван Хреститель — це той, хто приготовляє усіх до прибуття Сильнішого, Того, Хто йде вслід за ним. Адже усьому Ізраїлю потрібне було оновлення та очищення. Це оновлення та очищення дуже потрібно і нам із вами.

Господь кличе нас через особу Івана Хрестителя. І до нього на Йордан приходять різні люди, щоби визнавати свої гріхи та омиватися в йорданських водах. Іван виходить із пустелі та починає проголошувати про наближення Небесного Царства. Хоча пророк наголошує, що за ним іде сильніший, Котрому він лише готує дорогу та навіть не гідний Йому розв’язати ремінця від сандалів.

Сам Бог приходить до свого народу на Йордан, а Іван Предтеча просить людей підготуватися до цієї зустрічі. Пророк каже дуже зрозуміло: «Я вас хрещу водою, але той, хто йде за мною, хреститиме вас Духом Святим». З однієї сторони, хрещення Івана — це підготування людей до покаяння та йорданського Богоявлення. Іншими словами, каянник повинен усвідомити свій гріх та визнати його при хрещенні. З іншої сторони, людина сама себе звільнити від гріха не може, бо тільки Господь відпускає гріхи, звільняє людину від її зла та омиває її нечистоту. Тільки Бог визволив ізраїльський народ з вавилонської неволі. Людям важливо було свідомо підготуватися до Іванового хрещення, тобто до прийняття свободи. Ми часто не хочемо залишити своє гріховне життя, подібно, як ізраїльтяни свого часу не хотіли покидати вавилонський край. У нас з нашим гріхом є свої так звані «домовленості». І лише той, хто відгукнеться на голос волаючого з пустині та прийде в пустиню і прийме Святого Духа через хрещення, тільки тоді зможе прийняти Христа, Котрий наближається. Хрещення Івана — це була людська сторона покаяння, а Христос хрестить людей Духом Святим і водою. У водах Хрещення гине диявол зі своїми слугами, зло із грішними вчинками, як у водах Червоного моря загинув фараон з усім своїм військом. Іншими словами, хрещення Церкви — це Божа сила, що робить людину новим створінням.

ІІ). Господь запрошує людей України прийти на Йордан і щиро відновити обіти Хрещення

Неодноразово ми чуємо дуже гіркі звинувачення в сторону Божого дару — Незалежності України, а саме: «А що нам дала Україна?». Правда, мало хто просить у Бога допомогти вміло користуватися даром незалежності та самоврядування. Набагато легше вигнати людей на заробітки по світу, тобто у «єгипетську» чи «вавилонську» неволі, аніж розробляти місцеві поклади корисних копалин. Поважне число людей вже напевно залишиться жити на чужині. І тут мудрий священик відіграє важливу роль, бо він може правильно навчати та виводити людей до волі і спасіння.

У райському саду людям було дозволено споживати плоди з усіх дерев, окрім Дерева пізнання Добра і Зла, але змій спокусив наших прародичів і вони спожили плоди із забороненого дерева. І тоді Господь вигнав людей з Раю. Спокусник змій повзає у пилюці на землі, жінка у болях родить дітей, а чоловік важко працює і не завжди перебуває у радості. Замість каятися на землі, рідний брат убиває брата. Господь через царів, пророків і священиків хоче втримати віру у серцях людей, як засіб спасіння.

Але, як бачимо, на землі й надалі чиняться найбільші гріхи, але поруч із цим ми нерідко стаємо свідками глибокого покаяння, перепрошення Бога і ближнього. Саме для цього потрібні священики, щоби людей запровадити назад до Раю. На нас, на духовенстві, лежить відповідальності, щоби ніхто не загубився. Ісус завжди чекає на нас у Церкві під видами хліба і вина, мало того Він періодично виходить до нас через Царські ворота у Пресвятій Євхаристії.

Наступить той час, коли дорога нашого життя добіжить до кінця, й одного разу нас принесуть до церкви, але ми уже не зможемо ані покаятись, ані перепросити Бога чи свого ближнього, ані запричаститись Святих Таїнств Тіла та Крові нашого Господа.

Поки маємо ще час — відвідуймо Церкву, не нехтуймо нашим спасінням, приносімо гідний плід нашого покаяння, щоб ми стали учасниками Царство Небесного, і вслід за апостолом Павлом повторили слова: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя» (ІІ Тим. 1:7–8). І це — спільне завдання кожного християнина та священника.

Висновки. Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, прославлена в Коломийській іконі «Це Мати твоя» бережи Україну.